Постанова від 07.12.2015 по справі 910/15989/15

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/15989/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Кравчук С.М. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Кобець О.Ю.- голова правління, представники Рябець Т.І., Поляков П.Л., Наркісова Г.І., Самчук М.В. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-012"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року

у справі № 910/15989/15 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-012"

про стягнення 469 642,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-012" про стягнення 469 642,63 грн., з яких 325 621,20 грн. основної заборгованості, 7 402,49 грн. - 3 % річних, 136 618,94 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді за договором № 250734 від 26.10.2011 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року у справі №910/15989/15 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у розмірі 240 241,55грн. основної заборгованості, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не було враховано компенсацій, що надійшли з відділу субсидій, а також компенсації та пільги громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Крім того, відповідач посилається на те, що 26.05.2015 року та 28.05.2015 року ним було сплачено 30 000,00 грн. та 15 000,00 грн. відповідно, що підтверджується актом звіряння.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-О12" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно пункту 2.2.1. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки № 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

У відповідності до пункту 2.3.1. договору споживач зобов'язаний дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Пунктом 2.3.5. договору сторони передбачили обов'язок споживача забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до умов договору, споживач зобов'язався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями (п. 10 додатку № 2 до договору).

Тобто, додатком № 2 до договору сторони передбачили тарифи та порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України від 09.07.2010 року № 2479-ІV).

Матеріали справи свідчать про те, що облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом, а саме Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 4.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2012 року.

Пунктом 4.3. договору сторонни передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься доказів заявлення однієї із сторін про припинення даного договору, судова колегія приходить до висновку про те, що строк дії даного договору сторонами був продовжений.

Матеріали справи, а саме наявні копії облікових карток та відомості обліку теплової енергії за спірний період свідчать, що за період з 01.01.2013 року по 01.05.2015 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 696 577,35 грн. (а.с.35-52, 61-85).

Проте, відповідач розрахувався за поставлену теплову енергію лише у сумі 370 956,15 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 325 621,20 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи свідчать про те, що актом звіряння розрахунків за теплову енергію укладеним між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-О12" станом на 01.08.2015 року та підписаним сторонами без зауважень, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 325 621,20 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем не було враховано компенсацій, що надійшли з відділу субсидій, а також компенсації та пільги громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідачем не доведено, в якому місяці, де існувала спірна заборгованість, здійснювалась відповідна компенсація. Надані відповідачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції Акти звірки розрахунків по наданих відповідних пільгах між відповідачем та УПСЗН Подільського району м.Києва, Управлінням праці та соціального захисту населення Подільського району м.Києва, за січень-жовтень 2015р. не дають можливості встановити, який розмір компенсацій стосується відповідного місяця, у якому існує заборгованість.

Крім цього, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що сума основного боргу має бути зменшена на розмір сплачених ним 26.05.2015 року 30 000,00 грн. та 28.05.2015 року 15 000,00 грн., оскільки ці суми не стосуються спірного періоду, а також в призначенні платежу відсутні посилання на те, за який місяць сплачуються дані кошти.

Судова колегія критично ставиться до листа відповідача за № 69 від 22.06.2015 року про зарахування 30 000,00 грн., сплачених 26.05.2015 року та 15 000,00 грн., сплачених 28.05.2015 року, оскільки, враховуючи Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у зв'язку з відсутністю у платіжних дорученнях призначення платежу за відповідний місяць чи інший період, а в якості призначення платежу зазначено договір в цілому, тому позивачем було правомірно не зараховано вказані вище грошові кошти. З огляду на ці обставини у позивача були відсутні підстави для зарахування коштів за відповідні попередні місяці.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 325 621,20 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 7 402,49 грн. 3 % річних та 136 618,94 грн. інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія не приймає до уваги заперечення апелянта щодо нарахованих позивачем 7 402,49 грн. 3 % річних та 136 618,94 грн. інфляційних втрат, оскільки відповідачем не доведено здійснення платежів за надані послуги, та не надано відповідного контррозрахунку.

Отже, перевіривши правильність нарахування 7 402,49 грн. 3 % річних та 136 618,94 грн. інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-012" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року у справі № 910/15989/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/15989/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська