Ухвала

від 02.12.2015 по справі п/811/798/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/67386/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року

у справі № П/811/798/14

за позовом Приватного підприємства «Нова-Хвиля»

до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Нова-Хвиля» (далі - ПП «Нова-Хвиля») звернулось в суд з адміністративним позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі -ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2014 року №0002402200.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05 березня 2014 року №0002402200.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації платника єдиного податку - юридичної особи за І півріччя 2013 року ПП «Нова-Хвиля» складено акт перевірки від 20 лютого 2014 року № 16/2200/37958162, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 293.3.1 пункту 293.3 статті 293, пункту 295.3 статті 295, підпункту 296.5.4 пункту 296.5 статті 296, пункту 300.1 статті 300 глави І розділу ХІV Податкового кодексу України, в результаті чого внаслідок арифметичної (методологічної) помилки занижено податкове зобов'язання з єдиного податку - юридичної особи за І півріччя 2013 року на суму 9 641,80 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем в порушення норм чинного законодавства в рядках 7 та 9 поданої декларації містили помилкові відомості щодо розміру єдиного податку.

На підставі зазначеного вище акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2014 року № 0002402200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб на загальну суму 12 052,25 грн., в тому числі: основний платіж - 9 641,80 грн. та 2 410,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07 серпня 2013 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію зі сплати єдиного податку за І півріччя 2013 року, в якій в рядках 1, 3 розділу ІІ самостійно зазначено суму одержаних доходів за звітний період в сумі 192 835,95 грн., при цьому в рядку 7.2 розділу ІІ «Сума єдиного податку за ставкою 5%» (рядок 3 х 5%) декларації самостійно обраховано суму єдиного податку в розмірі 9 641,80 грн.

Водночас, згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, при заповнені декларації позивачем рядок 7 розділу ІІ «Сума єдиного податку за податковий (звітний) період (р. 7.1 + р. 7.2 + р.7.3)» та рядок 9 розділу ІІ «Сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (р.7 - р.8)» заповнені не були.

Разом з тим, 19 серпня 2013 року позивачем було сплачено податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі, що визначена ним у рядку 7.2 розділу ІІ «Сума єдиного податку за ставкою 5%» (рядок 3 х 5%) декларації, а саме 9 641, 80 грн.

Надаючи оцінку таким діям платника податку, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 291 Податкового кодексу України визначено, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами пункту 57.1 статті 57 зазначеного кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що донарахування грошових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень може здійснюватися податковим органом у разі вчинення податкового правопорушення платником єдиного податків, що полягає в неправильному обчисленні, несвоєчасній та неповній сплаті суми єдиного податку, а також несвоєчасному поданні податкових декларацій.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, допущена позивачем помилка не призвела до неправильного обчислення податку, що підлягав сплаті, не спричинила несвоєчасної та неповної сплати суми єдиного податку, як і не призвела до заниження грошових зобов'язань. У зв'язку із наведеним, висновок відповідача про вчинення податкового порушення позивачем не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак