Постанова

від 31.01.2012 по справі 2а-3844/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 2a-3844/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Добробуд ВВ»

до державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 року за №0001362330,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 року приватне підприємство «Добробуд ВВ»(надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (надалі -відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 року за №0001362330.

Позовні вимоги мотивовані тим, що документальна позапланова перевірка позивача проведена всупереч вимог статті 78 Податкового кодексу України, так як з відповідним запитом до ПП «Добробуд ВВ»щодо надання інформації, необхідної для виконання покладених на органи податкової служби функцій відповідач не звертався. Крім того, висновки ДПІ в Тисменицькому районі, викладені в акті перевірки від 18.08.2011 року за №1780/2330/34023229 про порушення позивачем податкового законодавства та встановлення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 671009,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість»та Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та пояснив суду наступне. У листопаді 2010 року приватним підприємством «Добробуд ВВ»в якості підрядника були укладені договори субпідряду з приватним підприємством «Фірма «ОСОБА_1»на виконання робіт по ремонту під'їзної дороги до вузла підключення компресорної станції «Хотин»та відновлення руслової частини річки Рожанка в селі Рожанка Сколівського району Львівської області на ділянці магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород. Договори відповідають нормам цивільного законодавства України, спрямовані на настання реальних наслідків, так як їх предметом було виконання будівельних та ремонтних робіт. На момент укладення договорів ПП «Фірма «ОСОБА_1»була зареєстрована належним чином в ЄДРПОУ та взята на облік як платник податків в органах державної податкової служби. Вказані вище роботи були виконані належним чином, прийняті по актах прийому виконаних робіт, за них перераховані кошти. Виконання робіт підтверджується документально, проведено по бухгалтерському обліку підприємства на підставі первинних документів. Податкові накладні виписані фірмою «Володар»належним чином. Тому, ПП «Добробуд ВВ»правомірно включило до складу податкового кредиту за грудень 2010 року кошти в сумі 536807,00 грн. по господарських операціях з приватним підприємством «Фірма «ОСОБА_1». Дії податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства є протиправними, висновки ДПІ в Тисменицькому районі про нікчемність угод ПП «Доробуд ВВ»з ПП «Фірма «ОСОБА_1»не відповідають вимогам цивільного, тому податкове повідомлення-рішення №0001362330 від 01.09.2011 року являється незаконним і підлягає скасуванню. У зв'язку з цим, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Крім того, пояснив суду, що позапланова невиїзна перевірка позивача проведена ДПІ в Тисменицькому районі відповідно вимог Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків за наслідками перевірки його контрагента -приватного підприємства «Фірма «ОСОБА_1», яка була проведена податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області.

У ході позапланової перевірки позивача було встановлено, що господарські угоди ПП «Добробуд ВВ»та ПП «Фірма «ОСОБА_1»є нікчемними в силу закону. ДПІ в Тисменицькому районі не зверталося до суду щодо визнання вказаних угод недійсними і рішення суду з цього приводу немає. Роботи по ремонту під'їзної дороги до вузла підключення компресорної станції «Хотин» та відновлення руслової частини річки Рожанка в селі Рожанка Сколівського району Львівської області на ділянці магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород виконані реально. Однак, не фірмою «Володар».

Враховуючи встановлені в ході перевірки порушення вимог податкового та цивільного законодавства, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, показання свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка по справі виконавчий директор приватного підприємства «Добробуд ВВ»ОСОБА_3 показав суду, що в листопаді 2010 року підприємством були укладені договори з фірмою «Володар»в якості субпідрядника на виконання робіт по ремонту під'їзної дороги до вузла підключення компресорної станції «Хотин»та відновлення руслової частини річки Рожанка в селі Рожанка Сколівського району Львівської області. В той час він керував вказаними роботами. Зокрема, він неодноразово виїздив на місце робіт, де особисто бачив та контролював їх виконання. Фірмою «Володар»роботи виконувалися реально, працювала техніка та робочі. Після виконання робіт ним особисто та представником субпідрядника складалися акти прийому-передачі виконаних робіт. За виконані роботи приватним підприємством, яким він на даний час керує, субпідряднику були перераховані гроші. В свою чергу, «Добробуд ВВ»передав виконані роботи по відповідних актах замовнику -ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Претензій щодо виконаних робіт у замовника не було.

Приватне підприємство «Добробуд ВВ»зареєстроване як юридична особа 13.01.2006 року Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34023229. Згідно довідки від 31.03.2011 року за №79 підприємство взяте на облік як платник податків Тисменицькою ДПІ 21.06.2006 року за №503 (а.с. 51,52).

Діяльність підприємства регулюється статутом, яким визначені предмет та мета його діяльності (а.с. 39-48).

У серпні 2011 року ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведена позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Добробуд ВВ»з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «ОСОБА_1»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. Перевірка проведена відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника ДПІ в Тисменицькому районі від 29.07.2011 року за №725-п. Підставою для видання наказу та позапланової невиїзної перевірки слугувала інформація про можливі порушення податкового законодавства платником податків за наслідками перевірки його контрагента -приватного підприємства «Фірма «ОСОБА_1», яка була проведена податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області, та викладена в акті від 27.05.2011 року за №1160/23-2/31988783 (а.с. 193, 145-154 т.1).

Позивач був повідомлений належним чином про призначення позапланової перевірки, що підтверджується повідомленням податкового органу від 29.07.2011 року за №9, яке отримане бухгалтером підприємства ОСОБА_4 (а.с. 194-195 т.1).

Судом установлено, що позивач не оскаржував наказу ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про призначення позапланової перевірки а адміністративному чи судовому порядку.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 18.08.2011 року за №1780/2330/34023229 (а.с. 18-26 т.1).

Перевіркою встановлені наступні порушення: згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215, статей 216, 626, 629 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини, укладені ПП «Добробуд ВВ»з ППФ «Володар», а саме, договори від 29.11.2010 року №29/11/10 та від 30.11.2010 року №30/11/10 на загальну суму 3220845,00 грн., у тому числі ПДВ - 536807,00 грн. в частині виконаних робіт, виконавцем яких було ТОВ «Євросонік»; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 року в сумі 536807,00 грн. (а.с. 25 т.1).

На підставі акту перевірки 01.09.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі винесла податкове повідомлення-рішення за №0001362330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 671009,00 грн., в тому числі, за основним платежем -в розмірі 536807,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -в розмірі 134202,00 грн. (а.с. 27).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказані вище висновки ДПІ в Тисменицькому районі, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки ПП «Добробуд ВВ»від 18.08.2011 року за №1780/2330/34023229 з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «ОСОБА_1»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року не відповідають фактичним обставинам справи, нормам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України, виходячи з наступного.

29.11.2010 року позивачем укладений договір субпідряду за №29/11/10 з приватним підприємством «Фірма «ОСОБА_1», предметом якого був ремонт під'їзної дороги до вузлів підключення компресорної станції «Хотин»на загальну суму 2390307,44 грн. (а.с. 59-61 т.1).

30.11.2010 року позивачем укладений договір субпідряду за №30/11/10 з приватним підприємством «Фірма «ОСОБА_1», предметом якого були роботи з відновлення руслової частини річки Рожанка в селі Рожанка Сколівського району Львівської області на ділянці магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород»на загальну суму 830537,20 грн. (а.с. 55-58 т.1).

Судом установлено, що вказані угоди оформлені відповідно до вимог закону, не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентом в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків -виконання будівельних робіт.

Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами щодо виконання зазначених угод: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжним дорученням про перерахування коштів за виконані будівельні роботи, випискою по рахунку позивача в банку (а.с. 64, 69-70, 65-68, 71-74, 176-178, 185-187, 82, 83 т.1).

Крім того, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом -ПП «Володар»підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами щодо погодження договірної ціни на будівельні роботи, локальними кошторисами на виконання робіт, кошторисними розрахунками (а.с. 170-175, 182-184, 189-191 т.1).

В судовому засіданні встановлено, що на момент укладання позивачем договорів субпідряду з ПП «Фірма «ОСОБА_1»останнє було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ідентифікаційний код 31988783) та перебувало на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області, мало відповідну ліцензію на будівельну діяльність (а.с 166, 120, 122, 124).

У грудні 2010 року позивачем укладалися договори підряду з ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в якості замовника на ремонт під'їзної дороги до вузлів підключення компресорної станції «Хотин»та відновлення руслової частини річки Рожанка в селі Рожанка Сколівського району Львівської області на ділянці магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». Реальність виконання будівельних робіт та проведення оплати за них підтверджується дослідженими в судовому засідання письмовими доказами: договорами підряду від 21.12.2010 року за №№101205508-174, 101205510-175; локальними кошторисами на виконання будівельних робіт; довідками про вартість робіт; актами приймання будівельних робіт; документами про перерахування підряднику коштів за виконані роботи (а.с. 241-249 т.1, 1-24 т.2).

Відрядження виконавчого директора ПП «Добробуд ВВ»ОСОБА_3 до місця виконання будівельних робіт в Хотинський район Чернівецької області та Сколівський район Львівської області підтверджується оглянутими в судовому засіданні книгою обліку відряджень, наказами про відрядження та посвідченнями про відрядження (а.с. 25-40 т.2).

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі -Закон № 2181) встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача протягом періоду, що перевірявся податковим органом, були регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закону № 168), із змінами та доповненнями, що був чинним на той час.

Статтею 7 Закону №168/97-ВР встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за

договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову

накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно пункту 7.2.3 податкова накладна складається у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій,що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України,та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчу є факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підстави та порядок визнання недійсності (нікчемності) правочинів встановлені Цивільним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України).

Згідно до частини 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.209 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік нікчемних правочинів, як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Зокрема, такими правочинами є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що укладаючи вказані господарські договори субпідряду на виконання будівельних робіт, позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області щодо проведення позапланової документальної перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до норм пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, серед іншого, хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно статті 79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні зазначені вище фактичні обставини даної адміністративної справи щодо призначення та проведення податковим органом позапланової невиїзної перевірки позивача та норми законну, що регулюють ці правовідносини, суд вважає дії ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області щодо прийняття рішення про призначення перевірки позивача та її проведення правомірними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладанні позивачем угод у ході його підприємницької діяльності, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, котрі входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження фактів порушення позивачем установленого порядку здійснення підприємницької діяльності ДПІ в Тисменицькому районі до суду також не надано.

Окрім того, суд зазначає, що роботи, які стали предметом договорів субпідряду, відносної яких податковим органом зроблено висновок щодо їх нікчемності, не заборонені законодавством, немає будь-яких обмежень стосовно їх придбання позивачем чи виконання контрагентом позивача.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що вищезазначені договори укладені позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними.

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм, встановлених податковим законодавством та Цивільним кодексом України, що діяли на момент спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 18.08.2011 року за №1780/2330/34023229 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового та іншого законодавства, Цивільного кодексу України, а податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року за №0001362330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 671009,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області при проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки податковий орган у ході прийняття рішення про призначення такої перевірки та її проведення діяв в межах норм Податкового кодексу України. Крім того, позивач раніше не оскаржував такі дії відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ПП «Добробуд ВВ»до ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь ПП «Добробуд ВВ»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 14,30 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 01.09.2011 року за №0001362330.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Добробуд ВВ» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34023229, вулиця Колгоспна, буд. 1, село Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області, 77471) судові витрати в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 13 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 06.02.2012 року.