Ухвала

від 27.10.2015 по справі 922/5502/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" жовтня 2015 р.Справа № 922/5502/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Йотунгард Україна", 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, б. 20, кім. 302, код 38003804; дотовариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", 61007, м. Харків, вул. Свістуна, 11, код 37191082 про стягнення коштів 75 959, 62 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Йотунгард Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 36724,53 грн., пені у сумі 17678,08 грн., 3% річних у сумі 1249,64 грн., інфляційних у сумі 20307,37 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №200114 від 20.01.2014р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем, в зв'язку з чим, окрім суми основного боргу, відповідачу нарахована пеня на підставі п. 6.4. договору, інфляційні нарахування на суму заборгованості, а також 3 % річних. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.10.2015р. було відкладено розгляд справи №922/5502/15 на 19.10.2015р. о 11.00.

Ухвалою суду від 19.10.2015р. розгляд справи відкладався для надання можливості позивачу надати свої пояснення по суті заявленого відповідачем клопотання.

У судове засідання 27.10.2015р. позивач не з'явився звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, разом з тим надав до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника (вх. № 43231 від 26.10.2015р.) та припиненні провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши клопотання сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Йотунгард Україна» та ТОВ «Металіст-Будметалконструкція» був укладений договір на поставку товару № 200114 від 20.01.2014р., за умовами якого продавець (ТОВ «Йотунгард Україна») зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець (ТОВ "Металіст-Будметалконструкція") зобов'язався прийняти та оплатити лакофарбові матеріали (товар), у асортименті, кількості та за цінами на умовах даного Договору. Пунктом 2.3 договору визначено, що обсяг, асортимент та термін продажу товару зазначається у видатковій накладній. У відповідності до пункту 2.11 договору сторони визнають і заявляють що вся поставка товару між ними здійснюється виключно на підставі цього договору, якщо інше не погоджено сторонами. Сторони підтверджують, що будь які та всі видаткові накладні, підписані сторонами, свідчать про факт поставки товару відповідно до умов цього договору, навіть якщо в видатковій накладній відсутні посилання на цей договір.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним Договором, через представника відповідача згідно довіреності №161 від 24.07.2014р., на підставі видаткової накладної № РН-0000194 від 24.07.2014р., передав товар на суму 41754,23 грн., згідно довіреності №165 від 05.08.2014р., на підставі видаткової накладної № РН0000205 від 05.08.2014р. на суму 30999,50 грн., відповідачу були виставлені рахунок фактуру № СФ-0000246 від 21.07.2014р. з терміном сплати до 28.07.2014р., та рахунок фактуру № СФ-0000259 від 31.07.2014р. з терміном сплати до 05.08.2014р., для сплати за отриманий товар. Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, сплативши лише частину заборгованості, у зв'язку з чим станом на 28.09.2015р. за ним залишається заборгованість у сумі 36724,53 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р., що і стало в подальшому причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом, та в зв'язку з чим позивач, на підставі п. 6.4. договору, окрім основного боргу, заявив до стягнення з відповідача 17678,08 грн. суми пені за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань, 20307,37 грн. збитків від інфляції, 1249,64грн. - три відсотки річних - на підставі ст.625 ЦК України.

Разом з тим, ухвалою господарського суду у Харківській області від 12.05.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, а постановою господарського суду у Харківській області по справі № 922/1350/14 від 18.08.2015р. ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно приписів абз.9 ч.1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», далі - Закон, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Із зазначеного законодавчого положення можна зробити висновок, що у ліквідаційній процедурі господарський суд затверджує новий реєстр вимог кредиторів з урахуванням вимог до банкрута, які виникли у попередніх судових процедурах банкрутства (розпорядження майном та санації). Зазначене підтверджується і положенням п. 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013, в якому зазначається, що після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з ч. 1 ст. 38 Закону.

Враховуючи, що договірні відносини між сторонами та зобов'язання відповідача по оплаті товару виникли після винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство останньго, вимоги позивача, які є предметом позову, є поточними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Приймаючи до уваги, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу виникли під час проведення процедури банкрутства останнього і заявлені після оголошення його банкрутом, беручи до уваги приписи ст. 38 Закону, суд прийшов до висновку, що вказані вимоги можуть бути заявлені лише у встановленому Законом порядку тільки в межах ліквідаційної процедури, а не в позовному провадженні, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського кодексу України.

Щодо клопотання позивача про залишення позову без розгляду, то таке задоволенню не підлягає, оскільки приписами ГПК не передбачено подання позивачем вказаних клопотань, а норми статті 81 ГПК містять вичерпний перелік випадків залишення позову без розгляду, серед яких таких підстав як подання позивачем заяви немає.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49 п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №922/5502/15 припинити.

Суддя ОСОБА_1