Постанова

від 18.09.2019 по справі 633/279/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 633/279/15-ц

провадження № 61-22053св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мартівська сільська рада Печенізького району Харківської області,

третя особа - Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року у складі судді Смирнова В. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Кірсанової Л. І., Трішкової І. Ю., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області (далі Мартівська сільська рада), третя особа - Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі Чугуївська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), про визнання права власності на майно.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у 2003 році між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрно-промислова фірма Мартова (далі ТОВ АПФ Мартова , товариство) укладено усний договір купівлі-продажу, відповідно до якого він придбав у товариства плити у кількості 80 штук та цеглу у кількості 4 000 штук, які перебувають на земельній ділянці поблизу вул. 1 Травня у с. Мартове, Харківської області, біля автошляху

с. Мартове - с. Борщова 2 км, на території колишньої ферми ТНДМ.

Посилаючись на те, що його право власності на зазначені будівельні матеріали, які розміщені на належній Мартівській сільській раді земельній ділянці, нею не визнається, внаслідок чого він не може вільно ними володіти, користуватися та розпоряджатися, просив визнати право власності на вказане майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня

2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на придбані у ТОВ АПФ Мартова за усним договором купівлі-продажу від 2003 року плити в кількості 80 штук та цеглу в кількості 4 000 штук, що перебувають на земельній ділянці поблизу вул . 1 Травня у с. Мартове, біля автошляху с. Мартове - с. Борщова 2 км на території колишньої ферми ТНДМ.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ураховуючи наведене, а також надані позивачем докази на підтвердження того, що він є власником спірних будівельних матеріалів, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 грудня 2015 року апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області відхилено, рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня

2015 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спірне майно, а тому його позовні вимоги є обгрунтованими. Позивачем та ТОВ АПФ Мартова виконані повністю зобов`язання за усним договором купівлі-продажу, що підтверджується відповідними накладною та квитанціями до прибуткового касового ордеру. Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що оскільки позови про визнання права власності, пред`явлені з підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Чугуївська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області просила скасувати рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 грудня 2015 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам заявника про те, що спірне майно знаходиться на обліку у податкової інспекції як безхазяйне, та розташоване за територією

с. Мартова Печенізького району Харківської області. Надана на підтвердження позовних вимог накладна не містить повної дати її складення. Суди не звернули увагу, що вказана накладна була видана на двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ім`я якого також було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату ним 2 500,00 грн за будівельні матеріали від будівлі ТНДМ, тобто надані позивачем докази не підтверджують, що він є одноосібним власником спірного майна. Надані позивачем квитанції також оформлені неналежним чином, оскільки на них відсутній підпис касира та повна дати їх складання, що є порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Крім того судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки тому, що позивач не звертався до ліквідаційної комісії Колективного сільськогосподарського підприємства Мартова (далі КСП Мартова ) з вимогами про визнання за ним права власності на спірне майно.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у яких він зазначав, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Крім того, зазначив, що з акту опису та попередньої оцінки майна від 19 грудня 2012 року № 6 убачається, що спірне майно розташоване на території с. Мартове Печенізького району, однак Чугуївська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області при встановленні належності спірного майна направило запит не до Мартівської сільської ради, а до Печенізької селищної ради, і після отримання її повідомлення, спірне майно було поставлене на облік, як безхазяйне. Разом з тим, Чугуївська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно знаходиться на обліку, як безхазяйне, та що був дотриманий визначений законом порядок поставлення майна на облік, як безхазяйне. Посилання податкової інспекції на те, що позивачу необхідно було звернутися до ліквідаційної комісії КСП Мартова є безпідставними, оскільки після списання будівлі на зборах членів КСП Мартова , її було продано як будівельні матеріали (цегла та плити) позивачу. Вказував на те, що Мартівська сільська рада визнала позов в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

02 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ АПФ Мартова у 2003 році укладена усна угода купівлі-продажу плит та цегли, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02 БК №589797, №589798 про сплату грошей в сумі 5 000, грн.

Після досягнення сторонами правочину всіх істотних умов угоди на підставі накладної від 2003 року № 415 вказані плити у кількості 80 шт. та цегла у кількості 4 000 шт. передані ОСОБА_1 .

В результаті реорганізації КСП Мартова Печенізького району Харківської області створено ТОВ АПФ Мартова , яке стало правонаступником КСП Мартова . На час розгляду справи ТОВ АПФ Мартова ліквідовано як суб`єкт господарювання.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Правовідносини щодо набуття права власності на спірне майно, виникли до набрання чинності ЦК України , відтак до них підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 41 ЦК УРСР 1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду (частини перша та друга статті 42 ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно статті 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що придбані ним у ТОВ АПФ Мартова будівельні матеріали перебувають на території земельної ділянки, власником якої є Мартівська сільська рада, яка не визнає його право власності на плити та цеглу, а тому він не може вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном (плитами - 80 штук та цеглою - 4 000 штук).

Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що Мартівська сільська рада право власності позивача на будівельні матеріали не оспорювала, проти задоволення позову не заперечувала, при вирішенні справи по суті покладалася на розсуд суду. Зазначене дає підстави для висновку, що Мартівська сільська рада не оспорювало право власності позивача на будівельні матеріали, а тому не є належним відповідачем у справі.

З наданої позивачем накладної убачається, що вона видана на придбання матеріалів будівлі ТНДМ (плит - 80 штук на суму 3 800,00 грн та цеглу -

4 000 штук на суму 1 200,00 грн, загальна сума 5 000,00 грн) на двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, наявні у матеріалах справи дві квитанції до прибуткових касових ордеру серія 02 БК № 589798 та серія 02 БК № 589797 про оплату за матеріали будівлі ТНДМ, у розмір по 2 500,00 грн, також видані на ім`я двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Зазначене вказує на те, що надані позивачем докази не підтверджують одноосібного придбання ним спірних будівельних матеріалів.

Ураховуючи зазначене та те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження придбання ним одноособово спірних будівельних матеріалів, висновки судів попередніх інстанцій про визнання за ним права власності на всі будівельні матеріали є помилковими.

Викладені у запереченнях на касаційну скаргу доводи позивача про те, що визнання позову відповідачем є безумовною підставою для його задоволення, є неспроможними, оскільки в даній справі відсутній спір між ОСОБА_1 та Мартівською сільською радою, а тому факт визнання позову неналежним відповідачем не є підставою для задоволення позову.

З матеріалів справи убачається, що фактично право власності на спірні будівельні матеріали оспорює Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яка оскаржувала як рішення суду першої інстанції, так і рішення суду апеляційної інстанції. Обгрунтованість доводів заявника про те, що спірне майно знаходиться на обліку у податковій інспекції не було предметом перевірки судів попередніх інстанцій, а тому з огляду на положення статті 400 ЦПК України, яка позбавляє касаційний суд процесуальної можливості надавати оцінку доказів, що не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, та з огляду на неналежність відповідача, зазначені обставини не є предметом перевірки Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача - Мартівської сільської ради, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність ним позовних вимог, з яким погодився апеляційний суд, є помилковим.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи допущенні судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу Чугуївської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області задоволено, з позивача ОСОБА_1 на користь третьої особи Чугуївська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області необхідно стягнути судовий збір, сплачений заявником за подання касаційної скарги у розмірі 292,32 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 жовтня

2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 грудня

2015 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, третя особа - Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про визнання права власності на майно, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 292,32 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко