Рішення

від 08.12.2015 по справі 903/1139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2015 р. Справа № 903/1139/15

за позовом: Ратнівського міжрайонного управління водного господарства, смт. Ратне

до відповідача: ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

про стягнення 125 288 грн. 45 коп.

Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 29.07.2015 року №29, ОСОБА_3, довіреність від 26.01.2015 року №31

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 07.12.2015 року №2560/15/2-15

Суть спору: Ратнівське міжрайонне управління водного господарства звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації 129 604 грн. 63 коп. , в тому числі 68 931 грн. 00 коп. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до укладених між сторонами договорів №10/13/40 від 02.10.2013 року, №10/13/77 від 03.10.2013 року заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь, а також 52 746 грн. 37 коп. суми збитків, завданих інфляційними процесами, 3 611 грн. 08 коп. трьох процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та 4 316 грн. 18 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10.11.2015 року розгляд справи відкладено.

Позивач в заяві від 10.11.2015 року зазначає про те, що в прохальній частині позову допущено описку в сумі пені, яка підлягає до стягнення, а саме замість 4 316 грн. 18 коп. позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 316 грн. 18 коп. При цьому, в розрахунках наданих суду зазначена сума пені в розмірі 5 316 грн. 18 коп. Внаслідок чого неправильно порахована ціна позову. Відтак, ціна позову становить 130 604 грн. 63 коп.

В клопотанні від 08.12.2015 року та в судовому засіданні представник позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму нарахованої пені, що становить 5 316 грн. 18 коп.

Заява про зменшення позовних вимог подана з дотриманням норм ст. 22 ГПК України, підписана представником Ратнівського МУВГ ОСОБА_3 в межах повноважень, наданих довіреністю від 26.01.2015 року №31.

Заява про зменшення позовних вимог від 08.12.2015 року не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір виходячи з нової ціни позову, яка становить 125 288 грн. 45 коп. в т. ч. 68 931 грн. 00 коп. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до укладених між сторонами договорів №10/13/40 від 02.10.2013 року, №10/13/77 від 03.10.2013 року заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь, а також 52 746 грн. 37 коп. суми збитків, завданих інфляційними процесами, 3 611 грн. 08 коп. трьох процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації у відзиві від 02.11.2015 року №2272/15/2-15 та його представник в судовому засіданні у позові просять відмовити. При цьому, зазначають, що дійсно між сторонами був укладений договір №10/13/40 від 02.10.2013 року та договір №10/13/77 від 13.10.2013 року на здійснення заходів щодо підтоплення населених пунктів Млинівської сільської ради та Заболотівської селищної ради Ратнівського району Волинської області. Пунктами 26 договорів сторони між собою погодили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися проміжними платежами в міру виконання робіт. Однак при цьому відповідач зазначає, що сторони свідомо не вказали термін до якого повинен бути здійснений розрахунок за виконані роботи. Оскільки кошти для здійснення оплати за зазначеними договорами на рахунок відповідача не надходили, то відповідно виконання свого зобов'язання по оплаті ОСОБА_1 не прострочено, строк виконання відповідного зобов'язання не настав.

Крім того, відповідач зазначає, що протягом 2014 року та протягом поточного року вживалися та вживаються всі можливі заходи погашення заборгованості по програмній класифікації видатків державного бюджету «Здійснення заходів щодо запобігання підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських угідь Волинської області». Так відповідачем надіслано ряд клопотань до Прем'єр-Міністра України щодо виділення необхідних коштів для погашення заборгованості. Розрахунки 3% річних, втрат від інфляції та пені здійснені позивачем неправильно, оскільки як зазначалося вище, строк оплати наданих послуг не настав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та клопотання представників сторін, господарський суд,-

встановив:

02 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Млинівською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ратнівським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) укладено договір №10/13/40 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Млинівської сільської ради Ратнівського району Волинської області у відповідності до умов якого Виконавцем було взято на себе зобов'язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Млинівської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку (а. с. 7-9).

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 39 389 грн. 00 коп.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями підписаних між сторонами та скріплених їх печатками довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2013 року від 04.11.2013 року, а також акту №40 від 04.11.2013 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а. с. 16-18).

Укладення між сторонами договору №10/13/40 від 02.10.2013 року, виконання робіт позивачем на загальну суму 39 389 грн. та їх прийняття відповідачем ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської ОДА не заперечується.

03 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Заболотівською селищною радою (Власник меліоративної мережі) та Ратнівським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) укладено договір №10/13/77 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Заболотівської селищної ради Ратнівського району Волинської області у відповідності до умов якого Виконавцем було взято на себе зобов'язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Забоолотівської селищної ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку (а. с. 10--12).

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 29 542 грн. 00 коп.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями підписаних між сторонами та скріплених їх печатками довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2013 року від 04.11.2013 року, а також акту №77 від 04.11.2013 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а. с. 13-15).

Укладення між сторонами договору №10/13/77 від 03.10.2013 року, виконання робіт позивачем на загальну суму 29 542 грн. та їх прийняття відповідачем ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської ОДА не заперечується.

Згідно пунктів 26-29 договорів від 02.10.2013 року №10/13/40 та від 03.10.2013 року №10/13/77 розрахунки за виконані роботи здійснюються із врахуванням положень Загальних умов на підставі типових форм №КБ-2, №КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за місяць. Виконавець визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовникам за 3 дні до завершення звітного періоду. Замовники зобов'язані підписати подані Виконавцем документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3-х днів з дня одержання. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в порядку, визначеному Державними будівельними нормами із врахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається по усіх складових вартості робіт.

ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської ОДА взяті на себе згідно договорів від 02.10.2013 року №10/13/40 та від 03.10.2013 року №10/13/77 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті виконаних робіт не виконав, їх вартість не оплатив у зв'язку з чим заборгував Ратнівському МУВГ 68 931 грн. 00 коп. (39 389 грн. + 29542 грн.)

Враховуючи викладене, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 06.01.2015 року №4 з вимогою, зокрема, сплатити заборгованість згідно договорів від 02.10.2013 року №10/13/40 та від 03.10.2013 року №10/13/77 на суму 68 931 грн. 00 коп. (а. с. 19).

У листі-відповіді від 13.01.2015 року №60/17/2-15 ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації повідомляє, що кредиторська заборгованість департаменту за 2013 рік за виконані позивачем роботи буде сплачена після виділення кошторисних призначень з державного бюджету.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між ними договори на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь від 02.10.2013 року №10/13/40 та від 03.10.2013 року №10/13/77 предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, виконання позивачем згідно їх умов підрядних робіт, прийняття цих робіт Замовником та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 68 931 грн. 00 коп. , котра виникла у боржника внаслідок невиконання ним умов договорів від 02.10.2013 року №10/13/40 та від 03.10.2013 року №10/13/77.

При цьому судом встановлено, що у ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт виникла з 05 листопада 2013 року, тобто із наступного дня після здачі виконаних робіт Виконавцем та їх прийняття Замовником, оформлених шляхом підписання між сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2013 року від 04.11.2013 року та актів №40 від 04.11.2013 року, №77 від 04.11.2013 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року, адже, з огляду на положення ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи викладене, спростовується твердження відповідача про те, що строк виконання зобов'язань по оплаті наданих згідно договорів послуг не настав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з долученими до справи розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано до стягнення 52 746 грн. 36 коп. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 01.01.2014 року по 30.09.2015 року), а також 3 611 грн. 08 коп. трьох процентів річних (за період з 01.01.2014 року по 30.09.2015 року) (а. с. 25-27).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Щодо заперечень відповідача та підстав для відмови у позові суд зазначає наступне:

Згідно із ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статті 617 ЦК України та 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ст. 1 ЦК України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

На підставі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446, висвітлюється у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013, знайшла своє відображення у численних судових рішеннях Вищого господарського суду України, зокрема, у його постановах від 24.09.2013р. у справі №910/1274/13, від 13.11.2013р. у справі №914/1760/13 та ін.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору і за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з ціни позову 125 288 грн. 45 коп. до сплати підлягає судовий збір в розмірі 1 879 грн. 33 коп., тобто 1,5 % від 125 288 грн. 45 коп.

Згідно платіжного доручення №901 від 13.10.2015 року позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено 2 592 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В клопотанні від 10.11.2015 року позивач просить суд повернути надмірно сплачену суму судового збору за розгляд відповідної позовної заяви.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати Ратнівському МУВГ згідно із ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525-527, 599, 617, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (43000, м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00730282) на користь Ратнівського міжрайонного управління водного господарства (44100, смт. Ратне, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 05430343)

- 68 931 грн. заборгованості, 52 746 грн. 37 коп. збитків, завданих інфляцією, 3 611 грн. 08 коп. трьох процентів річних, та 1 879 грн. 33 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього 127 167 грн. 78 коп. (сто двадцять сім тисяч сто шістдесят сім грн. 78 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області повернути Ратнівському міжрайонному управлінню водного господарства (44100, смт. Ратне, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 05430343) з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в сумі 712 грн. 77 коп. (сімсот дванадцять грн. 77 коп.), що сплачений платіжними дорученнями від 13.10.2015 року №901.

Підставою для повернення судового збору є дана ухвала, підписана суддею та засвідчена гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

Повний текст рішення

складено 09.12.2015 року

Суддя М. С. Шум