Постанова

від 24.11.2015 по справі 910/28113/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/28113/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко Г.В. (директор), Рудь А.В. ( за довіреністю б/н від 10.07.2015)

від відповідача: Пригородова І.М. ( за довіреністю №ВС-009/2015 від 15.01.2015), Вегера А.А. ( за довіреністю б/н від 12.04.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р.

у справі № 910/28113/14 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс"

про стягнення 91 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 91 800,00 грн., з яких: 90 000,00 грн. основана заборгованість та 1 800,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. у справі №910/28113/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс" задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс" попередню оплату у сумі 90 000 грн. 00 коп., у решті позовних вимог - відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем були порушенні умови договору постачання обладнання № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р. в частині своєчасної поставки оплаченого обладнання, визначеного сторонами.

Не погоджуючись з рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. по справі №910/28113/14 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Газнафтасервіс".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що умови договору № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р. щодо поставки обладнання відповідачем були виконані належним чином, однак, позивач відмовився від прийняття поставленого обладнання, тому підстав для повернення попередньої оплати та нарахування штрафних санкцій немає. Крім того, суд першої інстанції безпідставно поклав оплату щодо судового збору за подачу позивачем заяви про забезпечення позову на відповідача, оскільки, позивач при зверненні із зазначеною заявою судовий збір не сплатив, а суд першої інстанції при відмові в задоволенні заяви, поклав судовий збір на позивача, про що і зазначив у відповідній ухвалі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" та призначено розгляд справи №910/28113/14 на 21.04.2015 р.

У подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

21.04.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової електротехнічної товарознавчої експертизи.

Ухвалами від 02.06.2015 колегією суддів було призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) та зупинено провадження у справі до закінчення проведення вказаної експертизи.

26.10.2015 року через відділ документального забезпечення суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/28113/14 та висновок експертів № 10802/15-47/13578/15-54 від 20.10.2015 за результатами проведення судової електротехнічної та товарознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року, відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, було поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 24.11.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.02.2014 р. між ТОВ "Газнафтасервіс" (покупець) та відповідачем - ТОВ "Нафтогазтехносервіс" (постачальник) був укладений договір постачання обладнання № ДП-001/2014 (договір) (а.с.11).

За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору). Найменування, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладенням цього договору і після укладення сторонами є невід'ємним додатком до цього договору. Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, встановлюється в одиницях вимірювання та/або у грошовому виразі. Загальна кількість товару вказується у специфікації (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах, що оговорені в специфікації. Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором. В залежності від місця та умов поставки - склад постачальника, або інше місце, визначене сторонами.

Згідно зі специфікацією № 2 до договору поставки, постачальник повинен поставити покупцю - складові системи управління збудження генератора, загальною вартістю - 90 000,00 грн., умови постачання - Інкотермс 2000, м. Запоріжжя (а.с.15).

За умовами пунктів 3.1. та 4.1 договору, постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати. Якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати стандартам/технічним умовам та підтверджуватись сертифікатом якості (протоколом приймально-здавальних випробувань). Упаковка та маркування товару повинні відповідати стандартам, прийнятим для упаковки товару такого типу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з платіжного доручення № 8 від 06.02.2014 року (а.с.16), позивач на виконання умов договору поставки, здійснив передоплату відповідачу у розмірі 90 000,00 грн., призначення платежу - оплата за системи збудження генератора , згідно рахунку №2 від 05.02.2014 року.

Листами від 05.08.2014 р. та від 12.09.2014 р. (а.с.17,18) позивач запропонував відповідачу здійснити передачу обладнання 11.08.2014 р. та 23.09.2014 р. відповідно, за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Цибаня, 143 (ремонтна база ТОВ "Газнафтасервіс"), тобто, запропонував змінити місце поставки обладнання на умовах, визначених в специфікації.

У відповідь на вказаний лист, 19.09.2014 р. ТОВ "Нафтогазтехносервіс" листом № 116/2014 запропонувало здійснити доставку складових системи управління збудження генератора у кількості 1 шт. на вказану позивачем адресу службою кур'єрської доставки вантажів "Нова пошта", за умови оплати послуг доставки та повернення документів позивачем. Однак, від поставки обладнання кур'єрською поштою позивач відмовився (лист № 58/10-14К від 01.10.2014 р.) (а.с.19,20).

Листами від 16.10.2014 р. та 27.10.2014 р. (а.с.22,25) відповідач запропонував ТОВ "Газнафтасервіс" направити свого представника на склад ТОВ "Нафтогазтехносервіс", що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 52А, для отримання обладнання за договором поставки.

Позивач погодився прийняти обладнання та попередив відповідача про направлення свого представника для отримання обладнання 20.11.2014 р. о 14:00 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 52А., що підтверджено листом від 13.11.2014 року № 06-11/14К.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2014 року в ході прийняття та перевірки представником ТОВ "Газнафтасервіс" обладнання за якістю, кількістю, комплектацією, було виявлено, що поставлене обладнання не відповідає умовам договору № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р, за кількістю та комплектацією, та представляє з себе лише одну з частин системи управління збудження генератора, а саме - контролер Х20СР0291, а не всі складові системи управління збудження генератора, як це передбачено договором поставки.(а.с.55)

Вищезазначені обставини були зафіксовані в акті про відмову від прийняття товару покупцем, що був складений представником останнього відповідно до п. 4.2 договору в присутності представника ТОВ "Нафтогазтехносервіс", від підписання якого той відмовився.(а.с.56)

У зв'язку з відмовою у прийнятті вказаного обладнання, 26.11.2014 р. ТОВ "Газнафтасервіс" звернулося до відповідача з вимогою № 13-11/14К повернути попередню оплату за обладнання, передбачену договором поставки у сумі 90 000,00 грн. (а.с.27).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем ТОВ "Газнафтасервіс" всього обладнання (складових систем управління збудження генератора), передбаченого умовами договору поставки № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р., а тому вимоги в про стягнення попередньої оплати у сумі 90 000,00 грн. є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як видно з вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту специфікації №2 (а.с. 15), яка є невід'ємною частиною договору відповідно до п.1.2, оплата в розмірі 90 000,00 грн. здійснювалась покупцем ТОВ «Газнафтасервіс» саме - за складові системи управління збудження генератора.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази передачі відповідачем ТОВ "Газнафтасервіс" всього обладнання (складових систем управління збудження генератора), передбаченого умовами договору поставки № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р., позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 90 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги, про те , що специфікацією № 2 до договору була передбачена поставка складових системи управління збудження генератора лише у кількості однієї штуки, колегія суддів зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься опис генератора, який наданий виробником даного обладнання - ПрАТ "Плутон", відповідно до якого система збудження генератора складається з декількох функціональних систем: силової схеми; автоматичних регулювальників; системи захисту та системи управління, а не у вигляді контролеру у кількості однієї штуки за вартістю, що не відповідає сумі здійсненої предоплати.(а.с.50 -51).

Окрім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року по справі № 91028113\14 призначено судову експертизу,на вирішення якої поставлено наступні питання: чи входять до складу системи управління збудження генератора - система захисту, силова схема, автоматичні регулювальники, системи захисту та системи управління, згідно опису Системи збудження генератора СВГ, складеного ПрАТ «Плутон» (виробник обладнання) наявному в матеріалах справи №910/28113/14; з яких складових частин згідно опису Системи збудження генератора СВГ, складений ПрАТ «Плутон» (виробник обладнання),наявному в матеріалах справи № 910/28113/14,складається система управління збудження генератора; чи є контролер Х20СР0291 складовою системи управління збудження генератора згідно опису Системи збудження генератора СВГ, складений ПрАТ «Плутон» (виробник обладнання), наявному в матеріалах справи №910/28113/14; яка ринкова вартість контролеру Х20СР0291, на час підписання додатку № 1 до договору постачання обладнання № ДП-001/2014 від 03 лютого 2014 року специфікації № 2 .

Відповідно до висновку експертів,за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та товарознавчої експертизи від 20.10.2015 року за № 10802\15-47 (а.с. 173-177) зазначено, що контролер типу Х20СР0291, в поєднанні з відповідним програмним забезпеченням, може бути використаний тільки в якості мікро-ЕОМ, тобто обчислювальним пристроєм, встановленого на основній платі системи управління, яка в свою чергу є складовою системи управління збудження генератора згідно опису Системи збудження генератора СВГ, складеного ПрАТ «Плутон» (виробник обладнення).

Листом № 049-46 від 11.02.2015, що міститься в матеріалах справи, ПрАТ "Плутон" (виробник обладнання) повідомив, що контролер Х20СР0291, який був переданий відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором поставки, може бути використаний лише як основна складова частина системи управління збудження генератора разом з відповідним програмним забезпеченням.(а.с.72).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що предметом договору поставки № ДП-001/2014 від 03.02.2014 р. є складові системи управління збудження генератора, а не один предмет - контролер Х20СР0291, як вважає відповідач.

Стосовно доводів апелянта, що позивачем були порушені умови договору в частині місця поставки (Інкотермс 2000, на умовах FCA), оскільки згідно з п. 3.3 договору сторони передбачили можливість обумовити інше місце поставки, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне.

За умовами пункту 3.3 договору, якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником покупця, на складі постачальника на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару. При отриманні товару покупець, в присутності представника постачальника, перевіряє кількість товару, збереження упаковки, наявність зовнішніх дефектів та правильність оформлення товарних документів. У випадку виявлення будь-яких недоліків покупець складає акт у порядку, обумовленому в пункті 4.2 цього договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Газнафтасервіс" про стягнення попередньої оплати у сумі 90 000,00 грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 800,00 грн. за період з 20.11.2014 р. по 10.12.2014 р. за прострочення виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України,порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України,на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що учасники договірних відносин у п. 8.2 договору передбачили, що постачальник у випадку прострочення поставки товару, сплачує покупцю не проценти, вказані вище, а пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу та неустойки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді штрафу та неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог.

Вказану позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року справа № 908/2603/13.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1 800, 00 грн. за період з 20.11.2014 р. по 10.12.2014 р. правомірно були залишені судом першої інстанції без задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав оплату судового збору за подачу позивачем заяви про забезпечення позову на відповідача колегія суддів вважає обґрунтованими,зважаючи на наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вирішив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 1 791,00 грн. до Державного бюджету.

Проте, як вбачається з матеріалів справи,позивачем було подано заяву про забезпечення позову без оплати судового збору, якою позивач просив накласти арешт на грошові кошти, майно та автотранспортні засоби відповідача (а.с.64).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у задоволенні заяви ТОВ «Газнафтасервіс» про забезпечення позову відмовлено, як вбачається з мотивувальної частини,оплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладена на позивача(а.с.66-67).

При цьому, відповідно до резолютивної частини судового рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2015 року по справі № 910\28113\14,витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову пропорційно в розмірі 1 791,18 грн. покладено на відповідача - ТОВ «Нафтогазтехносервіс» та в розмірі 35,82 грн. покладено на позивача - ТОВ «Газнафтасервіс».

Інформаційним листом Вищого господарського суду від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» передбачено, що господарський суд повинен здійснити розподіл відповідних сум судового збору між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Як вбачається з ухвали від 20.01.2015, судом першої інстанції, зазначено про відмову у задоволенні про забезпеченні позову, що згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника (позивача).

За таких обставин, колегія суддів вважає, суд першої інстанції помилково поклав оплату, щодо сплати судового збору за подачу позивачем заяви про забезпечення позову на відповідача, оскільки,позивач при зверненні із зазначеною заявою судовий збір не сплатив, а суд першої інстанції при відмові в задоволенні заяви, поклав судовий збір на позивача, про що і зазначив у відповідній ухвалі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. скасуванню в частині.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі № 910/28113/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі № 910/28113/14 скасувати в частині : «Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74-Г, оф. 2, ідентифікаційний код 35596256) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 1 791,18 грн.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс" (01133, м. Київ, провул. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 33597677) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 35,82 грн.»

Викласти в цій частині рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс" (01133, м. Київ, провул. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 33597677) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 1827,00 грн.»

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/28113/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко