Постанова

від 09.12.2015 по справі 826/14018/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14018/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Мотилю В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва до Міністерства культури України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікатес» про визнання протиправним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року позивач - Заступника прокурора Печерського району міста Києва звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Висновок Міністерства культури України (у формі листа) №2327/10/61-13 від 29 липня 2013 року, яким погоджено проект, паспорт опорядження фасадів і генеральний план об'єкта «Будівництво фізкультурно-оздоровчого центру із закладом громадського харчування (рестораном) на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції Заступника прокурора міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову є обставини, відмінні від тих, які викладені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року.

Згідно із ст.. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2003 року рішенням Київської міської ради №245/405 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Делікатес» для будівництва ресторану на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

25 вересня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено договір про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Делікатес» в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,30 га для будівництва ресторану на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва за рахунок земель міської забудови.

Зазначений договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис №82-6-00246 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

18 липня 2013 року замовнику будівництва - Товариству з обмеженою відповідальністю «Делікатес» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було надано дозвіл №IV 115131991149 на виконання будівельних робіт фізкультурно-оздоровчого центру із закладом громадського харчування (рестораном) на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

29 липня 2013 року Міністерство культури України Висновком (у формі листа) №2327/10/61-13 Товариству з обмеженою відповідальністю «Делікатес» погодило проект, паспорт опорядження фасадів і генеральний план об'єкта «Будівництво фізкультурно-оздоровчого центру із закладом громадського харчування (рестораном) на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

Вважаючи оскаржуваний висновок Міністерства культури України противним, позивач - Заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, проте, з мотивів, відмінних від тих, що викладені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що мотивувальну частину постанови суду першої інстанції необхідно змінити з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, земельна ділянка на Петровській алеї у місті Києві (поблизу Зеленого театру) - кадастровий номер 8000000000:82:007:0010 - та прилеглі до неї ділянки, розташовані в Центральному історичному ареалі міста, межі і режими використання якого зафіксовані у складі чинного Генерального плану розвитку м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28 березня 2002 року, в зоні охоронюваного ландшафту (розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17 травня 2002 року) та на території пам'ятки історії та ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір та долин Дніпра» (наказ Міністерства культури України №58/0/16-10 від 03 лютого 2010 року).

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка на Петровській алеї у місті Києві (поблизу Зеленого театру) - кадастровий номер 8000000000:82:007:0010 - відноситься до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Земельного кодексу України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Земельного кодексу України, порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно з положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини», для запланованого будівництва в історичних ареалах населених місць та зонах охорони пам'яток культурної спадщини є обов'язковим отримання висновку відповідних органів охорони культурної спадщини, які перевіряють відповідність проектних рішень вимогам збереження історичного середовища.

Оскільки зазначена земельна ділянка розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в межах охоронної (буферної) зони пам'ятки всесвітньої спадщини «Київ: Собор Св. Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра», погодження відповідних програм, відповідно до вимог ст.. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України №388/2011 від 06 квітня 2011 року, Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Відповідно до пп.. 4 п. 65 ч. 4 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України №388/2011 від 06 квітня 2011 року, Мінкультури України, відповідно до покладених на нього завдань, у межах повноважень погоджує програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у межах території, на якій розташовані пам'ятки національного значення, та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програми та проекти, в результаті реалізації яких може змінитися стан об'єктів культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2013 року Міністерством культури України Висновком (у формі листа) №2327/10/61-13 Товариству з обмеженою відповідальністю «Делікатес» погоджено проект, паспорт опорядження фасадів і генеральний план об'єкта «Будівництво фізкультурно-оздоровчого центру із закладом громадського харчування (рестораном) на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

Колегія суддів звертає увагу, що 04 жовтня 1988 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР №6673-ХІ ратифіковано Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року.

Відповідно до ст.. 9 Конституції України та ст.. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Земельна ділянка на Петровській алеї у місті Києві (поблизу Зеленого театру) кадастровий номер 8000000000:82:007:0010 та прилеглі до неї ділянки знаходяться в межах охоронної (буферної) зони об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор Св. Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», а тому на правовідносини, що виникають з приводу зазначеної земельної ділянки поширюється дія Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року.

Відповідно до ст.. 4 Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року, кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов'язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Статтею 8 Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року передбачено роботу Міжурядового комітету з охорони визначної культурної і природної спадщини загального значення - Комітет всесвітньої спадщини, що є виконавчим органом при Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), який на даний час складається із 21-ї держави сторін Конвенції.

Статтею 10 Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року встановлено, що Комітет всесвітньої спадщини приймає свої правила процедури.

В такому порядку Комітетом всесвітньої спадщини було прийнято Настанови (оперативне керівництво) по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.

Україна як держава-учасниця Конвенції, яка внесла пам'ятку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, згідно з п. 172 Настанов, що регулюють виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО, добровільно взяла на себе зобов'язання з інформування Комітету всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи з відновлення чи нового будівництва, які могли б вплинути на цінність об'єкта всесвітньої спадщини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що орган культурної спадщини може в будь-який час інформувати Комітет всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про проведення будівельних робіт на території, що охороняється Конвенцією про охорону всесвітньої культурної спадщини.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним обґрунтуванням з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту п. 172 Настанов, що регулюють виконання Конвенції про охорону всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, держави - учасниці Конвенції зобов'язані інформувати Комітет всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які могли б вплинути на цінність об'єкта всесвітньої спадщини.

Тобто, виказана вимога має бути дотримана на етапі розроблення проекту будівництва та отримання відповідного дозволу на здійснення будівельних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01 квітня 2015 року у справі №910/9670/14.

Крім того, порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначається ст. 123 Земельного кодексу України, згідно з положеннями якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Враховуючи викладене, судова колегія звертає увагу, що сама по собі наявність погоджень контролюючих органів не є безумовною підставою для висновку про дотримання земельного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки зазначена земельна ділянка розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в межах охоронної (буферної) зони пам'ятки всесвітньої спадщини «Київ: Собор Св. Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра», про заплановане будівництво на землях історико-культурного призначення Секретаріат ЮНЕСКО зобов'язана інформувати Київська міська рада, як розпорядник, що діє від імені та в інтересах територіальних громад.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року №К/800/44341/14, постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №910/3460/14, постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №910/9670/24.

Предметом судового розгляду у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування Висновку Міністерства культури України (у формі листа) №2327/10/61-13, яким погоджено проект, паспорт опорядження фасадів і генеральний план об'єкта «Будівництво фізкультурно-оздоровчого центру із закладом громадського харчування (рестораном) на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що правомірність зазначеного акту відповідача не впливає на законність правовстановлювальних документів щодо права користування земельною ділянкою на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що оскаржуваний Висновок прийнято без повідомлення Комітету всесвітньої спадщини Секретаріату ЮНЕСКО.

Зважаючи на те, що Київська міська рада, як розпорядник землі повинна інформувати Секретаріат ЮНЕСКО про заплановане будівництво на землях історико-культурного призначення на етапі розроблення проекту будівництва та отримання відповідного дозволу на здійснення будівельних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів держави у даній справі, оскільки такий спосіб не забезпечує їх реального захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Заступника прокурора міста Києва до Міністерства культури України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікатес» про визнання протиправним та скасування висновку Міністерства культури України (у формі листа) №2327/10/61-13 від 29 липня 2013 року.

Проте, Київський апеляційний адміністративний суд вважає, що відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог необхідно з інших підстав, ніж ті, що викладені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав для відмови у задоволенні позову, зазначивши, що такими є обставини, викладені у цій постанові.

Згідно із ст.. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. 160, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року - змінити, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову є обставини, викладені у цій постанові.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2015

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.