Ухвала

від 24.11.2015 по справі 808/8604/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/47967/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 808/8604/13-а за поданням ДПІ до Приватного підприємства «Терра-Інк» (далі - Підприємство),

про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У 6 листопада 2013 року ДПІ звернулася до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках Підприємства у зв'язку з відмовою платника податку від опису майна у податкову заставу.

11 листопада 2013 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, у задоволенні подання відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення подання, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, Підприємство зареєстроване як юридична особа, має ідентифікаційний код 32533649 та перебуває на обліку в ДПІ з 20.06.2003 року за № 3911.

Наявність податкового боргу у Підприємства з земельного податку підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, обліковою карткою Підприємства, згідно якої станом на 6.11.2013 року рахується недоїмка з земельного податку з юридичних осіб, у розмірі 20 489,36 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні подання обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до абз. 1 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Суди встановили, що ДПІ не були надані докази щодо з'ясування наявності у Підприємства майна автомобільного транспорту, цінних паперів, грошових коштів на банківських рахунках, нерухомого майна тощо.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з п. 2.1 «Порядку застосування податкової застави органами податкової служби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1273 від 11.10.2011 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1339/20077 (далі - Порядок № 1273), опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Доказів щодо прийняття керівником податкового органу рішення про опис майна у податкову заставу та пред'явлення його платнику податків, який має податковий борг, до суду не надано.

Таким чином, податковим органом не були дотримані вимоги пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України , пункту 2.1 Порядку № 1273.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 1.12 Порядку № 1273 повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Податкового кодексу України.

Суди правильно зазначили, що податковим органом 29.10.2013 року була направлена до Підприємства податкова вимога № 201-11 від 3.10.2013 року на суму 10 236,99 грн. податкового боргу з податку на землю.

Лист № 5965/10/08-22-11 про необхідність надання інформації про визначення ліквідних активів для складання акту опису активів, на які буде розповсюджено право податкової застави ДПІ був направлений до Підприємства 15.10.2013 року, тобто, ще до надіслання податкової вимоги № 201-11 від 3.10.2013 року, що є порушенням процедури встановленої наведеними нормами законодавства.

Підставою для складення податковим керуючим акту про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим № 4 від 6.11.2013 року та акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 4 від 6.11.2013 року є ненадання Підприємством інформації та документів для складання акту опису активів у податкову заставу.

Відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Листом ДПІ № 5965/10/08-22-11 від 15.10.2013 року про виділення майна у податкову заставу зазначено про необхідність Підприємства самостійно визначити перелік ліквідних активів із зазначенням балансової вартості (розмір якої повинен дорівнювати сумі податкового боргу), а також підтвердження наявності на балансі підприємства основних засобів, визначених у податкову заставу, для складання акту опису активів, на які буде розповсюджено право податкової застави.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суди обґрунтовано зазначили, що вимоги, викладені податковим органом у листі № 5965/10/08-22-11 від 15.10.2013 року суперечать змісту абз. 1 п. 89.2 , п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України , оскільки платник податків повинен подавати документи, необхідні для такого опису, а не самостійно визначати майно, яке б підлягало такому опису (фактично здійснювати функції органу доходів і зборів).

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.