Ухвала

від 02.12.2015 по справі 817/547/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/52031/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання - Корецький І.О. за участю: представників позивача Харчишина М.О., Журова Р.В., представника відповідачів Кузьмич Н.О. , розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Хризоліт» про закриття провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Хризоліт» на постановуРівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі№ 817/547/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Хризоліт» доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання дій протиправними, скасування рішень, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Хризоліт» (далі - ТОВ «Хризоліт») звернулось в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про скасування рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29 січня 2014 року про залишення скарги без розгляду; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному від 22 листопада 2013 року № 0005262342, № 0005272342; скасування податкової вимоги від 17 лютого 2014 року № 73-25 та рішення про опис майна в податкову заставу від 18 лютого 2014 року; визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному області по вимаганню інформації щодо ліквідного майна.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року позов задоволено частково: рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29 січня 2014 року № 32/10/17-00-10-05-105/354 про залишення скарги без розгляду скасовано, в решті позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року апеляційні скарги ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, ТОВ «Хризоліт» залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року - без змін.

ТОВ «Хризоліт» звернулось до суду касаційної інстанції з клопотанням від 25 листопада 2015 року № 24, в якому просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі.

В обгрунтування підстав закриття провадження у справі позивач зазначив, що рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29 січня 2014 року № 32/10/17-00-10-05-105/354 не породжує правових наслідків для нього і не є рішенням у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року № 0005262342, № 0005272342 окремо оскаржено ним в судовому порядку з інших підстав по суті виявлених порушень, і розгляд справи № 817/1211/15 триває.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Зі змісту наведених норм слідує, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують права, свободи та законні інтереси позивача у публічно-правових відносинах за участю позивача.

При цьому, оспорювані рішення, дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29 січня 2014 року № 32/10/17-00-10-05-105/354 про залишення скарги без розгляду має безпосередній влив на суб'єктивні права та обов'язки позивача.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

За змістом пункту 56.7 статті 56 Податкового кодексу України у разі порушення платником податків вимог пункту 56.3 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі подання платником податків скарги до контролюючого органу вищого рівня з порушенням десятиденного строку, що настає за днем отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, така скарга не розглядається і повертається.

Разом з тим, у випадку дотримання платником податку вимог частини 56.3 статті 56 Податкового кодексу України податковий орган повинен був розглянути його скаргу та прийняти вмотивоване рішення.

Так, згідно з частинами 2, 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що у випадку не розгляду скарги платника податків у останнього виникають права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням наведеного, вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору у вказаній справі, оскаржуються ним в судовому порядку з інших підстав і по суті виявлених порушень.

Разом з тим, факт оскарження до суду з інших підстав податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у вказаній справі, не є підставою для закриття провадження у справі.

За правилами статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України суд може закрити касаційне провадження у разі прийняття відмови від касаційної скарги особи, яка її подала.

Також, касаційний суд може закрити провадження у справі з підстав, передбачених статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої вказаної статті суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи викладене, клопотання ТОВ «Хризоліт» про закриття провадження у справі є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 17, 157, 160, 165, 218, 221 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Хризоліт» про закриття провадження у справі відмовити.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак