Рішення

від 24.11.2015 по справі 296/282/15-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/282/15-ц

2/296/949/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Анциборенко Н.М.,

при секретарі Медведській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги та зустрічним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» і просить стягнути з відповідача 178 563,27 грн. поворотної фінансової допомоги та понесені судові витрати по сплаті судового збору (т.1 а.с.154).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що працював директором ТОВ фірма В«АлітВ» з 17.09.1997 року по 05.12.2014 року. Для покриття господарських витрат ним було вирішено протягом 2009-2013 років надати поворотну фінансову допомогу підприємству. Щоб уникнути підписання договорів однією і тією ж особою він 05.03.2009 року видав довіреність головному бухгалтеру ОСОБА_3, після чого уклав з нею як представником ТОВ фірма В«АлітВ» договори про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/03/09 від 10.03.2009 року позивач фактично надав відповідачеві 38 600,00 грн., із яких повернуто 4 397,00 грн., заборгованість за 2013 рік складає 34 202,20 грн..

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/01/10 від 15.01.2010 року позивач фактично надав відповідачеві 78 810,00 грн., які не повернуто та заборгованість за 2013 рік складає 78 810,00 грн..

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/01/11 від 10.01.2011 року позивач фактично надав відповідачеві 49 550,00 грн., із яких повернуто 5 500,00 грн. і заборгованість за 2013 рік складає 44 050,00 грн..

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/01/12 від 16.01.2012 року позивач фактично надав відповідачеві 45 590,00 грн., із яких повернуто 26 500,00 грн. і заборгованість за 2013 рік складає 19 090,00 грн..

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/01/13 від 08.01.2013 року позивач фактично надав відповідачеві 32 440,00 грн., із яких повернуто 30 080,55 грн. і заборгованість за 2013 рік складає 2 411,07 грн..

05.11.2013 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 як засновники підприємства відчужили свої частки ТОВ фірма В«АлітВ» ОСОБА_6, яка стала одноосібним учасником відповідача та не погасила заборгованість.

20.10.2014 року між позивачем і ТОВ фірма В«АлітВ» в особі головного бухгалтера ОСОБА_3 укладено договір, згідно п.1.1 якого позичальник повністю визнає свою заборгованість та зобов'язується повернути позикодавцю заборгованість у сумі 178 563,27 грн., яка утворилась

внаслідок несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, до 21.11.2014 року. Однак, відповідач не виконав умови договору і кошти не повернув.

Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просить визнати недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги №01/03/09 від 10.03.2009 року, №01/01/10 від 15.01.2010 року, №01/01/11 від 10.01.2011 року, №01/01/12 від 16.01.2012 року, №01/01/13 від 08.01.2013 року та договір від 20.10.2014 року, які укладені між ОСОБА_1 і ТОВ фірма В«АлітВ» в особі головного бухгалтера ОСОБА_3, а також стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що договори про надання поворотної фінансової допомоги були підписані від імені товариства головним бухгалтером ОСОБА_3 без належних повноважень. 20.10.2014 року, діючи всупереч інтересам товариства, позивач і ОСОБА_3 уклали договір про визнання боргу товариства у сумі 178 563,27 грн., хоча статутний фонд ТОВ фірма В«АлітВ» становив лише 44 000,00 грн.. Статутом ТОВ фірма В«АлітВ» передбачене право лише загальних зборів товариства вирішувати питання розпорядження прибутками товариства, з якого позивач має намір отримати кошти, що нібито були ним внесені. Крім того, згідно п.15.4 Статуту рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50% майна товариства і більше приймається більшістю голосів засновників не менше як у 3/4 голосів. Загальні збори товариства на протязі 2009-2015 років не надавали згоду на укладення договорів на отримання поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1, вартість якої значно перевищувала розмір статутного фонду, і не затверджували ці угоди, а також договір від 20.10.2014 року, що є порушенням законодавства та Статуту.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнають. Позивач надав суперечливі пояснення щодо підклеювання частин фрагментів зовнішніх ободків печатки для проставляння на довіреності від 05.03.2009 року та договорах про надання поворотної фінансової допомоги. У подальшому не заперечував, що в наданих суду оригіналах довіреностей та договорів печатка була проставлена пізніше дати укладення цих правочинів, пояснюючи це належністю цих екземплярів документів йому.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що згідно п.3.5 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ фірма В«АлітВ» від 05.11.2013 року продавці, у тому числі й позивач ОСОБА_1 підтвердили, що не мають та не будуть мати будь-яких претензій щодо майна, що належить товариству, а, оскільки грошові кошти це також майно, тому перед позивачем станом на 05.11.2013 року заборгованості не існувало, а довіреність та договори були виготовлені навмисно та пізніше.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що працювала у ТОВ фірма В«АлітВ» головним бухгалтером. Надані позивачем кошти використовувались товариством як обігові та за рахунок власних коштів позивача сплачувались податки і збори, інші обов'язкові платежі. Пояснила, що не пам'ятає коли саме на довіреностях за 05.03.2009 року поставлено печатки та ці дві довіреності на представництво перед юридичними особами і фізичними особами та фізичними особами-підприємцями вона долучила до позовної заяви.

Також пояснила, що печатки на договори можливо й було проставлено пізніше, однак, ОСОБА_1 фінансову допомогу фактично надавав і надання фінансової допомоги підтверджується насамперед фіскальними чеками та фінансовими звітами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 60 ЦПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 був співзасновником ТОВ фірма В«АлітВ» та працював на посаді директора у ТОВ фірма В«АлітВ» з 17.09.1997 року по 05.12.2014 року (т.1 а.с.131).

Згідно довіреності від 05.03.2009 року (т.1 а.с.201) ТОВ фірма В«АлітВ» в особі директора ОСОБА_1 за попередньою усною домовленістю із ОСОБА_3 уповноважує її представляти інтереси ТОВ фірма В«АлітВ» при укладенні та виконанні договорів або угод, у тому числі про надання на користь ТОВ фірма В«АлітВ» поворотної фінансової допомоги тощо. Для здійснення повноважень ОСОБА_3 надано право укладати та підписувати від імені ТОВ фірма В«АлітВ» правочини з прикладенням печатки ТОВ фірма В«АлітВ» .

У подальшому між ТОВ фірма В«АлітВ» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено декілька договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

10.03.2009 року договір № 01/03/09 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 40 000 грн. строком на 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги позичальником (т.1 а.с.7);

15.01.2010 року договір № 01/01/10 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 80 000 грн. строком на 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги позичальником (т.1 а.с.8);

10.01.2011 року договір № 01/01/11 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 50 000 грн. строком на 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги позичальником (т.1 а.с.9);

16.01.2012 року договір № 01/01/12 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 50 000 грн. строком на 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги позичальником (т.1 а.с.10);

08.01.2013 року № 01/01/13 договір про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 35 000 грн. строком на 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги позичальником (т.1 а.с.11).

Як пояснив у судовому засіданні позивач розмір поворотної фінансової допомоги у договорах зазначено приблизно, оскільки кошти надавались ним частинами на протязі року під час здійснення господарської діяльності у разі потреби та фактично були надані у меншому розмірі, ніж зазначено у договорах.

При цьому на підтвердження позовних вимог позивачем надано квитанції, відповідно до яких 04.09.2009 року ТОВ фірма В»АлітВ» сплатила через ОСОБА_1 зворотну фінансову допомогу за договором № 01/09 від 04.09.2009 року у сумі 3100 грн.; 17.09.2009 року ТОВ фірма В»АлітВ» сплатила через ОСОБА_1 зворотну фінансову допомогу за договором № 01/09 від 16.09.2009 року у сумі 4200,00 грн. (т.1 а.с.237); 17.12.2009 року ТОВ фірма В»АлітВ» сплатила зворотну фінансову допомогу за договором № 01/12 від 14.12.2009 року у сумі 400,00 грн. (т.1 а.с.240); 18.11.2009 року ТОВ фірма В»АлітВ» сплатила зворотну фінансову допомогу за договором №01/11 від 17.11.2009 року у сумі 1800,00 грн.; 25.11.2009 року ТОВ фірма В»АлітВ» сплатила зворотну фінансову допомогу за договором №01/11 від 17.11.2009 року у сумі 4800,00 грн. (т.1 а.с.239).

Тобто, в наданих квитанціях зворотна фінансова допомога сплачувалась не за договором № 01/03/09 від 10.03.2009 року.

Щодо інших квитанцій (т.1 а.с.235-261), то вони підтверджують надходження різних сум зворотної фінансової допомоги на протязі 2009-2013 років як від платника ТОВ фірма В»АлітВ» , так і від ОСОБА_1 без зазначення при цьому реквізитів договорів.

Оскільки для укладення договору позики (якою по суті є поворотна фінансова допомога) необхідна передача майна - грошових коштів і певні кошти, хоча і не у повному розмірі, як поворотна фінансова допомога були внесені, тому є підстави вважати договори укладеними.

Згідно наданого позивачем договору від 20.10.2014 року, укладеного між ТОВ фірма В«АлітВ» в особі ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 05.03.2009 року, та ОСОБА_1, позичальник ТОВ Фірма В«АлітВ» повністю визнає свою заборгованість та зобов'язується повернути згідно умов цього договору позикодавцю грошові кошти у сумі 178 563,27 грн., яка утворилась внаслідок несвоєчасного виконання позичальником умов повернення раніше наданої поворотної фінансової допомоги (т.1 а.с.102-104).

Відповідно до висновку судової технічної експертизи №3396/3397-15 від 26.10.2015 року (т.2 а.с.4-17) відтиски печатки ТОВ фірма В«АлітВ» в наданих на дослідження договорах про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/09 від 10.03.2009 року, №01/01/10 від 15.01.2010 року та двох довіреностях від 05.03.2009 року нанесені не в той час, яким датовані вказані документи, а після квітня 2010 року.

Встановити, чи нанесені відтиски печатки у наданих на дослідження інших оспорюваних договорах у той час, яким вони датовані, не виявилось можливим у зв'язку з тим, що клопотання судового експерти про надання вільних зразків відтисків печатки до періоду часу, в який було б можливе виготовлення документів, не виконано.

Як вбачається з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ фірма В«АлітВ» від 05.11.2013 року (т.2 а.с.28) власники часток статутного капіталу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1 продали 100% статутного капіталу ТОВ фірма В«АлітВ» ОСОБА_6.

При цьому, згідно п.3.5 зазначеного договору продавці, у тому числі й позивач ОСОБА_1 підтвердили, що не мають та не будуть мати будь-яких претензій щодо майна, що належить товариству.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 - з 05.11.2013 року власник та з 27.02.2015 року директор ТОВ фірма В«АлітВ» підтвердила, що на момент придбання нею 100% статутного капіталу ТОВ фірма В«АлітВ» заборгованості не було та з 05.11.2013 року ні позивач, ні головний бухгалтер ОСОБА_3 до звільнення не повідомляли про наявність будь-яких договорів щодо надання поворотної фінансової допомоги і не звертались з приводу повернення коштів.

Як вбачається з наданих копій протоколу №1 реєстрації учасників для участі у загальних зборах, а також протоколів №№2, 3 загальних зборів учасників ТОВ фірма В«АлітВ» від 05.11.2013 року (т.1 а.с.265-268), на зборах вирішувалось, у тому числі питання передачі майна ОСОБА_6 і присутній на зборах ОСОБА_1 у виступі зазначив про відсутність заборгованості перед третіми особами та наявну поточну заборгованість по обов'язковим платежам до бюджету і по заробітній платі у межах 2 місяців.

Таким чином, позивачем не доведено факт наявності заборгованості ТОВ фірма В«АлітВ» перед ним і підстави для стягнення з відповідача на його користь 178 563,27 грн. поворотної фінансової допомоги відсутні.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги №01/03/09 від 10.03.2009 року, №01/01/10 від 15.01.2010 року, №01/01/11 від 10.01.2011 року, №01/01/12 від 16.01.2012 року, №01/01/13 від 08.01.2013 року та договору від

20.10.2014 року, які укладені між ОСОБА_1 і ТОВ фірма В«АлітВ» в особі головного бухгалтера ОСОБА_3, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, згідно положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення договорів) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Довіреністю згідно ч.3 ст.244 ЦК України є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

При цьому, повноваження представника на вчинення правочинів та пов'язаних з ними інших юридичних дій виникають внаслідок укладення довіреності, яка має відповідати вимогам, встановленим ЦК України. Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Тобто, для довіреності, яка видається від імені юридичної особи, печатка є її обов'язковим реквізитом.

Оскільки на дату укладення довіреності 05.03.2009 року вона не була скріплена печаткою, що є обов'язковим реквізитом довіреності, тому є підстави вважати, що відповідач ОСОБА_3 на момент здійснення нею юридичних дій діяла без повноважень.

Крім того, згідно п.п.11.9 Статуту ТОВ фірма В«АлітВ» (у редакції станом на дату укладення договору від 20.10.2014 року) питання розподілу прибутку та збитків, відчуження та придбання майна товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні не оспорюють тієї обставини, що печатка на довіреності та договорах була проставлена пізніше та договори про надання поворотної фінансової допомоги було направлено до відома відповідачеві ТОВ фірма В«АлітВ» у травні 2015 року, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, будучи директором ТОВ фірма В«АлітВ» , при укладенні оспорюваних договорів з ним як фізичною особою не міг не знати про відсутність у головного бухгалтера ОСОБА_3 повноважень на представництво ТОВ фірма В«АлітВ» .

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст.241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки належні та допустимі докази на підтвердження наступного схвалення ТОВ фірма В«АлітВ» оспорюваних правочинів у матеріалах справи відсутні, тому є підстави для визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а також договору від 20.10.2014 року, укладених між ТОВ фірма В«АлітВ» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зустрічний позов підлягає задоволенню, тому з відповідачів за зустрічним позовом порівну з кожного підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме документально підтверджені на час розгляду справи витрати по сплаті судового збору (т.2 а.с.176-182) у розмірі 1461,60 грн..

Керуючись ст.ст.203, 207, 215, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними задовольнити.

Визнати недійсними укладені ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» та ОСОБА_1 договори про надання поворотної фінансової допомоги №01/03/09 від 10.03.2009 року, №01/01/10 від 15.01.2010 року, №01/01/11 від 10.01.2011 року, №01/01/12 від 16.01.2012 року, №01/01/13 від 08.01.2013 року та договір від 20.10.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма В«АлітВ» 1461,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н. М. Анциборенко