Ухвала

від 08.12.2015 по справі 3/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" грудня 2015 р. Справа № 3/101

За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Украї

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 2 268 165 грн. 81 коп.

Суддя Марач В.В. розглянувши у матеріалах справи заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі

За участю представників

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з"явився;

від ТОВ Рівнетеплоенерго": ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 жовтня 2008 року у справі № 3/101 задоволено позов Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та стягнуто з відповідача ОСОБА_4 підприємства Теплотранссервіс Рівненської обласної ради заборгованість у сумі 2 268 165 грн. 80 коп., 22 682,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на ІТЗ.

18 березня 2009 року господарським судом видано наказ на примусове виконання рішення.

ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про заміну сторони у справі №3/101, відповідно до якої заявник просить замінити відповідача у справі (боржника) ОСОБА_1 підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

Зазначена заява обгрунтована тим, що 25.07.2015 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Рівненською міською радою було укладено договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Відповідач відзиву на заяву суду не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

До господарського суду повернулися ухвала суду від 11 листопада 2015 року про призначення до розгляду заяви про заміну сторони у справі та ухвала суду від 11 листопада 2015 року про призначення розгляду заяви на 08.12.2015р., які направлялися на адресу відповідача - ОСОБА_4 підприємства "Теплотранссервіс", вказану в позовній заяві, а саме м.Рівне, вул.Данила Галицького, 27, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надало суду письмові пояснення в яких проти задоволення заяви про заміну сторони у справі заперечує, посилаючись на те, що правонаступництва між КП "Теплотранссервіс" та ТзОВ "Рівнетеплоенерго" у даній справі не відбулося так як КП "Теплотранссервіс" не є припиненим, що не відбулася заміна боржника у зобов"язанні, так як відсутній письмовий правчин про це, що всі стадії судового процесу в межах даної справи завершені, так як виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі закінчено, відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Рівненській області ОСОБА_5 від 23.09.2014 №ВІТ №12369316.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.10.2008 по справі № 3/101 з ОСОБА_4 підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (надалі - КП РМР «Теплотранссервіс») на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») було стягнуто:

- основний борг - 1 562 468,53 гривень;

- сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 481 711,20 гривень;

- 3% річних - 56 980,06 гривень;

- пеня - 167 006,01 гривень;

- державне мито - 22 682,00 гривень;

- витрати на ІТЗ судового процесу - 118,00 гривень.

На виконання вищезазначеного рішення господарського суду Рівненської області 18.03.2009 було видано наказ про примусове виконання рішення, який був пред'явлений до Державної виконавчої служби. Постановою ДВС Рівненського міського управління юстиції 15.04.2009 відкрито виконавче провадження.

Станом на сьогоднішній день заборгованість зменшилась на 2 268 165,80 гривень. Таким чином, сума заборгованості КП РМР «Теплотранссервіс» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за договором № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006 згідно рішення суду становить 22 800 (двадцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Однією з підстав для заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, є припинення діяльності суб'єкта господарювання, який був стороною по справі.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Така ж норма передбачена і статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

15.05.2014 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 4062 «Про припинення комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради. Зазначеним рішенням було затверджено склад ліквідаційної комісії та розпочату процедуру ліквідації КП РМР «Теплотранссервіс».

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вістаном на 08.12.2015 року КП РМР «Теплотранссервіс» (код ЄДРПОУ 30841056) з 03.06.2015 року перебуває в стадії припинення, за судовим рішенням про банкрутство.

За таких умов, юридична особа КП РМР «Теплотранссервіс» перебуваючи в стані ліквідаційної процедури не вважається припиненою в розумінні 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», оскільки в ЄДР відсутній відповідний запис. Відтак, на даний час застосування ст. 25 ГПК України в частині процесуального правонаступництва у зв'язку з припиненням сторони - суб'єкта господарювання не відповідає нормам законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. Частиною 3 цієї ж статті визначається, що у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Так, відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Рівненській області ОСОБА_5 від 23.09.2014 виконавче провадження ВІТ №12369316 щодо примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області №3/101 від 18.03.2099 р. закінчено.

Таким чином, всі стадії судового процесу, в межах загаданої справи вичерпані, а отже і процесуальне правонаступництво по цій справі, в порядку ст. 25 ГПК України є неможливим. У зв'язку із закінченням виконавчого провадження, неможливо також здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні, в порядку ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання заявника на те, що ВДВС припустився порушення вимог частини першої і абзаців першого-другого частини другої статті 5 Закону, які зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо неупередженого, своєчасного, повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, є необгрунтованими, так як постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Рівненській області ОСОБА_5 від 23.09.2014 ВІТ №12369316 заявником не оскаржувалася, в судовому порядку або іншим способом не скасована, а відтак є законною та приймається судом як належний доказ.

Безпідставним є і посилання заявника на те, що з закінченням виконавчого провадження не закінчується виконання судового рішення, так як ч.ч. 2-3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що в разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 115 Господарського кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Таким чином ліквідаційна комісія (ліквідатор) не є органом який здійснює примусове виконання рішень суду, а відтак виконання рішення суду у ліквідаційній процедурі боржника не є стадією судового процесу.

Крім того слід зазначити, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) не здійснює примусове виконання рішення, а виконує його тільки в межах коштів виявлених (отриманих) в процесі ліквідації і в порядку черговості, передбаченої законом.

Також, однією із підстав для процесуального правонаступництва в порядку ст. 25 ГПК України є заміна кредитора чи боржника в зобов'язанні.

Так, відповідно до ч. З ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

25.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою Рівненської області укладено договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання, а саме: цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за №1040, відповідно до п.5.10 якого орендар (ТОВ "Рівнетеплоенерго") зобов'язався виступати правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради.

Закон не визначає момент передачі боргових зобов'язань правонаступнику. Тому, положення вказаної вище норми Закону слід застосовувати в сукупності з нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст.521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст.513 цього Кодексу.

Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, на підставі якого виникло зобов'язання КП РМР «Теплотранссервіс» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», а саме Договір на постачання природного газу № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006р., вчинено у простій письмовій формі, а відтак і правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні має вчинятися у такій самій формі.

Однак письмового правочину щодо заміни боржника за зобов"язаннями, які виникли на підставі Договору на постачання природного газу № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006р., укладено не було.

Посилання заявника на те, що він вчинив односторонній правочин письмової форми, так як надав згоду на переведення боргу, звернувшись 17.08.2015р. з повідомленням-вимогою до ТОВ "Рівнетеплоенерго" та 04.12.2015р. з листом щодо надання згоди на переведення усіх договірних прав та обов"язків в порядку правонаступництва до ТОВ "Рівнетеплоенерго" не є підтвердженням укладення письмового правочину щодо заміни боржника за зобов"язаннями, які виникли на підставі Договору на постачання природного газу № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006р., так як зазначений Договір укладений шляхом складання його у двох примірниках, про що зазначено в п.10.1, а не шляхом обміну листами, телеграмами, факсами, тощо.

Відтак правочин щодо заміни боржника за зобов"язаннями, які виникли на підставі Договору на постачання природного газу № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006р., має укладатися шляхом складання його у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Крім того, слід зазначити, що договір, яким передбачається заміна боржника у зобов'язанні, має назву "договір переведення боргу". На підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором. Відтак правочин щодо заміни боржника у зобов"язанні має укладатися між старим боржником та новим боржником, зі згоди кредитора і у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Однак заявник не довів належними доказами того, що між КП РМР «Теплотранссервіс», як старим боржником та ТОВ "Рівнетеплоенерго", як новим боржником укладено правочин щодо заміни боржника за зобов"язаннями, які виникли на підставі Договору на постачання природного газу № 06/06-1001БО-28 від 29.12.2006р..

Крім того, слід зазначити, що договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання, укладений між двома сторонами Рівненською міською радою та ТОВ "Рівнетеплоенерго", без участі первісного боржника КП РМР «Теплотранссервіс», та носить нотаріально-посвідчену форму.

Відтак, договір про оренду об'єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2015 року, укладений між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Рівненською міською радою та акт приймання передачі до нього також не можуть вважатись правочином про переведення боргу, в розумінні ст. ст. 513, 520, 521 ЦК України.

Керуючись ст.ст.25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Дочірній компанії Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в задоволенні заяви про заміну сторони у справі №3/101.

Суддя Марач В.В.