Ухвала

від 30.11.2015 по справі 825/3306/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/3306/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал - Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.05.2015 №0001922200, №0001902200, №0001912200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.05.2015 №0001922200, №0001902200, №0001912200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрметал-Чернігів» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Лейтер плюс» та ТОВ «Лікс груп» за вересень 2014 та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди; за наслідками перевірки складено акт від 24.04.2015 №801/22/35686810.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на загальну суму 139506,00 грн;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за 2014 рік на загальну суму 125555,00 грн;

- пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств» від 28.09.2011 №1213 та наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 30.12.2013 №872, що призвело до заниження товариством значення рядка 23 «Авансовий внесок», що підлягатиме сплаті щомісячно протягом березня - 2015 року - травня 2016 року на 10463,00 грн.

В обґрунтування вказаних порушень контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Лейтер плюс» та ТОВ «Лікс груп», оскільки позивачем не в повному обсязі надані документи по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами (не надані ТТН, що підтверджують перевезення товарів ТОВ «Лейтер плюс»); в наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретних обсягів та напрямків робіт, за якими вони проводилися, кількості відпрацьованих годин, переліку використаних ресурсів та частини їхньої вартості, включеної до вартості робіт; деякі надані товарно - транспортні накладні не містять марку та номер автомобіля, адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

12.05.2015 відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001922200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139506,00 грн за вересень 2014 року;

- №0001912200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 31389,00 грн, у тому числі за основним платежем 20926,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 10463,00 грн;

- №0001902200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 188333,00 грн, у тому числі за основним платежем 125555,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 62778,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Лейтер плюс» та ТОВ «Лікс груп», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Лікс груп» (продавець) укладений договір поставки від 01.09.2014 №38, відповідно до якого останній зобов'язується поставляти покупцю визначену цим договором продукцію. Найменування продукції, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, асортимент, якість та комплектність продукції, гарантійні зобов'язання та інше зазначено у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки продукції визначено за рахунок та транспортом покупця.

На виконання умов договору позивачем були надані рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні з відповідними номерами:

- від 01.09.2014 №6, відповідно до якої отримав катанку ф 6,5 бух у кількості 0,450 т, лист х/к 1,0х1250х2500 ст. 08кп у кількості 0,060 т, лист х/к 1,5х1250х2500 ст. 08кп у кількості 0,152 т, лист х/к 2,0х1250х2500 ст. 08кп у кількості 0,050 т, лист г/к 5х1500х6000 ст.3пс у кількості 0,980 т, кутник 50х50х4 у кількості 1,500 т, задвижку 30ч 6бр d100 у кількості 2 шт;

- від 15.09.2014 №132, відповідно до яких позивач отримав пісок для будівельних робіт у кількості 240т;

- від 16.09.2014 №147, відповідно до яких позивач отримав товар на загальну вартість 37930,00 грн, у тому числі ПДВ 6321,67 грн, а саме: арматуру ф10 міра у кількості 0,55 т, ф12 - 0,58 т, ф8 - 0,07 т, труби 108х3,5 ГОСТ 10705 - 0,32 т, 133х4,5 ГОСТ 10705 - 0,145 т, 60х40х3 - 0,35 т, 60х60х3 - 0,3 т, 76х3,5 ГОСТ - 0,105 т, 80х80х4 - 0,63 т, 89х3,5 ГОСТ 8732 - 0,06 т, 89х3,5 ГОСТ 10705 - 0,11 т, кутник 45х45х5 - 0,14 т, швелер №10 - 0,06.

Згідно товарно - транспортних накладних, товар був поставлений позивачу замовником (постачальником) ТОВ «Лейтер плюс»; пісок поставлений впродовж 15 - 16 вересня 2014 року на адресу: м. Чернігів; металопрокат 16 вересня 2014 року на адресу: м. Чернігів, вул. Гребінки, 128.

Розрахунки з контрагентом відбувались в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою

Отримані товари були реалізовані позивачем 8 навчальному центру ДССТ, ТОВ «Біокарт-Агро», ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів», КТ ТОВ «Поліссяєвробуд», ТОВ «ЧернігівГазСпецСервіс»; ФГ «Бутенко», ТОВ «Екодит», пісок був реалізований ПП «Армобуд-СТ».

Також, між позивачем (клієнт) та ТОВ «Лейтер плюс» (експедитор) укладено договір поставки від 03.03.2014 №20, відповідно до якого останній зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони організувати виконання зазначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків за даним договором інших осіб та несе відповідальність за будь-яке порушення ними даного договору (п. 2.2 договору). Експедитор зобов'язаний, зокрема, укласти договір на перевезення вантажу з перевізником; забезпечити своєчасне подання автомобільного рухомого складу до всіх пунктів розвантаження та навантаження в годині, зазначені в узгодженій сторонами заявці (п. 4.3, 4.4). Вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з: вартості транспортування (включаючи транспортно-експедиційні послуги експедитора) та вартості експедиційних послуг клієнта (п. 5.1 договору). Згідно із п. 5.2 договору оплата клієнтом здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора на протязі 35 банківських днів з моменту отримання оригіналів: рахунку, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт експедитора, якщо інше не вказано в заявці.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунки на оплату та податкові накладні.

Також позивачем надані товарно - транспортні накладні, відповідно до яких ТОВ «Лейтер плюс» здійснював перевезення вантажу (пісок для будівництва, металопрокат, пшениця, жито). Також, як було вище зазначено, ТОВ «Лайтер плюс» здійснювало перевезення металопрокату та піску від ТОВ «Лікс груп» та подальшим покупцям. Крім цього, позивачем надані первинні документи, які підтверджують продаж жита ФО-П ОСОБА_2, придбання послуг у ТОВ «Артем» по переробленню жита та борошна.

Факт зарахування коштів на розрахункові рахунки контрагента підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Як встановлено судом першої інстанції, всі господарські операції відображені ТОВ «Укрметал-Чернігів» в бухгалтерському та складському обліку: оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за вересень 2014 року та картками рахунку за вказаний період; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за вересень 2014 року.

Колегія суддів вважає, що наявність окремих недоліків в оформленні товарно - транспортних накладних та відсутність деяких не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами, зокрема, відповідними договорами, видатковими накладними на отримання товарів та послуг, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), податковими накладними безпосередньо підтверджується рух активів позивача в процесі здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки щодо порушення в частині декларування авансового внеску з податку на прибуток підприємств, що підлягатиме сплаті щомісячно, оскільки згідно акту перевірки вказане порушення є наслідком заниження суми податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за 2014 рік на загальну суму 125555,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 12.05.2015 №0001922200, №0001902200, №0001912200.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання на загальну суму 359228,00 грн.

Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер, тому ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 5927,26 грн (359228х1,5%х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС в Чернігівської області (ідентифікаційний код 39483123, адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, буд. 28) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5927 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.12.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.