Ухвала

від 24.11.2015 по справі 814/415/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/26450/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» правонаступника Публічного акціонерного товариства «Миколаївський домобудівельний комбінат» (далі - Товариство) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 814/415/13-а за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000092301, № 0000102301 від 14.01.2013 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

3 квітня 2013 року постановою Миколаївського оружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000092301, № 0000102301 від 14.01.2013 року скасовані.

23 квітня 2015 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Миколаївського оружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 13.12.2012 року до 19.12.2012 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності формування ним податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за господарськими операціями з ТОВ «КОМ-ТЕТ» за період з 1.07.2011 року до 30.09.2011 року, за наслідками якої 25.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.10 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 113 223,93 грн., а також у порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.,п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 93 000,00 грн.

14 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000092301 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 139 500,00 грн., № 0000102301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 106 950,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок окружного адміністративного суду про задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Податковий орган у акті перевірки посилається на акт про неможливість здійснення зустрічних звірок контрагентів Товариства та зазначає, що Товариством не були надані товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення автозапчастин.

Окружний суд правильно зазначив, що товарно-транспортні накладні не є підставою для формування податкового кредиту підприємством, єдиною підставою формування податкового кредиту є наявність у платника податків податкової накладної, що виписана контрагентом за результатами здійснення господарської операції та фактично здійсненою оплатою товарів та послуг.

Відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних у даному випадку обумовлюється умовами укладеного договору поставки, невеликою кількістю придбаних автозапчастин. Перевезення здійснювалось особистим автотранспортом керівника Товариства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Таким чином, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому виступають видаткові документи, що оформлюються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів покупцем.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до помилкового висновку, оскільки первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, були надані Товариством податковому органу, їх невідповідність вимогам чинного законодавства податковим органом не встановлена.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Окружний суд обґрунтовано зазначив, що законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, Товариством на підставі отриманих від контрагента податкових накладних податковий кредит був сформований правомірно.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду повинна бути залишена без змін, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.