Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-3870/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 2a-3870/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західресурс"

до відповідача: державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.09.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

14.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західресурс" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій на суму 300001 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем, згідно оскаржуваного повідомлення-рішення, позивачу безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну фінансову санкцію, вважає, що оскільки податковий кредит звітних періодів ТОВ «Західресурс» сформовано правомірно, у повній відповідності з вимогами статті 198 ПК України, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене всуперечь нормам чинного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених ним у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 25.08.2011 року по 31.08.2011 року державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську проводила невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західресурс" з питань правильності декларування податкових зобов»язань з податку на додану вартість за період з 01.01.20011 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 7159/23-2/31262888 від 07.09.2011 р., згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, ст. 7 ЗУ В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року, положень статей 203, 215, 216, 228 ЦК України, внаслідок чого, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 300000 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 23.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 300000 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для нарахування позивачем податкового кредиту слугував договір поставки за № 270111 від 27.01.20011 року, укладений з ПП «Багос Плюс». Відповідно до умов зазначеної угоди, ПП «Багос Плюс» як «постачальник», зобов»язувався поставити «покупцю», яким являвся ТОВ "Західресурс" товарно-матеріальні цінності промислового та побутового (споживчого) призначення, в кількості, асортименті і по цінам, що встановлювались сторонами додатково.

В подальшому ПП «Багос Плюс» переуступило право вимоги за вищевказаним договором ПП «Річмонд сервіс» про що укладено договір від 02.03.2011 року між ПП «Багос Плюс» та ПП «Річмонд сервіс».

Як вбачається зі змісту акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську збоку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, електронною поштою отримано матеріали перевірки контрагента позивача - ПП «Багос Плюс» (код за ЄДРПОУ 37224607) - акт від 12.04.2011 року №2055/23-4/37224607 «Про неможливість проведення документальної перевіки ПП «Багос Плюс» з питань правомірності нарахування податкових зобов»язань та податкового кредиту за період жовтня - грудня 2010 року та січня, лютого 2011 року.

Відповідно до висновків даного акту встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ПП «Багос Плюс» - працівників, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність підприємства за місцезнаходженням, внаслідок чого, в силу положень ст.ст. 203 та 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами мають ознаки фіктивності в тому числі і за період січня 2011 року.

Як встановлено з описової частини акту за № 7159/23-2/31262888 від 07.09.2011 р. невиїзна документальна перевірка здійснювалась в приміщенні ДПІ м. Івано-Франківська на підставі наданих копій первинних документів, в тому числі і видаткових та податкових накладних. Водночас відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пукту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В судовому засіданні досліджено наявність податкових та видаткових накладних виданих на суму поставленого товару, а саме:

- видаткові накладні № РН-0000017 від 31.01.2011 року на суму 307624,56 грн. (в тому числі ПДВ 51270,76 грн.), № РН- 0000016 від 31.01.2011 року на суму 301584,72 грн. (в тому числі ПДВ 50264,12 грн.), № РН- 0000015 від 31.01.2011 року на суму 192409,20 грн. (в тому числі ПДВ 32068,20 грн.), № РН-0000014 від 29.01.2011 року на суму 416995,20 грн. (в тому числі ПДВ 69499,20 грн.), № РН- 0000012 від 29.01.2011 року на суму 415082,16 грн. (в тому числі ПДВ 69180,36 грн.), № РН- 0000008 від 27.01.2011 року на суму 166304,16 грн. (в тому числі ПДВ 27717,36 грн.);

- податкові накладні № 32 від 31.01.2011 року на суму 307624,58 грн. (в тому числі ПДВ 51270,76 грн.), № 30 від 31.01.2011 року на суму 301584,72 грн. (в тому числі ПДВ 50264,12 грн.), № 28 від 28.01.2011 року на суму 192409,20 грн. (в тому числі ПДВ 32068,20 грн.), № 26 від 29.01.2011 року на суму 416995,2 грн. (в тому числі ПДВ 69499,20 грн.), № 22 від 29.01.2011 року на суму 415082,16 грн. (в тому числі ПДВ 69180,36 грн.), № 15 від 27.01.2011 року на суму 166304,16 грн. (в тому числі ПДВ 27717,36 грн.).

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання спірного договору постачання товару за № 270111 від 27.01.20011 року, накладних, видаткових та податкових накладних, підприємство - ПП «Багос Плюс» не було припине.

Із урахуванням встановленого в судовому засідання та системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових та видаткових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ПП «Багос Плюс» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору постачання товару з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.09.2011 р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за № НОМЕР_1 від 23.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західресурс" сплачений ним судовий збір в розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 21.02.2012 року.