Ухвала

від 03.12.2015 по справі 633/279/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22ц/790/8067/15 Головуючий 1 інстанції - Смирнов В.А.

Справа № 633/279/15-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання права власності на майно, третя особа - Чугуївська об»єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог Позивач просив визнати за ним право власності на придбані у ТОВ АПФ «Мартова» за усним договором купівлі-продажу від 2003р. плити у кількості 80 шт. та цеглу у кількості 4000 шт., які перебувають на земельній ділянці поблизу вулиці 1 Травня, с. Мартове, біля автошляху с. Мартове - с. Борщова 2 км на території колишньої ферми ТНДМ.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ним право власності на придбані у ТОВ АПФ «Мартова» за усним договором купівлі-продажу від 2003р. плити у кількості 80 шт. та цеглу у кількості 4тис. шт., які перебувають на земельній ділянці поблизу вулиці 1 Травня с. Мартове, біля автошляху с. Мартове - с. Борщова 2 км на території колишньої ферми ТНДМ.

Не погодившись з вказаним рішенням, Чугуївська об»єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції. Наголошує, що вищевказане майно знаходиться у них на обліку як безхазяйне.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керуючись ст. 392 ЦК України виходив з того, що позивачем та ТОВ «Агропромфірма «Мартова» виконані повністю зобов»язання за вказаною угодою, що підтверджується відповідними накладною та квитанціями до прибуткового касового ордеру, тому ОСОБА_1 правомірно набуто право власності на плити та цеглу. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як такий висновок є обгрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам закону

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1, та ТОВ АПФ «Мартова» в 2003 році відбулася угода купівлі-продажу плит та цегли, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02 БК №589797, №589798 про сплату грошей в сумі 5000 гривень, (а.с.9)

Після досягнення сторонами правочину всіх істотних умов угоди на підставі накладної №415 від 2003р. вказані плити у кількості 80 шт. та цегла у кількості 4 тис. шт. передані ОСОБА_1 (а.с.7-8).

В результаті реорганізації КСП «Мартова» Печенізького району Харківської області створено ТОВ АПФ «Мартова», яке стало правонаступником КСП «Мартова». На цей час ТОВ АПФ «Мартова» як суб'єкт господарювання ліквідовано.

Правовідносини, які є предметом даного спору, виникли до набрання чинності ЦК України, тому регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року .

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 41, 42 ЦК УРСР в редакції 1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Згідно ст. 43 ЦК УРСР в редакції 1963 року угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством СоюзуРСР і Української РСР.

Згідно із ст. 128 ЦК УРСР в редакції 1963 року право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР в редакції 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР в редакції 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що ОСОБА_1 правомірно набуто право власності на спірне майно- плити та цеглу. Позивачем та ТОВ «Агропромфірма «Мартова» виконані повністю зобов»язання за вказаною угодою, що підтверджується відповідними накладною та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Зазначене підтверджується матеріалами справи та не спростовано апелянтом.

Також вказане підтвердили і свідки допитані судом першої інстанції- Щиченко ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З пояснень позивача вбачається, що оскільки будівельні матеріали перебувають на території земельної ділянки, власником якої є Мартівська сільська рада, у нього виникають проблеми щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Між тим право власності на спірні плити та цеглу не визнається Відповідачем - Мартівською сільською радою Печенізького району Харківської області.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Необхідність у захисті права власності на вказані плити та цеглу, придбаними за усним договором купівлі-продажу від 2003р., обґрунтовується необхідністю підтвердження цього права власності перед третіми особами з метою усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом в порядку ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта Чугуївської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, що вищезазначене спірне майно знаходиться на обліку в Чугуївській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, як безхазяйне не є підставою для скасування рішення районного суду, так як позивач надав достатньо доказів, що вказане майно належить йому.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області відхилити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: