Постанова

від 14.03.2019 по справі 813/3255/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №813/3255/15

адміністративне провадження №К/9901/28983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 (суддя: Н.М.Грень) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (колегія суддів у складі: Т.В.Онишкевич, Я.С.Попко, Л.П.Іщук ) у справі №813/3255/15 (876/6262/16) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Великолюбінське доГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Великолюбінське звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012201 від 14.01.2015 та № 0000232201 від 15.04.2015, прийнятих Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Великолюбінське з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Зелененьке , з ПП Приват Агро , з ТОВ Дім Агро-Захід , з ПП АФ Приват Агро , з ТОВ Дойче Агро Компані , про що 24.12.2014 складено акт № 13/2201/33465360.

Висновками акта встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, занижено податок на додану вартість на загальну суму 114455 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 169804 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані не підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з ПП Приват Агро , з ТОВ Дім Агро-Захід , з ПП АФ Приват Агро та з ТОВ Дойче Агро Компані .

На підставі акта відповідачем 14.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012201 та 0000022201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 143069,00 грн. (114 455,00 грн. - основний платіж, 28 614,00 грн. - штрафна санкція), та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 169804,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ПП Приват Агро , з ТОВ Дім Агро-Захід , з ПП АФ Приват Агро та з ТОВ Дойче Агро Компані , підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію господарських операцій з ПП Приват Агро , з ТОВ Дім Агро-Захід , з ПП АФ Приват Агро та з ТОВ Дойче Агро Компані , також встановили наявність видаткових накладних про купівлю курчат-бройлерів, видаткових накладних про реалізацію курей-бройлерів на користь покупців-третіх, осіб рецептур по виготовленню кормів для вигодівлі курей, журналів обліку поставлених товарів для виготовлення кормів, звітів руху кормів, відомостей з бухгалтерських рахунків позивача про рух поставлених товарів, виготовлення кормів та їх списання, правовстановлюючих документи на кормоцехи, які перебувають у власності товариства та використовуються для здійснення основної господарської діяльності для вигодівлі курчат-бройлерів.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та від'ємного значення, внаслідок проведення операцій зі спірними контрагентами.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірки спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від'ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

А також надано правильну юридичну оцінку постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 у справі № 804/3050/14.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду