Постанова

від 02.12.2015 по справі 915/1231/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 915/1231/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів : Ліпчанської Н.В. , Савицького Я.Ф.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду № 856 від 30.11.2015 року щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку зі звільненням з посади судді Журавльова О.О. 12.11.2015 року)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 02.12.2015 р.:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2В, ОСОБА_3, за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2015 року

по справі № 915/1231/15

за позовом: Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Інпроектсервіс"

про розірвання договору, стягнення збитків за договором підряду № 5960 від 13.10.2014 року у розмірі 3844,59 грн. та неустойки в розмірі 101189,61 грн.

(сторони та суть спору зазначені відповідно до рішення суду)

У судовому засіданні 02.12.2015 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Комунальне підприємство "Миколаївкомунтранс" (далі - КП "Миколаївкомунтранс", позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інпроектсервіс" (далі - ПрАТ "Інпроектсервіс", відповідач) про розірвання договору, стягнення збитків за договором підряду № 5960 від 13.10.2014 р. у розмірі 3844,59 грн. та неустойки в розмірі 101189,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 525, 526, 610, 611, 624, 900 ЦК України та положеннями пункту 8 вищезазначеного договору.

У подальшому позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив розірвати договір підряду від 13.10.2014 р. № 5960 та стягнути з ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» на користь КП В«МиколаївкомунтрансВ» збитки, спричинені неналежним виконанням даного договору, в сумі 8 000,00 грн. та неустойку в сумі 1 946,21 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2015 р. заява про уточнення позовних вимог частково прийнята судом до розгляду, тому предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про розірвання договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960; стягнення з відповідача на користь позивача збитків, спричинених неналежним виконанням договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960, в сумі 3 844,59 грн. та неустойки в сумі 1 946,21 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.09.2015 р. по справі № 915/1231/15 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 200,55 грн. - неустойки (пені) за період з 17.12.2014 р. по 19.01.2015 р., 63,27 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову в частині розірвання договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960; стягнення з ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» на користь КП В«МиколаївкомунтрансВ» збитків, спричинених неналежним виконанням договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960 в сумі 3 844,59 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) в сумі 1 745,66 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, КП "Миколаївкомунтранс" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Інпроектсервіс" не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для скасування або зміни даного рішення.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої доводи та правові позиції щодо оскаржуваного рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 13.10.2014 р. між КП В«МиколаївкомунтрансВ» (замовник) та ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» (підрядник) укладено договір підряду № 5960 на виконання проектних робіт (далі також - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався відповідно завданню замовника виконати для КП В«МиколаївкомунтрансВ» нормативну природоохоронну документацію у складі: інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферу; розробка документів, в яких обґрунтовуються об'єми викидів, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1 ОСОБА_4).

Згідно п. 2 ОСОБА_4 склад та оформлення документації, розроблюваної підрядником у відповідності до ОСОБА_4, визначається Інструкцією про загальні вимоги по оформленню документів, в яких обґрунтовуються об'єми викидів, для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 09.03.2006 р. № 108; РНД 211.2.3.014-95 Інструкція про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємствах.

Відповідно до п. 3 ОСОБА_4 вартість проектних робіт за даним ОСОБА_4, яка включає в себе покриття витрат підрядника та оплату за виконану роботу, визначається відповідно кошторису (Додаток № 1) і складає 6407,65 + 1281,53 (ПДВ 20 %) = 7689,18 грн. До зазначеної ціни не входять витрати по сплаті послуг експертизи та погодження в органах МОЗ та Мінприроди України, які сплачуються замовником за рахунками цих організацій.

У п.п. 3.1, 3.2 ОСОБА_4 сторони погодили, що оплата здійснюється в наступному порядку:

- протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного ОСОБА_4 замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 50 % від ціни ОСОБА_4, яка складає 3 844,59 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) - 640,76 грн.;

- протягом 5-ти банківських днів з дня передачі замовнику результатів виконаних робіт відповідно акту передачі-приймання проектної продукції замовник здійснює остаточний розрахунок та сплачує підряднику решту 50 % від ціни ОСОБА_4, яка складає 3 844,59 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) - 640,77 грн.

Робота виконується протягом 40 (сорока) робочих днів після сплати авансу відповідно до п. 3.1 та надання вихідних даних (Додаток № 2). У зазначений строк виконання робіт не входить час погодження та затвердження технічної документації в органах Мінприроди та МОЗ України (п. 4 ОСОБА_4).

За умовами п. 5 ОСОБА_4 при закінченні роботи підрядник передає замовнику по накладній готову проектну документацію в 2-х екземплярах з супровідними документами та 4 екземпляри акту передачі-приймання проектної продукції, рахунок про остаточну оплату за договором.

Пунктом 6 ОСОБА_4 передбачено, що замовник протягом 7 календарних днів від дня отримання проектної документації зобов'язаний прийняти роботу та направити підряднику два екземпляри акту передачі-приймання робіт, підписаних замовником та скріплених його печаткою.

Згідно п. 7 ОСОБА_4, якщо протягом строку, вказаного в п. 6 цього ОСОБА_4, замовник не направив підряднику два екземпляри актів передачі-приймання проектної продукції, підписаних замовником та скріплених його печаткою, або не направив письмової мотивованої відмови від приймання робіт, робота вважається прийнятою замовником наступним днем за останнім днем строку, обумовленого в п. 6 даного ОСОБА_4.

У відповідності до п. 10 ОСОБА_4 підрядник несе відповідальність за недоліки проектної документації. У разі виявлення недоліків у проектній документації підрядник безкоштовно здійснює її доопрацювання або вносить відповідні зміни.

Пунктом 11 ОСОБА_4 встановлено, що підрядник зобов'язаний захищати проектні рішення при погодженні замовником проектної документації з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та при експертизі.

В силу п. 17 ОСОБА_4 невід'ємною частиною цього ОСОБА_4 є: кошториси (додаток № 1) та перелік вихідних даних (додаток № 2).

Комунальному підприємству В«МиколаївкомунтрансВ» зазначена проектна документація була необхідна, щоб отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин для:

- адміністративно-господарчої площадки КП В«МиколаївкомунтрансВ» (площадка № 1) за адресою: м. Миколав, вул. Скороходова,199;

- стаціонарних джерел на Полігоні твердих побутових відходів КП В«МиколаївкомунтрансВ» (площадка № 2) за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Нова, 16.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов ОСОБА_4 позивачем надано відповідачу вихідні дані для розробки нормативної природоохоронної документації згідно додатку № 2 до ОСОБА_4 та здійснено оплату суми авансу у розмірі 50 % від ціни ОСОБА_4 на загальну суму 3 844,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3982 від 14.10.2014 р.

Відповідачем виконано підрядні роботи та надано позивачу проектну продукцію, про що між ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» та КП В«МиколаївкоммунтрансВ» складено акт передачі-приймання проектної документації від 19.01.2015 р., в якому зазначено, що проектна продукція задовольняє умови ОСОБА_4 та оформлена в належному порядку. Даний акт підписано та скріплено печатками сторін.

Позивачем, у свою чергу, здійснено остаточний розрахунок та сплачено відповідачу решту 50 % від ціни договору на загальну суму 3 844,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4372 від 21.01.2015 р.

За результатами розгляду розробленої підрядником документації Головним управлінням Державної санітарно-епідеміологічної служби у Миколаївській області надано позитивні висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №№ 05.03.02-07-2795 та 05.03.02-07-2796 від 29.01.2015 р.

У подальшому підрядник подав до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації виготовлену виконавцем нормативну природоохоронну документацію - В«Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин КП В«МиколаївкомунтрансВ» для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

04.03.2015 р. названим вище управлінням надано дозвіл № 4810136300-339 для адміністративно-господарчої площадки КП В«МиколаївкомунтрансВ» (площадка № 1) за адресою: м. Миколав, вул. Скороходова, 199.

Однак, листом від 04.03.2015 р. (вих. № 01-04/165-05) дане управління відмовило КП В«МиколаївкомунтрансВ» у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на Полігоні твердих побутових відходів КП В«МиколаївкомунтрансВ» (площадка № 2) за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Нова, 16, у зв'язку із зауваженнями.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до відповідача (лист № 134 від 30.04.2015 р.) з вимогою про усунення зауважень у розробленій документації, проте сторони не дійшли згоди щодо усунення недоліків, оскільки, за твердженням підрядника, замовник просив не усунути недоліки, а виконати інші роботи.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення КП "Миколаївкомунтранс" до суду з позовом про розірвання ОСОБА_4, стягнення збитків та неустойки.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами укладеного між сторонами ОСОБА_4 не передбачено права на розірвання договору в односторонньому порядку.

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, частина 2 статті 651 ЦК України визначає дві підстави для зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін: 1) істотне порушення договору другою стороною; 2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Ознаками істотного порушення договору відповідно до вищенаведеного положення ЦК України є те, що: 1) його наслідком має бути завдання шкоди другій стороні договору; 2) друга сторона договору має значною мірою позбавитись того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення договору є підставою для розірвання договору лише тоді, коли воно вже відбулося. Отже, визначаючи істотність порушення договору, суд має виходити з того, що в якості підстави для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкову наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Факт порушення договору і характер завданої цим шкоди має бути доведений стороною, яка посилається на істотність порушення.

Оцінюючи твердження позивача про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_4 підряду, яке полягає у виконанні проектної документації з недоліками, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Вищенаведені твердження позивача ґрунтуються на вищезгаданому листі Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (вих. №01-04/165-05 від 04.03.2015 р.), яким останнє відмовило КП В«МиколаївкомунтрансВ» у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на Полігоні твердих побутових відходів, зазначивши наступні зауваження до документації:

1) викиди від джерела № 1 - майданчика (карти) поховання ТПВ, дорожнього змету та листя необхідно розрахувати на підставі українських методик розрахунку викидів від полігону ТПВ з урахуванням дійсних розмірів площадних джерел та їх параметрів;

2) у повідомленні про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, опублікованому в газеті В«Южная правдаВ» від 21.10.2014 року № 125-126 (23295-23296), необхідно вказати назву Миколаївської районної державної адміністрації та її адресу;

3) у розділі 1.9 В«Пропозиції на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітряВ» необхідно навести найменування юридичної особи та термін дії дозволу на викиди;

4) у розділі 1.10. В«Інформація про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськостіВ» необхідно навести відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Проаналізувавши дані обставини, суд врахував те, що, по-перше, позивачем не наведено жодної норми закону чи іншого нормативно-правового акту, який би встановлював обов'язковість використання при розробці проектної документації українських методик розрахунку викидів від полігону ТПВ, що також підтверджується листом № 01-04/1428-05 від 14.08.2015 р. Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, наданої на запит відповідача від 16.07.2015 р. № 41-16/154; по-друге, щодо невірно вказаних найменування та адреси відповідної районної адміністрації, то вказане зауваження було усунуто шляхом повторної публікації в газеті В«Южная правдаВ» № 35 від 28.03.2015 р., про що зазначено позивачем у листі № 134 від 30.04.2015 р.; по-третє, зауваження щодо внесення змін до розділів 1.9, 1.10 документації мають суто технічний характер і полягають у коригуванні тексту природоохоронної документації; по-четверте, КП "Миколаївкомунтранс" не надано доказів того, які саме вихідні дані передавались ним відповідачу для виконання проектних робіт, що унеможливлює встановлення факту виконання неякісних робіт та істотного порушення зобов'язання.

Відтак, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт нанесення шкоди внаслідок істотного порушення другою стороною умов ОСОБА_4, що в розумінні ст. 651 ЦК України є обов'язковою умовою для розірвання договору, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду Миколаївської області, оскільки оцінка наведених позивачем доводів щодо порушення ПрАТ "Інпроектсервіс" умов ОСОБА_4 та обставин справи не дає підстав вважати наявні у виконаній роботі недоліки істотними порушеннями, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для розірвання ОСОБА_4, відповідно до ст. 651 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки в сумі 1 946,21 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 названого Кодексу).

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вище зазначалось, згідно до п. 4 ОСОБА_4 робота виконується протягом 40 (сорока) робочих днів після сплати авансу відповідно до п. 3.1 та надання вихідних даних (додаток № 2). У зазначений строк виконання робіт не входить час погодження та затвердження технічної документації в органах Мінприроди та МОЗ України.

Пунктом 8 ОСОБА_4 встановлено, що за затримання строку виконання робіт відповідно до п. 4 цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за якою допущена затримка, за кожен день прострочки.

Як вказано вище, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу вихідні дані для розробки нормативної природоохоронної документації згідно додатку № 2 до ОСОБА_4 та здійснено оплату суми авансу у розмірі 50 % від ціни договору на загальну суму 3 844,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3982 від 14.10.2014 р.

Розглядаючи справу по суті, суд дійшов висновку, який не спростовано сторонами у справі, про те, що вихідні дані передано позивачем відповідачу саме під час укладення ОСОБА_4.

За таких обставин, строк виконання робіт було обчислено судом після закінчення 40 робочих днів з дня оплати позивачем авансу: останній день строку виконання робіт за ОСОБА_4 - 09.12.2014 р., а з 10.09.2014 р. відповідач є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання.

У п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Місцевим господарським судом при перевірці розрахунку розміру пені за визначений позивачем період, з 17.12.2014 р. по 19.01.2015 р., нарахованої за прострочення виконання робіт, встановлено, що КП "Миколаївкомунтранс" допущено арифметичну помилку при розрахунку. Здійснивши перерахунок розміру пені, судом встановлено, що пеня за період прострочки виконання зобов'язання становить 200,55 грн., у зв'язку з чим суд вірно задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача пені у зазначеному розмірі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням ПрАТ "Інпроектсервіс" договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960 в сумі 3 844,59 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як на підставу позовної вимоги про стягнення збитків, позивач послався на те, що Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації встановлено невідповідність виготовленої за договором проектної документації нормативно-правовим актам України, тому позивач вважає реальними збитками 1/2 частку оплаченої договірної ціни - 3 844,59 грн. відповідно до ст. 900 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч. 2 ст. 900 ЦК України виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено , що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства та підставу позову, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення збитків, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України.

Таким чином, господарський суд Миколаївської області обґрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 200,55 грн. - неустойки (пені) за період з 17.12.2014 р. по 19.01.2015 р., 63,27 грн. - витрат по сплаті судового збору та відмовивши в решті позову в частині розірвання договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960, стягнення з ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» на користь КП В«МиколаївкомунтрансВ» збитків, спричинених неналежним виконанням договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960 в сумі 3 844,59 грн., та стягнення неустойки (пені) в сумі 1 745,66 грн.

Стосовно доводів скаржника про те, що у ч. 2 ст. 651 ЦК України законодавець вважає умовою розірвання договору за рішенням суду саме істотне порушення його умов, а не сам факт нанесення або не нанесення шкоди внаслідок істотного порушення умов договору, судова колегія зазначає наступне.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 коментованої статті, має бути лише суд.

Визначення "істотності порушення договору" у ч. 2 вказаної статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

Оціночна категорія "істотність" має функцію отримання таких оціночних результатів як "істотність порушення" або навпаки "неістотність порушення". У свою чергу, оціночні результати "істотність порушення" або "неістотність порушення" мають функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення у ч. 2 ст. 651 оціночної категорії "істотність порушення договору", суб'єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору.

Отже, наявність шкоди, завданої порушення договору другою стороною (у формі реальних збитків або упущеної вигоди), є необхідною умовою для кваліфікації порушення як істотного. Це безпосередньо випливає з правової конструкції ч. 2 ст. 651 ЦК України, а також з правової позиції Верховного Суду України. викладеної у постанові від 18.09.2013 р. (справа № 6-75цс13).

Відтак, суд апеляційної інстанції зауважує, що саме скаржник невірно тлумачить вищенаведене положення Цивільного кодексу України.

Крім того, зі змісту ОСОБА_4, який може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору, вбачається, що договір підряду № 5960 укладено для виконання нормативної природоохоронної документації у складі: інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферу; розробка документів, в яких обґрунтовуються об'єми викидів. Будь-які посилання на те, що вказана документація потрібна замовнику для отримання дозволів, - відсутні. Відтак, зміст ОСОБА_4 не дає підстав для визначення тієї обставини, що скаржник значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні ОСОБА_4, внаслідок неотримання дозволу через зауваження до виготовленої відповідачем документації.

Посилання скаржника на безпідставне неприйняття судом збільшення позовних вимог в частині збитків (коштів, витрачених позивачем на розробку ще однієї проектної документації) не приймається судовою колегією до уваги, оскільки, по-перше, суд дійшов правильного висновку по те, що у вищезгаданій заяві про уточнення позовних вимог в частині стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору підряду, позивач фактично змінив підставу позову, оскільки при первісному зверненні просив стягнути збитки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору підряду в розмірі 1/2 частки оплаченої договірної ціни - 3 844, 59 грн., а в заяві про уточнення позовних вимог фактично просив стягнути збитки, які є витратами перед іншим контрагентом в сумі 8 000,00 грн.; по-друге, як пояснив представник позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду 02.12.2015 р., ухвала господарського суду Миколаївської області від 10.09.2015 р., якою залишено без розгляду заяву КП "Миколаївкомунтранс" про уточнення позовних вимог в частині стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням договору підряду від 13.10.2014 р. № 5960, в сумі 8 000 грн., скаржником не оскаржувалась, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 106 ГПК України.

Щодо твердження позивача про неправильне застосування відповідачем при виготовленні проектної документації П-ООС 12.08.01-2012 «Пособие для расчета выбросов от объектов очистных сооружений» (Минск, 2012) та «Временной методики расчета количества загрязняющих веществ, выделяющихся от неорганизованных станций аэрации бытовых сточных вод» (Москва, «Радар», 1994), то вони грунтуються виключно на листі Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА № 01-04/265-05 від 04.03.2015 р., в якому назване управління зазначило про необхідність здійснення розрахунку викидів від полігону твердих побутових відходів «на підставі українських методик». Однак, судова колегія зауважує, що, по-перше, вказаним управлінням не зазначено про неправильність (помилковість) здійснених відповідачем розрахунків, по-друге, на запит ПрАТ В«ІнпроектсервісВ» до вказаного управління щодо надання відповіді про те, які саме методики підлягали застосуванню в даному випадку, Управління екології та природних ресурсів у листі від 14.02.2015 р. № 01-04/1428-05 не назвало таких методик, а лише зазначило, що з цим питанням доцільно звернутися до Мніприроди України.

Також судова колегія звертає увагу на те, що як вище згадувалось, КП "Миколаївкомунтранс" прийняло виконані відповідачем роботи за актом передачі-приймання від 19.01.2015 р. без будь-яких зауважень, тому замовник, який прийняв роботу без перевірки та відповідних зауважень, в силу положень ч. 2 ст. 853, ч. 2 ст. 887 ЦК України, позбавлений права посилатися на вказані обставини як на недоліки.

Інші доводи скаржника також не спростовують вищевикладених висновків місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2015 р. у справі № 915/1231/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Н.В. Ліпчанська

Суддя: Я.Ф. Савицький