Рішення

від 08.12.2015 по справі 908/5467/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/41/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 Справа № 908/5467/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АЙС-КРІМ СЕРВІСВ» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Лесі Українки, буд.5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«СОЮЗ МВВ» (69092, м. Запоріжжя, вул. Цегельна, буд. 128-А, офіс 3)

про стягнення 11 926 грн. 00 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АЙС-КРІМ СЕРВІСВ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 11 926 грн. 00 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СОЮЗ МВВ» за поставку товару (вафельних ріжків) відповідно до видаткової накладної №224 від 08.04.2014 року.

Позов заявлено на підставі ст. 712, 692, 530 Цивільного кодексу України, ст. 181, 193 Господарського кодексу України і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару за видатковою накладною №224 від 08.04.2014 року.

26.10.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.11.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

16.11.2015 року до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі. Також представникам позивача надіслані оригінали документів які витребувані ухвалою від 26.10.2015 року, які представник позивача просив повернути після їх огляду судом, а також

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2015 р. не з'явився про причини неявки не повідомив, документи витребувані ухвалою від 26.10.2015 не надав.

Про дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином відповідно до норми ст. 64 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 № 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 193/18931).

Судом відповідно до приписів ст. 64 ГПК України відправлено копію ухвали від 26.10.2015 р. на адресу відповідача яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців : 69092, м. Запоріжжя, вул. Цегельна, буд. 128-А, офіс 3, копія ухвали повернута підприємством зв'язку з позначкою В«за зазначеною адресою не проживаєВ» , судом була повторно відправлена копія ухвали від 26.10.2015 року відповідачу за адресою отриманою з Єдиного державного реєстру судових рішень: 03127, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ухвала повернута підприємством зв'язку з позначкою В«підприємство не значиться за вказаною адресоюВ» .

Враховуючи неявку представників сторін у судове засідання 17.11.2015 р. та неподання витребуваних доказів та пояснень відповідачем, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 08.12.2015 на 14 год.30 хв., зобов'язавши сторони виконати вимоги ухвали.

Відповідач відзив на позов не надав. Представник відповідача в судове засідання 08.12.2015 р. не з'явився. Ухвала суду про відкладення розгляду справи направлялась судом на всі встановлені адреси, у т.ч. адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак конверти із копією ухвал були повернуті на адресу суду із позначкою «не значиться».

Представник позивача також в судове засідання не з'явився.

Клопотанням від 04.12.2015 р. позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача, у зв'язку із його неможливістю явки в судове засідання, на підставі вже поданих документів.

У додаткових поясненнях позивач обґрунтував розмір оплати послуг адвоката, та вказав, що в штаті підприємства позивача відсутня посада юрисконсульта, у зв'язку із чим для захисту своїх прав у цій справі позивач звернувся за допомогою до Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_1 та партнери», що підтверджується договором про надання правової допомоги. Розмір гонорару погоджується у договорі між клієнтом та адвокатом із врахуванням принципу свободи договору. Послуги по захисту позивача у цій справі надаються адвокатом ОСОБА_1, активним членом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України», членом Ради Відділення Асоціації правників України у Львівській області та керуючим партнером Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_1 та партнери», яке знаходиться в трійці найкращих юридичних фірм м Львова. Відповідно до Звіту про хід виконання юридичною фірмою обов'язків згідно договору про надання правової допомоги від 12.11.2015 р., адвокатом ОСОБА_1 було витрачено 11,5 год. При цьому, година його роботи, при погодженні гонорару у вигляді погодинної оплати, становить менше 1 000 грн. 00 коп. Крім того, робота по цій справі не завершилась. Оскільки розгляд справи триває є необхідність у моніторингу ходу справи, підготовки додаткових пояснень. Саме тому, враховуючи об'єм наданих юридичних послуг, кваліфікацію та досвід адвоката, гонорар в сумі 7 000 грн. 00 коп. є абсолютно обґрунтованим та співрозмірним.

Суд визнав можливим розглянути справу за наявними і ній матеріалами, за відсутності відзиву на позовну заяву, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2015 р. позивачем було поставлено відповідачу товар (вафельні ріжки) на суму 16 926 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 224 від 08.04.2014 р.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 233 від 08.04.2014 р.

Рахунок відповідачем сплачений не був.

З урахуванням наявної за відповідачем переплати позивачу в сумі 5 000 грн. 00 коп., сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2014 р. по 08.09.2014 р., в якому відображено, що станом на 08.09.2014 р. відповідач має перед позивачем заборгованість за поставлений 08.04.2014 р., за видатковою накладною № 224, товар, в сумі 11 926 грн. 00 коп.

07.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою-претензією, в порядку ст. 530 ЦК України, в якій вимагав сплатити у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги заборгованість в сумі 11 926 грн. 00 коп. Вимога була відправлена разом із проектом акту звірки.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 11 926 грн. 00 коп., позивач звернувся до суд із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 11 926 грн. 00 коп. за поставлений товар (вафельні ріжки) відповідно до видаткової накладної №224 від 08.04.2014 року, було предметом судового позову у цій справі.

Суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обов'язків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами окремого правочину купівлі-продажу товару, що оформлений відповідною видатковою накладною та рахунком. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі видаткової накладної та виставивши рахунок, які містять найменування товару, його кількість, ціну та умови оплати товару, а відповідач, у свою чергу, прийнявши товар на таких умовах, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оплата мала бути здійснена відповідачем безпосередньо після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому позивач пов'язану з цим вимогу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав від позивача товар згідно видаткової накладної № 224 від 08.04.2014 р.

Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем поставленого товару, позивач звертався до відповідача із вимогою-претензією про сплату боргу та актом звірки.

Доказів надання відповідачем позивачу відповіді та сплату боргу суду не надано

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 11 926 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи.

Так, видаткова накладна № 224 від 08.04.2014 р. підписана з боку обох сторін та скріплена печатками підприємств. У видатковій накладній міститься найменування постачальника (позивача) та покупця (відповідача), найменування товару «вафельний ріжок 160 мм н/в кут 27», кількість 20,15 тис.шт, ціна з ПДВ 840,00, загальна сума з ПДВ 16 926 грн. 00 коп.

На оплату поставленого товару позивачем був виставлений рахунок на оплату № 233 від 08.04.2014 р., із зазначенням найменування постачальника (позивача) та покупця (відповідача), найменування товару «вафельний ріжок 160 мм н/в кут 27», кількість 20,15 тис.шт, ціна з ПДВ 840,00, загальна сума з ПДВ 16 926 грн. 00 коп., та підписом та печаткою позивача.

08.04.2014 р. продавцем було складено податкову накладну № 32 із зазначенням цивільно-правового договору (договору купівлі-продажу) від 08.04.2014 р., номенклатури товару - вафельний ріжок 160 мм н/в кут 27 на суму 11 926 грн. 00 коп.

У акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2014 по 08.09.2014 між сторонами підтверджено початкове сальдо на користь відповідача в сумі 5 000 грн. 00 коп., реалізацію 08.04.2014 р. товарів № 224 від 08.04.2014 р. на суму 16 926 грн. 00 коп., та кінцеве сальдо - 11 926 грн. 00 коп., тобто заборгованість відповідача перед позивачем на суму 11 926 грн. 00 коп. Акт звіряння підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 926 грн. 00 коп. простроченого основного боргу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 218 грн. 00 коп. покладається на відповідача і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З відповідача також підлягає стягненню позивачеві 700 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, на підставі наступного:

Так, згідно клопотання, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» . Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно ст. 30 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип В«розумного обгрунтуванняВ» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, до матеріалів справи позивачем додано договір про надання правової допомоги від 20.08.2015 р., звіт про хід виконання доручення позивача адвокатським об'єднанням за 20.08.2015-12.11.2015 року, акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, рахунок № 1 від 20.08.2015 р. із призначенням платежу «Гонорар за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2015 року», платіжне доручення № 3 від 25.08.2015 р. про сплату ТОВ «АЙС-КРІМ СЕРВІС» АО «ЮФ Гринчук та Партнери» 7 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу «За послуги зг. Рах. № 1 від 20.08.2015. Без ПДВ», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_1 та виписку з ЄДР щодо Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_1 та партнери».

У клопотанні про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката позивач посилається на ст. 59 Конституції України, рішення Конституційного суду України № 6-рп/2013 від 11.07.2013 р., положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарського процесуального кодексу та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

20 серпня 2015 року між позивачем та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК ТА ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого юридична фірма зобов'язалась надати правову допомогу позивачу у справі в господарському суді щодо стягнення на його користь грошових коштів із ТОВ «СОЮЗ МВ» за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № 224 від 08 квітня 2014 року, а ТОВ «АЙС-КРІМ СЕРВІС» зобов'язалося оплатити юридичній фірмі гонорар в сумі 7 000 грн. 00 коп. за виконання покладених цим договором обов'язків.

Згідно п. 2.3 договору, правова допомога полягає у аналізі матеріалів та фактичних обставин справи, перевірці їх належного підтвердження доказами, підготовці позиції по справі, підготовці позовних матеріалів (позовної заяви та додатків), поданні позову до суду та представництві у господарських судах усіх інстанцій.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили сплату гонорару в розмірі 7 000 грн. 00 коп. після підписання договору.

25.08.2015 р. позивач оплатив юридичній фірмі обумовлену договором суму гонорару 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Згідно звіту вих. № 86/15 від 12.11.2015р., адвокатом юридичної фірми ОСОБА_1 керуючим партнером юридичної фірми було підготовлено вимогу до ТОВ «СОЮЗ МВ» про сплату заборгованості, вивчено матеріали справи, підготовлено позицію по справі, підготовлено позовну заяву, підготовлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведено моніторинг призначення справи до розгляду, виконані вимоги ухвали про порушення провадження у справі та підготовлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, на що як зазначено в акті витрачено 11,5 год.

Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2015 року сторони визначити зміст господарської операції із надання юридичних послуг. Як зазначено у акті клієнтом послуги прийняті, до якості наданих послуг претензій немає.

Згідно п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляється між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також, копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

При цьому, суд враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити відповідний розмір витрат на правову допомогу в господарському процесі, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 11 926 грн. 00 коп. основного боргу.

З огляду на обставини справи (стягнення заборгованості за однією видатковою накладною, предмет позову складається з суми основного боргу) справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

До того ж, розгляд справи не був тривалим, кількість документів поданих до суду позивачем незначна. Представник позивача не був присутнім у судових засіданнях.

Отже, сам по собі звіт про хід виконання доручення за договором про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг із змістом послуг та розміром оплати за надані юридичні послуги в сумі 7 000 грн. 00 коп. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 передбачено, що держава гарантує юридичній особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. При цьому, суд враховує, що ці витрати відшкодовуються з урахуванням норм чинного законодавства та конкретних обставин, встановлених судом при розгляді конкретної господарської справи.

Суд вважає розумним розміром витрат на послуги адвоката для даної справи - 700 грн. 00 коп.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд обмежує розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката та стягує з відповідача на користь позивача 700 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 48, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СОЮЗ МВВ» (69092, м. Запоріжжя, вул. Цегельна, буд. 128-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 30634511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АЙС-КРІМ СЕРВІСВ» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Лесі Українки, буд.5, код ЄДРПОУ 36652850) 11 926 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору та 700 (сімсот) грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано В« 11В» грудня 2015 року.

Суддя О.І. Немченко