Рішення

від 15.10.2015 по справі 905/1428/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2015 Справа № 905/1428/15

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Агропромтранс "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

про стягнення 274410,97 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 Анатолійович-представник за довіреністю.

від відповідача: ОСОБА_2 Миколаївна- представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення заборгованості на загальну суму 274410, 97грн., з яких сума основного боргу 169002 грн., 44254, 81 грн.- пеня, 58918,52 грн.-інфляційні витрати, 2235, 64 грн.- 3%річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014 в частині оплати вартості отриманого товару.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014, накладних, специфікацій, копію претензії №1 від 26.03.2015, копія листа від 15.04.2015р. №3/878.

Позивачем також подана заява про виправлення описки в позовній заяві в частині визначення кінцевої дати, по яку здійснено нарахування пені, 3% річних.

Ухвалою від 14.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1428/15.

Ухвалою суду від 21.09.2015 відмовлено відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви.

28.09.2015, через канцелярію суду від відповідача, надійшло клопотання про зупинення провадження по цій справі до вирішення справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтранс" про тлумачення умов п. 4.7 договору №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження по справі. Зупинення провадження по справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження по справі- це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі,-у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання мотивована тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014, пункт 4.7 якого сторони по різному розуміють і тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» просить розтлумачити останній визначивши, що датою поставки продукції вважається дата, вказана на видатковій накладній особисто представником покупця.

Судом відмічається, що відповідачем не надано до матеріалів справи копію ухвали про порушення провадження по справі за вказаною позовною заявою.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи №905/1428/15, зміст позовних вимог, доводи позивача, відповідача та зміст позовної заяви про тлумачення умов договору, суд приходить до висновку про непов»язаність даної справи зі справою за позовною заявою про тлумачення умов договору, оскільки суд під час розгляду спору про стягнення заборгованості по договору, самостійно встановлює обставини пов»язані з виконанням та настанням строку виконання зобов»язань по спірному договору.

За таких обставин, судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не був переданий відповідачу рахунок на оплату, тому у зв»язку з простроченням зобов»язання з боку позивача, відповідач керуючись ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України вважає, що строк виконання його зобов»язання не настав. Також відповідач зазначає про неможливість визначення періоду протягом, якого відповідач зобов»язаний здійснити оплату товару, оскільки датою поставки товару слід вважати дату, яка зазначена на видатковій накладній №47 представником відповідача в момент отримання товару, а оскільки така дата не вказана у видатковій накладній, то відповідач не порушив грошове зобов»язання.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

09.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромтранс», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», як замовником (відповідач) підписаний договір поставки №ДУ-2014/479-КП, відповідно до умов якого постачальник зобовязується здійснювати поставку продукції або обладнання виробничо-технічного призначення (далі- товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати його у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та порядку, визначеними умовами даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, якості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженні сторонами в специфікаціях до даного договору.

Згідно п.4.2 договору у випадках, коли сторонами в специфікаціях узгоджуються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних спеціфікаціях до договору.

Відповідно до п.4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

Згідно з п.4.8 договору обов'язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Обов'язки покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до п.5.1 загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій , які є невід'ємними частинами вищезазначеного договору.

Згідно з п.5.4 договору розрахунки за поставлену продукцію постачальником здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальником протягом 5 робочих днів с 60 календарного дня с дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем строку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів , передбачених розділом 4 цього договору, якщо інший строк відстрочки не обумовлений у відповідній специфікації.

Між сторонами підписана 09.12.2014 специфікація до договору, в якій сторони погодили найменування продукції, номер ТУ, кількість, вартість та строк поставки та оплати, який не є більшим ніж зазначений в п. 5.4. договору, а саме у специфікації погоджено, що розрахунок здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на 60 календарний день з моменту поставки продукції.

Як вбачається судом з матеріалів справи, на виконання умов договору №ДУ-2014/479-КП позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 199002,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи вищезазначеною видатковою накладною від 29.12.2014 №47. Товар отриманий уповноваженою особою відповідачу на підставі довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей від 25.12.2014 №844.

Оцінивши зміст зазначених угод, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України

Відповідач не заперечує проти факту отримання товару, однак заперечує проти дати отримання товару, та вказує на те, що дата видаткової накладної №47 не співпадає з датою отримання відповідачем товару. Позивач заперечує проти таких доводів відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання ; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна № 47, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

На видатковій накладній № 47 проставлена дата її складання 29.12.2014.

Відповідачем отримано товар за вказаною накладною та підписано останню без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд приходить до висновку, що відповідач погодився із зазначеною на видатковій накладній датою, та датою поставки є дата складання видаткової накладної, тобто 29.12.2014. Доводи відповідача про те, що оскільки відсутня дата отримання товару представником відповідача, то не можливо встановити дату поставки товару, судом відхиляється виходячи з викладеного вище. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Посилання відповідача на те, що він не отримав рахунок на оплату товару отриманого по видатковій накладній, повністю спростовується матеріалами справи, а саме вимогами позивача до відповідача, додатками до яких був рахунок №53 разом з доказами надіслання відповідачу.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що строк оплати товару, отриманого за спірною видатковою накладною не настав судом відхиляється, а відповідач зобов’язаний був оплатити отриманий товар у відповідності з п. 2 Специфікації на 60-й календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, тобто з 29.12.2014.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу продукцію на суму 199002,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписки вбачається, що відповідачем здійснений частковий розрахунок за отриманий товару, а саме: 26.06.2015 на суму 30000,00грн..

Однак, як зазначає позивач, відповідач повну вартість отриманого товару по договору №ДУ-2014/479-КП не оплатив, заборгованість становить 169002,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору була направлена претензія№1 від 26.03.2015 , в якій позивач вимагає від відповідача сплатити заборгованість за договором №ДУ-2014/479-КП.

Відповідачем вищезазначена претензія була отримана, на неї була надана відповідь у вигляді листа від 15.04.2015 №3/878, проте залишилася без виконання.

Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 169002,00 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 169002,00 грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 169002,00 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.8 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.02.2015 по 17.07.2015 у розмірі 44254,81 грн.

Відповідно до п. 6.8 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець зобов»язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, проте не більше 5 % від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано обмеження максимального розміру пені, який погоджений сторонами в п. 6.8 договору, а саме не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме 8450,10 грн. (169002,00 грн.*5%)

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за пеірод з 28.02.2015 по 17.07.2015.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, м. Білецьке, м.Добропілля, Донецька область, вул.Красноармійська,1А, поштова адреса: вул.Шевченко,2, м.Добропілля, Донецька область, 85000, код 37014600, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромтранс» (49035, вул.Піхотинців,7, м.Дніпропетровськ, код 21876943) суму основного боргу у розмірі 169002 (сто шістдесят дев'ять тисяч дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 8450 (вісім тисяч чотириста п»ятдесят) грн. 10 коп., інфляційні витрати у розмірі 58918(п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 2235(дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 4632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.10.2015.