Постанова

від 01.12.2015 по справі 813/3255/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року Справа № 813/3255/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

представник позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Великолюбінське» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Великолюбінське», звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р. та № НОМЕР_2 від 15 квітня 2015 р., прийнятих відповідачем, Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази та пояснення в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та встановив наступне.

Відповідачем, Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області у період з 11.12.2014 р. по 17.12.2014 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Великолюбінське», код ЄДРПОУ 33465360, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Зелененьке» (код ЄДРПОУ 37237470) за жовтень 2011 р., з ПП «Приват Агро» (код ЄДРПОУ 36640515) за лютий 2012 р., квітень 2012 р., червень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012 р., з ТзОВ «Дім Агро-Захід» (код ЄДРПОУ 38172445) за листопад 2012 р., грудень 2012 р., січень 2013 р., лютий 2013 р., з ПП «АФ Приват ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 38432303) за грудень 2012 р., лютий 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013 р., з ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» (код ЄДРПОУ 38676213) за грудень 2013 р.», про що 24.12.2014 р. складено акт № 13/2201/33465360.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2855-VІ від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 114455 грн. в т.ч. за лютий 2012р. - 7938,00 грн., квітень 2012 р - 8839,00 грн., вересень 2012 р. - 13482,00 грн., листопад 2012 р. - 36663,00 грн., липень 2013 р. - 10550,00 грн., вересень 2013 р. - 24228 грн., березень 2014 р. - 12755 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 169804 грн. в т.ч. за червень 2012 р. - 10943 грн., серпень 2012 р. - 12285 грн., жовтень 2012 р. - 18840 грн., грудень 2012 р. - 32937 грн., квітень 2013 р. - 76688 грн., травень 2013 р. - 18111 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2855-VІ від 2 грудня 2010 року, в результаті чого за жовтень 2011 р. завищено податковий кредит на суму 10232,17 грн., відповідно занижено податок на додану вартість на суму 10232,17 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Зелененьке» (ТзОВ «Праймагро»). Однак податковим органом враховано норми п. 102.1 ст. 102 та п. 114.1. ст. 114 Податкового кодексу України щодо строків давності визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а тому донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій по даному контрагенту позивача не здійснювалось.

У зв'язку з незгодою з висновками акту перевірки, позивачем у межах встановленого строку подано заперечення на акт перевірки. Однак у відповіді на вказані заперечення від 14.01.2015 року за № 284/10/2201 відповідачем повідомлено про те, що відповідно до засідання комісії по розгляду спірних питань акт перевірки залишено без змін, заперечення задоволенню не підлягає.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 14 січня 2015 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 143069,00 грн. (114 455,00 грн. - основний платіж, 28 614,00 грн. - штрафна санкція), та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 169804,00 грн.

Позивачем застосовано процедуру оскарження рішень податкового органу в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача ГУ ДФС у Львівській області 02.04.2015 р. прийнято рішення № 1847/10/13-01-10-0705, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14 січня 2015 року, скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14 січня 2015 року в частині 818,00 грн. зменшення від'ємного значення суми ПДВ, скаргу позивача залишено без задоволення.

На виконання даного рішення відповідачем 15 квітня 2015 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168986,00 грн.

Поряд з цим, позивачем подано повторну скаргу до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 05.06.2015 р. № 11726/6/99-99-10-01-04-25 відмовила у задоволенні скарги позивача, податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ГУ ДФС у Львівській області, залишила без змін.

Зазначені у акті перевірки порушення полягають у тому, що фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Зелененьке» (код ЄДРПОУ 37237470) за жовтень 2011 р., з ПП «Приват Агро» (код ЄДРПОУ 36640515) за лютий 2012 р., квітень 2012 р., червень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012 р., з ТзОВ «Дім Агро-Захід» (код ЄДРПОУ 38172445) за листопад 2012 р., грудень 2012 р., січень 2013 р., лютий 2013 р., з ПП «АФ Приват ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 38432303) за грудень 2012 р., лютий 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013 р., з ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» (код ЄДРПОУ 38676213) за грудень 2013 р.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на непредставлення позивачем до перевірки документів про якість товару, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, а також грунтуючись на висновках актів перевірок (про неможливість проведення перевірок) контрагентів позивача, а саме: акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.08.13 р. № 651-1/222/36640515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності проведених господарських відносин з наступними контрагентами: з ПП «АПЛІКАТ» за період з 01.03.12 по 30.09.12, з TOB "РАКВЕРЕ" за лютий 2012 року, квітень 2012 року, з TOB "ВЗЛЕТ-ЕРА" за період з 01.08.12 по 30.09.12, з TOB "АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС" за січень 2012 року, квітень 2012 року, з ПП "ЕНЕРГОСТАЛЬ" за травень 2012 року"; акту ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.04.14 р. № 139/22-04/38172445 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дім Агро-Захід" з питань взаємовідносин із ТОВ «ТД ОСОБА_4» за період з 01.09.12 по 28.02.13, TOB "Дніпро ТМ" за листопад 2013 року"; акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 07.02.14 р. № 420/15-00/38676213 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОСОБА_3 Компані» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року", акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 06.02.14 р. № 401/04-66-15- 01/38432303 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками та конграгентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.12 по 31.05.13 та період з 01.08.13 по 31.08.13".

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем з Приватним підприємством «Приват Агро» (код ЄДРПОУ 36640515) договорів № 18/07-3 від 18.07.2011 року та № 04/04-03 від 04.04.2012 року, предметом яких є здійснення поставок на користь позивача шроту соняшникового та іншого товару. На виконання вказаного договору ПП «Приват Агро» поставлено, а ТОВ «Великолюбінське» прийнято у власність товар на загальну суму 434683,20 грн. в т.ч. 72477,20 грн. ПДВ, що підтверджується представленими видатковими накладними від 06.02.2012 р. № РН-0000376, від 04.04.2012 р. № ПА-0000334, від 22.06.2012 р. № ПА-0000667, від 20.08.2012 р. № ПА-0000946, від 26.09.2012 р. № ПА-0001193, від 31.10.2012 р. № 176. На поставку кожної окремої партії товару сторонами оформлено відповідні додатки до договорів, якими визначено конкретну кількість товару, його ціну та умови доставки (зокрема, адреса складу Покупця, на який постачається товар). Умови вказаних додатків щодо доставки товару до складу позивача відповідають п. 3.1. Договорів. Позивачем надані платіжні документи, які підтверджують здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі. Представлені позивачем податкові накладні, складені ПП «Приват Агро», відповідають вимогам, визначеним законом, та містять усі обов'язкові реквізити. З цього приводу відсутні будь-які зауваження як у акті перевірки, так і у запереченнях відповідача.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача та ТзОВ «Дім Агро-Захід» (код ЄДРПОУ 38172445) виникли на підставі договору поставки продукції № 5 від 18.06.2012 р. На виконання умов даного договору ТзОВ «Дім Агро-Захід» поставлено у власність ТОВ «Великолюбінське» товари (соєву макуху та олію соєву) на загальну суму 802533,60 грн., в тому числі ПДВ 133755,60 грн., що підтверджується представленими видатковими накладними від 01.11.2012 р. № 118, від 05.11.2012 р. № 122, від 07.11.2012 р. № 124, від 14.11.2012 р. № 127, від 20.11.2012 р. № 131, від 26.11.2012 р. № 134, від 20.12.2012 р. № 171, від 25.12.2012 р. № 177, від 28.12.2012 р. № 182, від 02.01.2013 р. № 1, від 08.01.2013 р. № 6, від 11.01.2012 р. № 8, від 16.01.2013 р. № 10, від 17.01.2013 р. № 12, від 23.01.2013 р. № 14, від 24.01.2013 р. № 16, від 05.02.2013 р. № 23, від 06.02.2013 р. № 24, від 18.02.2013 р. № 32, від 20.02.2013 р. № 34, від 22.02.2013 р. № 38, від 26.02.2013 р. № 43. До матеріалів справи позивачем також додано видаткові накладні про поставку товару впродовж спірного періоду, але щодо яких відсутні висновки податкового органу про їх безтоварність, зокрема видаткові накладні від 15.11.2012 р. № 128, від 03.12.2012 р. № 136, від 05.12.2012 р. № 140, від 10.12.2012 р. № 146, від 11.12.2012 р. № 154, від 17.12.2012 р. № 162, від 18.12.2012 р. № 167, від 24.12.2012 р. № 175, від 27.12.2012 р. № 180. Позивачем надані платіжні документи, які підтверджують здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі. Представлені позивачем податкові накладні, складені ТзОВ «Дім Агро-Захід», відповідають вимогам, визначеним законом, та містять усі обов'язкові реквізити. З цього приводу відсутні будь-які зауваження як у акті перевірки, так і у запереченнях відповідача.

Судом встановлено, що протягом грудня 2012 року ТОВ «Великолюбінське» придбано шрот соняшниковий у ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» (код ЄДРПОУ 38676213) на суму 76527,80 грн. в тому числі ПДВ 12754,63 грн. згідно представленої позивачем видаткової накладної від 01.12.2013 р. № 312 на підставі договору № 30/11-1 поставки та додатку № 1 до цього договору з узгодженими умовами щодо кількості, ціни товару, його оплати та доставки до складу покупця. Позивачем надані платіжні документи, які підтверджують здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі. Представлена позивачем податкова накладна, надана ТзОВ «ОСОБА_3 Компані», відповідає вимогам, визначеним законом, та містить усі обов'язкові реквізити. З цього приводу відсутні будь-які зауваження як у акті перевірки, так і у запереченнях відповідача.

Судом встановлено, що на підставі укладеного 21.12.2012 року договору № 21/12-07 поставки між ТОВ «Великолюбінське» та ПП «АФ Приват ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 36640515), останнім поставлено у власність позивача шрот соняшниковий на загальну суму 417512,04 грн. в тому числі ПДВ 69585,35 грн. Про здійснення вказаних господарських операцій сторонами оформлено видаткові накладні від 22.12.2012 р. № 111, від 14.02.2013 р. № 227, від 04.04.2013 р. № 569, від 20.05.2013 р. № 944, від 20.05.2013 р. № 1109. На поставку кожної окремої партії товару сторонами складено відповідний додаток до договору, яким визначено конкретну кількість товару, його ціну та умови доставки (зокрема, адреса складу Покупця, на якому розвантажується товар). Умови вказаних додатків щодо доставки товару до складу позивача відповідають п. 3.1. Договору. Позивачем надані платіжні документи, які підтверджують здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі. Представлені позивачем податкові накладні, складені ПП «АФ Приват ОСОБА_3», відповідають вимогам, визначеним законом, та містять усі обов'язкові реквізити. З цього приводу відсутні будь-які зауваження як у акті перевірки, так і у запереченнях відповідача.

На підтвердження обставин щодо використання позивачем у подальшій господарській діяльності поставленого від вищевказаних контрагентів товару, позивачем надано видаткові накладні про купівлю курчат-бройлерів, рецептури по виготовленню кормів для вигодівлі курей, журнали обліку поставлених товарів для виготовлення кормів, звіти руху кормів, відомості з бухгалтерських рахунків позивача про рух поставлених товарів, виготовлення кормів та їх списання, правовстановлюючі документи на кормоцехи, які перебувають у власності позивача та використовуються для здійснення основної господарської діяльності для вигодівлі курчат-бройлерів, а також видаткові накладні про реалізацію курей-бройлерів на користь покупців-третіх осіб. Вигодівля курей здійснюється працівниками ТОВ «Великолюбінське» згідно затверджених рецептур, які складаються за участю ветеринарного лікаря (докази роботи ветеренарного лікаря на підприємстві позивача є у матеріалах справи).

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано письмові пояснення його посадової особи, відповідальної за здійснення вищевказаних господарських операцій, - ОСОБА_5. Вказана особа також допитана судом в якості свідка. Згідно наданих директором позивача письмових пояснень та показань, ним підтверджено факт здійснення поставок товару з боку контрагентів на користь ТОВ «Великолюбінське», його фактичного прийняття, перебування на складі та подальшу переробку (виготовлення кормів для вигодівлі курчат бройлерів). Крім цього, свідок ОСОБА_5 пояснив, що згідно умов укладених договорів з постачальниками, останні забезпечували доставку товару до складу ТзОВ «Великолюбінське». Поставка товару супроводжувалась документами про його якість, оскільки при реалізації вигодованої курки державна ветеринарна лабораторія здійснює її перевірку та видає ветеринарне свідоцтво. При цьому свідок зазначив, що у випадку використання неякісних кормів для вигодівлі курей, ТОВ «Великолюбінське» не зможе отримати ветеринарного свідоцтва і відповідно буде позбавлене можливості реалізувати цю курку покупцям. Більше того, директор позивача зазначив, що під час співпраці з контрагентами, щодо яких у податкового органу є сумніви в їх можливостях здійснювати господарські операції, у ТзОВ «Великолюбінське» не виникало до них жодних претензій, договірні зобов'язання виконувались ними своєчасно та у повному обсязі. З боку ТзОВ «Великолюбінське» проведена своєчасна і повна оплата отриманого товару.

Заперечення податкового органу щодо відсутності у позивача довіреностей на отримання товару судом не береться до уваги з огляду на те, що отримання товару від контрагентів з боку позивача забезпечено через завідуючого складом ОСОБА_6, якому надано право підпису видаткових та товарно-транспортних накладних згідно наказу № 03 від 04.01.2011 року. Підпис ОСОБА_6 на кожній видатковій накладній скріплений печаткою ТзОВ «Великолюбінське». Судом також враховано те, що ні у акті перевірки, ні у своїх запереченнях, податковий орган не вказав на неналежне чи неповне оформлення будь-якого з первинних документів, що представленний позивачем, та/або відсутність у цих документах обов'язкових реквізитів.

Відсутність у позивача транспортних документів на поставку товарів не може однозначно свідчити про нереальність господарської операції. З приводу відсутності товарно-транспортної документації Міністерство доходів і зборів Укриїни у своєму листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкова накладна, митна декларація, заява зі скаргою на постачальника, подана відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Крім того, судом враховано, що згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Однак, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Також, як уже зазначалось вище, умовами укладених позивачем з контрагентами договорів прередбачалось здійснення доставки товару силами та засобами постачальників до складу позивача, що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 192о.

ТзОВ «Великолюбінське» додатково також представлено письмову відповідь від ТзОВ «Дім Агро-Захід», у якій ТзОВ «Дім Агро-Захід» підтверджено, що усі господарські операції між ТзОВ «Дім Агро-Захід» та ТзОВ «Великолюбінське» є реальними, фактично відбувались і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.

ТзОВ «Дім Агро-Захід» у даній відповіді зазначило, що поставка продукції відбувалась на підставі замовлень ТзОВ «Великолюбінське» впродовж всього строку дії даного договору (а не лише у листопаді, грудні 2012 року та січні, лютому 2013 року). По факту здійснення кожної поставки ТзОВ «Дім Агро-Захід» виписувались податкові накладні та передавались покупцю разом з товаром. Одночасно з товаром передавались також документи про якість товару, адже такі отримуються ТзОВ «Дім Агро-Захід» у ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок на кожну партію товару.

ТзОВ «Дім Агро-Захід» також підтверджено декларування валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні поставок на користь ТзОВ «Великолюбінське». Крім того, у даній відповіді ТзОВ «Дім Агро-Захід» ствердило факт задоволення Львівським окружним адміністративним судом його позовних вимог про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 18.12.2013 року у справі № 813/609/14. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року залишена в силі. Даними судовими рішеннями встановлено факт придбання ТзОВ «Дім Агро-Захід» товарів (макухи соєвої та олії соєвої) у своїх контрагентів та подальшої їх реалізації позивачу.

Покликання відповідача на висновки актів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.08.13 р. № 651-1/222/36640515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності роведених господарських відносин з наступними контрагентами: з ПП «АПЛІКАТ» за період з 01.03.12 по 30.09.12, з TOB "РАКВЕРЕ" за лютий 2012 року, квітень 2012 року, з TOB "ВЗЛЕТ-ЕРА" за період з 01.08.12 по 30.09.12, з TOB "АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС" за січень 2012 року, квітень 2012 року, з ПП "ЕНЕРГОСТАЛЬ" за травень 2012 року"; ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 07.02.14 р. № 420/15-00/38676213 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОСОБА_3 Компані» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року"; ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 06.02.14 р. № 401 /04-66-15- 01/38432303 "Про неможливість провелення зустрічної звірки ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками та конграгентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.12 по 31.05.13 та період з 01.08.13 по 31.08.13" судом відхиляються з огляду на положення ст. 73 Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 року, та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 року. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки є документом, який містить податкову інформацію та засвідчує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Зустрічні звірки не є перевірками в розумінні ст. 75 Податкового кодексу України, а тому у відповідача відсутні правові підстави покликатись на обставини, встановлені у даних актах, і на їх підставі стверджувати про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Приват Агро», які ґрунтуються на акті ДПІ у Жовтневому районі Дніпропетровської області від 28.08.2013р. за № 651-1/222/36640515, суд додатково зазначає про те, що згідно відомостей ЄДР, ПП «Приват Агро» виключене з ЄДР у зв'язку з його ліквідацією 17.06.2013р., тобто раніше, аніж податковим органом було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 08.08.2013р. за № 651/222/36640515. Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, акт ДПІ у Жовтневому районі Дніпропетровської області від 28.08.2013р. за № 651-1/222/36640515 не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом також з тих підстав, шо складений після ліквідації суб'єкта, який ніби-то перевірявся.

Крім того, у матеріалах справи наявні судові рішення про визнання протиправними дій податкових органів щодо коригування даних в системі АІС на підставі акту перевірки контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Компані».

Зокрема, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 р. у справі № 804/3050/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Компані" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 КОМПАНІ» (код платника 38676213) в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акта № 420/15-00/38676213 від 07.02.2014., зобов'язано Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта №420/15-00/38676213 від 07.02.2014. Вказане рішення залишено в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 р.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду у відповідності з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості товару, поставленого спірними контрагентами, не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем. Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП «Приват Агро», ТзОВ «Дім Агро-Захід», ПП «АФ Приват ОСОБА_3», ТзОВ «ОСОБА_3 Компані».

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП «Приват Агро», ТзОВ «Дім Агро-Захід», ПП «АФ Приват ОСОБА_3», ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними), відтак позивач правомірно відобразив виписані контрагентами податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит. Судом встановлено, що отримані позивачем від контрагентів податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Наявні в матеріалах справи договори, видаткові і податкові накладні свідчать про те, що документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата поставленого товару, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача умов договору. Проте, вказані первинні документи, надані позивачем як платником податків, невмотивовано не взяті до уваги податковим органом і не вплинули на висновки, які викладені у акті перевірки від 24.12.2014 р. № 13/2201/33465360.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, адже згідно з витягами з Єдиного державного реєстру контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими у встановленому законом порядку та були платниками ПДВ. Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій. За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача, а в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Приват Агро», ТзОВ «Дім Агро-Захід», ПП «АФ Приват ОСОБА_3», ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності таких юридичних осіб.

Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ПП «Приват Агро», ТзОВ «Дім Агро-Захід», ПП «АФ Приват ОСОБА_3», ТзОВ «ОСОБА_3 Компані» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 487,20 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Ввизнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області № НОМЕР_1 від 14 січня 2015 року та № НОМЕР_2 від 15 квітня 2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великолюбінське» (Львівська обл., Городоцький район, с. Великий Любінь, вул. Львівська, 192Ж; ЄДРПОУ 33465360) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2015 року.