Ухвала

від 04.04.2017 по справі 825/3306/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/31067/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Бухтіярова І.О. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року

у справі № 825/3306/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал-Чернігів"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал-Чернігів" (далі - позивач, ТОВ "Укрметал-Чернігів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року №0001922200, №0001902200 та №0001912200.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укрметал-Чернігів" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ Лейтер плюс та ТОВ Лікс груп за вересень 2014 та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року №801/22/35686810.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пункту 44.6 статті 44 , пунктів 198.1 , 198.2 , 198.6 статті 198 , пунктів 200.1 , 200.2 статті 200 , пункту 201.6 статті 201 ПК України , що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на загальну суму 139506,00 грн.; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 , пункту 44.6 статті 44 , підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 , пункту 138.1 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України , що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємств, пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України , наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 28.09.2011 №1213 та наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 30.12.2013 №872 , що призвело до заниження ТОВ "Укрметал-Чернігів" значення рядка 23 Авансовий внесок , що підлягатиме сплаті щомісячно протягом березня - 2015 року - травня 2016 року на 10463,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом 12 травня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001922200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139506,00 грн. за вересень 2014 року; №0001912200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 31389,00 грн., у тому числі за основним платежем 20926,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10463,00 грн. та №0001902200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 188333,00 грн., у тому числі за основним платежем 125555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62778,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Лікс груп (продавець) укладений договір поставки №38 від 01 вересня 2014 року, відповідно до якого останній зобов'язується поставляти покупцю визначену цим договором продукцію. Найменування продукції, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, асортимент, якість та комплектність продукції, гарантійні зобов'язання та інше зазначено у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки продукції визначено за рахунок та транспортом покупця.

Фактичний рух активів, із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату,товарно-транспортними накладними тощо.

Розрахунки з контрагентом відбувались в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Крім того, між позивачем (клієнт) та ТОВ Лейтер плюс (експедитор) укладено договір поставки №20 від 03 березня 2014 року, відповідно до якого останній зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони організувати виконання зазначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків за даним договором інших осіб та несе відповідальність за будь-яке порушення ними даного договору (п. 2.2 договору). Експедитор зобов'язаний, зокрема, укласти договір на перевезення вантажу з перевізником; забезпечити своєчасне подання автомобільного рухомого складу до всіх пунктів розвантаження та навантаження в годині, зазначені в узгодженій сторонами заявці (п. 4.3, 4.4). Вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з: вартості транспортування (включаючи транспортно-експедиційні послуги експедитора) та вартості експедиційних послуг клієнта (п. 5.1 договору). Згідно із п. 5.2 договору оплата клієнтом здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора на протязі 35 банківських днів з моменту отримання оригіналів: рахунку, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт експедитора, якщо інше не вказано в заявці.

Фактичний рух активів, із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними.

Факт зарахування коштів на розрахункові рахунки контрагента підтверджується банківською випискою.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних робіт та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відхилити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Ю.І. Цвіркун