Постанова

від 31.10.2011 по справі 2а-14405/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2011 року № 2а-14405/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представника

від відповідача: ОСОБА_2, представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-К»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Твінс-К» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.06.2011р. №0003432309.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009, січень 2010р. та лютий 2010р. на загальну суму 63 261,00 грн.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-К»(код ЄДРПОУ 32855390, далі - позивач) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Вакко»(код ЄДРПОУ 36425949) за період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено ОСОБА_3 про результати перевірки №1001/23-09/32855390 від 05.05.2011 року (далі -акт перевірки).

На підставі даного ОСОБА_3, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003432309 від 02.06.2011р, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79 076,00 грн., з яких 63 261,00 грн. основного платежу та 15 815,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009, січень 2010р. та лютий 2010р. на загальну суму 63 261,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Твінс-К» до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Вакко».

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Твінс-К»(Покупець) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Вакко»(Постачальник) в особі директора ОСОБА_5, був укладений договір №20 від 27.11.2009р.

За умовами даного договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар (будівельні матеріали) у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати даний товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у видатково -прибуткових накладних (актах приймання - передачі товару).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину.

Зокрема, актом перевірки контрагента позивача (акт №104/23-10/36425949 від 21.02.2011р. ДПІ у Печерському районі м.Києва) встановлено, що у ТОВ «Вакко»згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що згідно протоколу допиту обвинуваченої, директора та співзасновника ТОВ «Вакко»ОСОБА_6 та протоколу допиту співзасновника ТОВ «Вакко»ОСОБА_3, фінансово -господарська діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право - дієздатності ТОВ «Вакко».

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Вакко»», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаним товариством був укладений договір №20 від 27.11.2009р., на виконання якого були видані видаткові накладні та податкові накладні, згідно яких позивачем суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2009року на загальну суму ПДВ - 22749,01 грн., за січень 2010р. на загальну суму ПДВ - 282 59,51 грн., за лютий 2010року на загальну суму ПДВ - 12252,03 грн., за березень 2010року на загальну суму ПДВ - 38337,92 грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, позивачем в ході судового розгляду справи було надано постанову від 27.04.2011р. по кримінальній справі №69-107, якою кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінг», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Вакко»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Крім того, ОСОБА_3 перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачем були послуги придбані будівельні товари, зокрема, ламінована підлога, плінтуса, супутні матеріали, фарби, меблі, підвісні стелі і комплектуючи до них. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентом договору №20 від 27.11.2009р., ТОВ «Вакко»як юридичну особу було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мало свідоцтво платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки №020321 від 02.03.2010р., №010399 від 01.03.2010р., №10218 від01.02.2010р., № 202118 від 02.02.2010р., № 40127 від 04.01.2010р., № 40124 від 04.01.2010р., №50119 від 05.01.2010р., № 011254 від 01.12.2009р., № 011255 від 01.12.2009р., № 021227 від 02.12.2009р. видані позивачу його контрагентом - ТОВ «Вакко»у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Вакко», зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Також, у ОСОБА_3 перевірки відсутні будь-які відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ даної юридичної особи, також відсутні відомості про визнання недійсними її установчих документів.

Матеріалами справи підтверджується також реалізація позивачем вказаних товарів в рамках господарської діяльності позивача, зокрема, продаж контрагенту -замовнику ТОВ «ХДМ».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-К»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02.06.2011р. №0003432309.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги..

Суддя С.К. Каракашьян