Постанова

від 03.12.2015 по справі 910/12349/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 910/12349/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шевченко І.О., Мітічкін А.О. - дов. від 17.07.15, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.15 у справі№910/12349/15 за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Екватор" простягнення 112092,84 грн.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Екватор" 78271,92 грн. пені і 33820,92 грн. штрафу. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції за договором №53-129-01-14-00006 від 24.01.14, а відтак вважав підставним стягнення спірних сум штрафних санкцій з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.15 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 78271,92 грн. пені і 6764,18 грн. штрафу. Місцевий господарський суд виходив з факту порушення відповідачем строків поставки продукції, що згідно з пунктом 7.2 спірного договору визнав підставою для стягнення з нього штрафних санкцій. Водночас, суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафу до 6764,18 грн. з огляду на приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України і статті 551 Цивільного кодексу України, відмовивши у решті позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.15 (судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О., Зеленін В.О.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у стягненні з відповідача 27056,74 грн. штрафу. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується зі зменшенням судами спірної суми штрафу та посилається на порушення судами приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає безпідставним зменшення судами заявленого до стягнення штрафу та зазначає, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру неустойки. На думку скаржника відсутні обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованого штрафу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.01.14 між Відокремленим підрозділом "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" - покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Екватор" - постачальником був укладений договір поставки №53-129-01-14-00006. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити клапани вогнезатримуючі виробництва ПАТ "Завод Екватор" для ВП "Рівненська АЕС", а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити їх. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни, належність до систем, важливих для безпеки (СВБ) і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору). Згідно з пунктами 3.2 - 3.4 договору сума договору становить 483156 грн., в тому числі, ПДВ - 80526 грн.; в ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням, проведенням технічної прийомки у відповідності до вимог до даного виду продукції, упаковкою, сертифікацією, маркуванням і доставкою вантажоодержувачу; ціна на продукцію може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Поставка та приймання продукції сторонами визначена у розділі V договору. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 строк поставки продукції зазначений в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями. Поставка Продукції згідно зі специфікацією здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська обл. згідно з Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється. Датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 5.2, 5.4 договору). Відповідальність сторін обумовлена у розділі 7 спірного договору. Зокрема, договором (пункт 7.2) передбачені санкції за прострочення виконання зобов'язань у вигляді сплати пені та штрафу. Суди також установили, що сторонами була підписана специфікація №1 до спірного договору, строк поставки продукції у якій визначений - упродовж 120 днів з дати підписання договору. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що відповідач повинен був поставити вогнезатримуючі клапани в строк до 26.05.14 (кінцевий термін), як то передбачено спірним договором. Проте, поставив продукцію 05.11.14 (видаткова накладна №РН-0000001 від 05.11.14, акт приймання-передачі ТМЦ №041-29/58 від 05.11.14), тобто з простроченням. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Екватор" 112092,84 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором поставки №53-129-01-14-00006. Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ці вимоги були задоволені частково. Місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 78271,92 грн. пені і 6764,18 грн. штрафу, відмовивши у решті позову. Зменшуючи розмір штрафу до 6764,18 грн., господарські суди керувалися приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Між тим, скаржник не погоджується та вважає таке зменшення штрафних санкцій неправомірним. Отже, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, господарські суди, зменшуючи до 6764,18 грн. розмір штрафу, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди врахували та надали належну оцінку ступеню виконання відповідачем зобов'язань (повна поставка відповідачем спірної продукції за договором); відсутність завдання збитків позивачу через прострочення поставки продукції; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення штрафу. Довід скаржника про безпідставне, на його думку, за відсутності відповідного клопотання сторони, зменшення неустойки, як і застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових актів у справі, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду . Решта доводів касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.15 у справі №910/12349/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець