Постанова

від 24.11.2015 по справі 906/1647/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 906/1647/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Гоголь Т.Г. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратуриРоманов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 на постановувід 19.05.2015 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 906/1647/14 господарського суду Житомирської області за позовомПрокурора Житомирського району в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруДержавна інспекція сільського господарства в Житомирській області; Озерянківська сільська рада Житомирського району провизнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду та повернення майна

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Прокурор Житомирського району в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, Озерянківська сільська рада Житомирського району про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 №650 в частині надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянської сільської ради;

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га ПП ОСОБА_5 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради;

- визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 30.11.2006 року, згідно якого ПП ОСОБА_5 передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн.;

- визнання недійсним договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006 року, укладеного між Житомирською радою та ПП ОСОБА_5;

- зобов'язання ПП ОСОБА_5 повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн., кадастровий номер НОМЕР_1 до земель запасу Озерянської сільської ради Житомирського району.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що Житомирська районна державна адміністрація в порушення вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій", пункту 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 р. № 677, згідно оспорюваних розпоряджень від 23.11.2006 № 650 та від 23.11.2006 № 879, надала ОСОБА_5 дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 22,00 га та затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 45,0057 га.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 передано земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, тому, на думку прокурора, відбулось формування нової земельної ділянки, на яку повинен був виготовлен проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В запереченнях на позовну заяву Житомирська районна державна адміністрація просила суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що голова РДА діяв в межах повноважень та у спосіб визначений частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України, оскільки підстав для розроблення проекту із землеустрою, на час видачі розпорядження не було.

Відповідач звертав увагу, що відповідно до приписів частини 3 статті 124 Земельного кодексу України підставою для розроблення проекту із землеустрою є саме зміна цільового призначення земельної ділянки, а не площі. В даному випадку, як попередньому землекористувачу СТОВ "Озерянка", так і ФОП ОСОБА_5 ділянка надавалася для рибогосподарських потреб.

Окрім цього, відповідач зазначав, що згідно акта від 18.11.2006 року про встановлення на місцевості границь земельної ділянки водного фонду, межі земельної ділянки визначені в натурі, закріплені постійними межовими знаками. Отже, станом на 23.11.2006 року межі земельної ділянки площею 45,0057 га були встановлені.

ФОП ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що спірні розпорядження прийняті у відповідності до приписів частини 3 статті 124 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 р. (Л.О. Маріщенко Л.О.) позов задоволено у повному обсязі, з посиланням на те, що відповідно до висновку Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 31.07.2014 №02/3020, межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, а тому у даному випадку передача земельної ділянки повинна здійснюватись на підставі проекту відведення, а не технічної документації.

Отже, оскаржувані розпорядження видано на користь ПП ОСОБА_5 без законного процесу виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Рівненській апеляційний господарський суд (судді: І.Ю. Павлюк, О.В. Мельник, І.В. Розізнана), переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.05.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року повністю і прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій, що межі спірної земельної ділянки не були визначені в натурі до моменту набуття ФОП ОСОБА_5 права на оренду вказаної земельної ділянки є невірними оскільки, по-перше, матеріали справи містять витяг з "Документації по визначенню земель колективної власності та виготовленню державного акта на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області" виготовленої ще у 1995 році. Вказана документація містить топографічне зображення спірної земельної ділянки з описом меж та визначенням площі спірної земельної ділянки під водою 35,1 га, тобто площі, яка дорівнює площі тієї самої земельної ділянки, яка була вимірювана при наданні в оренду ФОП ОСОБА_5

Цей документ підтверджує те, що межі спірної земельної ділянки були встановлені ще у 1995 році.

Відповідач звертає увагу, що судами не було надано жодної оцінки вказаному документу, як й обставинам, які він підтверджує.

Крім цього, скаржник зазначає, що він отримав у користування спірну земельну ділянку після того, як вона була в користування іншого орендаря. Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка, як предмет договору, вже була сформована.

Крім того, скаржник звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства", яким встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропрційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 30.08.2006 року головою Житомирської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №650, яким, зокрема, гр. ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) площею 22,00 га та складанню договору оренди землі, з метою передачі її для рибогосподарських потреб із земель запасу Озерянківської сільської ради (том 1 а.с.18).

23.11.2006 року головою Житомирської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №879 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ПП ОСОБА_5 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради" (том 1 а.с.19).

Пунктом 1 вказаного розпорядження було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду загальною площею 45,0057 га для надання в оренду ПП ОСОБА_5 для рибогосподарських потреб, розташованої на території Озерянківської сільської ради.

Пунктом 3 розпорядження вирішено надати ОСОБА_5 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, з них під водою - 37,5691га, прибережна захисна смуга -1,9426га, порушені землі - 5,49га, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу Озерянківської сільської ради, шляхом укладання договорів оренди на земельну ділянку водного фонду та водного об'єкту.

30.11.2006 року на підставі вказаних вище розпоряджень між Житомирською РДА (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) укладено договір, оренди земельної ділянки (водного об'єкта) (том 1 а.с.20-22).

Пунктом 1 договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Озерянської сільської ради за межами населеного пункту (згідно розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №867).

Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,0057га у тому числі під водою - 37,5691га, прибережною захисною смугою -1,9426га, порушені землі - 5,4900га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: під водою 132243,00грн., всієї ділянки 137863,00грн., що було визначено сторонами у підкуті 5 договору.

Пунктами 8 та 9 договору визначено, що строк його дії - 10 років.

Орендна плата вноситься у формі та розмірі щорічно в грошовому виразі та становить 2650,48 грн., згідно розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №867.

Відповідно до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Пунктами 18 та 43 договору оренди від 30.11.2006 р. визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрат, пов'язаних з цим, покладаються на орендаря.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що договір оренди земельної ділянки (водного об'єкта) від 30.11.2006 року підписаний сторонами та зареєстрований у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2006р. за №040620900443.

30.11.2006 року, на виконання пункту 20 договору, між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта (том 1 а.с.23).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що на підставі розпорядження Житомирської РДА від 23.11.2006 року №867, 01.12.2006 року між Житомирською РДА (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення площею 45,0057га, з них під водою - 37,5691га, гідротехнічними спорудами (водопідпірна та водоскидна споруда), прибережною захисною смугою - 1,9426га, порушені землі - 5,4900 га для риборозведення - терміном дії на 10 років.

Вказаний договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення підписаний сторонами (том 1 а.с.24-25).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора Житомирського району в інтересах держави про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 №650 в частині надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянської сільської ради;

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га ПП ОСОБА_5 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради;

- визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 30.11.2006 року, згідно якого ПП ОСОБА_5 передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн.;

- визнання недійсним договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006 року, укладеного між Житомирською радою та ПП ОСОБА_5;

- зобов'язання ПП ОСОБА_5 повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн., кадастровий номер НОМЕР_1 до земель запасу Озерянської сільської ради Житомирського району, з посиланням на приписи статті 50 Закону України "Про землеустрій", пункту 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 р. № 677.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані розпорядження видано на користь ПП ОСОБА_5 без законного процесу виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними з наступних підстав.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду) визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Відповідно до частини 3 статті 36 1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Однак, звертаючись з позовною заявою до суду, прокурором цього зроблено не було, про що свідчить зміст позовної заяви.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій наведеного вище також не врахували та не встановили відповідних обставин, за якими відповідно до приписів статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звернутися з позовом до суду в інтересах держави.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; доказі, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи на аркушах 77-82 міститься документація про визначення земель колективної власності та виготовленню державного акта на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева Озерянської сільської Ради народних депутатів Житомирського району, Житомирської області, на яку неодноразово посилався скаржник, як у відзиві на позовну заяву наданому до суду першої інстанції та й у доводах апеляційної скарги.

Разом з цим, здійснюючи судовий розгляд справи, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції оцінка вказаним доводам та доказам не надавалася, відповідні обставини не встановлювались.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, судові рішення були прийняті на користь Озерянківської сільської ради Житомирського району, яка є третьою особою без самостійних вимог в даній справі, що виключає можливість прийняття судового рішення на її користь.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 1115, 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №906/1647/14 та рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Т.Гоголь

Л. Рогач