Рішення

від 03.12.2015 по справі 905/2908/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2015                     Справа №905/2908/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, ЄДРПОУ 24316073,

до відповідача, Шахтарського міського відділу (з обслуговування міста Шахтарськ та Шахтарського району) ГУМВС України в Донецькій області, м.Шахтарськ Донецької області, ЄДРПОУ 08671610,

про стягнення 24 132,32 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №819 від 26.10.2015р. до Шахтарського міського відділу (з обслуговування міста Шахтарськ та Шахтарського району) ГУМВС України в Донецькій області, м.Шахтарськ Донецької області, про стягнення 24 132,32 грн., у тому числі 15 982,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 606,88 грн. 3% річних та 7 543,44грн. інфляційних витрат.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2908/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 30.10.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2908/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу нафтопродуктів №05522/14-Б від 13.06.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості відпущеного палива, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір купівлі-продажу нафтопродуктів №05522/14-Б від 13.06.2014р., видаткова накладна №ВТ00173557 від 13.06.2014р., довіреність відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 13.06.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.173, 179, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 44 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2015р. представником позивача через канцелярію суду надано клопотання №б/н від 10.11.2015р. про розгляд справи без його участі, врахувавши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» повністю підтримує позовні вимоги. Даним клопотанням до матеріалів справи долучено копії: листа Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» №04-16-1143 від 22.09.2015р. щодо призупинення приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, які контролюються терористами, витяг з сайту Міністерства юстиції України «Детальна інформація про юридичну особу» щодо відповідача, акт звіряння (Т рахунок) взаємних розрахунків станом на 06.11.2015р. між сторонами, лист №855 від 06.11.2015р., яким засвідчено відсутність даного спору на розгляді іншого суду.

Документи долучено до матеріалів справи.

Звернення позивача №б/н від 10.11.2015р. про розгляд справи без участі його представника судом задоволено, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 19.11.2015р.

02.12.2015. представник позивача вдруге звернувся з клопотанням №б/н від 27.11.2015р. про розгляд справи без його участі.

Дане звернення залишено судом без розгляду, оскільки обумовлене у ньому питання вирішено 19.11.2015р., про що зазначено у вищеозначеному процесуальному документі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

13.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (Продавець) та Шахтарського міського відділу (з обслуговування міста Шахтарськ та Шахтарського району) ГУМВС України в Донецькій області (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №05522/14-Б, строком дії у відповідності до його п.4.1 по 31.12.2014р., а в частині грошових зобов'язань до повного виконання.

Згідно п.1.1 договору, Продавець зобов'язався передати паливо у власність Покупця, а останній зобов'язався прийняти його й сплатити за нього певну грошову суму у строки та на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що за взаємною згодою сторін у період дії даного договору вартість одного літра палива, встановлена згідно п.2.1 цього договору, є величиною незмінною по виданим Покупцеві талонам.

Відповідно до п.1.3 договору сторони домовились про те, що момент переходу права власності на паливо (факт його продажу), який наступає при передачі палива, документально підтверджується видатковою накладною, оформленою між Покупцем та Продавцем, заповненої відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Загальна сума договору становить орієнтовано 15 982,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (п.1.9 договору).

Ціна на паливо, а також його кількість указуються Продавцем у видатковій накладній на паливо, а також у рахунку-фактурі. Покупець здійснює оплату палива у строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування). У вартість палива входять вартість послуг зберігання (звичайний строк зберігання, а також зберігання понад звичайний строк), а також інших витрат Продавця, пов'язаних зі зберіганням і відпусткою палива Покупцеві по талонах (п.2.1 договору).

Вид розрахунків: безготівковий, відповідно до діючого законодавства (п.2.2 договору).

За змістом п.2.4 договору несвоєчасна оплата Покупцем палива через неодержання зі своєї вини оригіналу видаткової накладної й/або рахунку (рахунку-фактури) є простроченням Покупця.

Пунктом 7.1 договору до обов'язків Покупця віднесено самостійне одержання у Продавця видаткових накладних, податкових накладних, актів видачі палива зі зберігання й інші документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу за видатковою накладною №ВТ00173557 від 13.06.2014р. у повному обсязі на суму 15 982,00 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 13.06.2014р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеною видатковою накладною.

Крім того, цей первинний документ містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу нафтопродуктів №05522/14-Б від 13.06.2014р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до п.2.1 договору Покупець здійснює оплату палива у строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування).

Відтак, приймаючи до уваги дату продажу товару за приведеним первинним документом та викладені умови оплати, відповідач повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар не пізніше 13.07.2014р..

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 15 982,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 7 543,44 грн. за період прострочення з 07.2014р. по 06.2015р. на суму основного боргу 15 982,00 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому не може бути прийнятий для нарахування цих вимог, адже неправильно визначено період для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», на суму основного боргу 15 982,00 грн., за період 08.2014р. по 06.2015р. із дотриманням приписів наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 7 543,44грн., за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми – 606,88 грн. за наступним розрахунком: на суму 15 982,00 грн. у період з 14.07.2014р. по 19.10.2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, що не суперечить приписам діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 606,88 грн., за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, до Шахтарського міського відділу (з обслуговування міста Шахтарськ та Шахтарського району) ГУМВС України в Донецькій області, м.Шахтарськ Донецької області, про стягнення 24 132,32 грн., у тому числі 15 982,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 606,88 грн. 3% річних та 7 543,44грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2. Стягнути з Шахтарського міського відділу (з обслуговування міста Шахтарськ та Шахтарського району) ГУМВС України в Донецькій області (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Дзержинського, б.13, ЄДРПОУ 08671610, рахунок №35217008000228 у УДКСУ у м.Шахтарську Донецької області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, б.2б, поштова адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул.Шевченко, 71а, ЄДРПОУ 24316073, п/р26006962494065 у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 334851) 24 132,32 грн., у тому числі 15 982,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 606,88 грн. 3% річних та 7 543,44грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 218,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 03.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2015р.

Суддя О.В. Кротінова