Рішення

від 20.11.2015 по справі 296/3549/12-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3549/12-ц

2/296/1769/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді Сингаївського О.П.

секретаря Галіцької А.М.

при розгляді у відкритому судовому засіданні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» про стягнення боргу за договором позики та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частини договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить визнати дійсним договір позики, що укладений 13 січня 2010 року між нею та ОСОБА_2; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ТОВ «Бім-Буд» на свою користь 2 231 139,20 грн., з яких: 2 110 000,00 грн. - боргу; 60 698,40 грн. - 15% пені; 12 140,80 грн. - 3% річних; 48 300,00 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 січня 2010 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики згідно з яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність кошти в сумі 2 110 000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути їй відповідну суму коштів в строк до 14 квітня 2011 року. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 заперечує факт отримання коштів, а тому вважає даний договір недійсним.

Крім того, для забезпечення виконання умов договору позики від 13.01.2010 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бім-Буд» було укладено договори іпотеки та поруки, за якими ТОВ «Бім-Буд» зобов'язалося відповідати перед кредитором, ОСОБА_1, за виконання всіх зобов'язань боржником ОСОБА_2, що виникли з договору позики від 13.01.2010.

Оскільки Відповідачі в добровільному порядку відмовляються повернути позику, звернулась із вказаним позовом.

Також, до суду у серпні 2011 року звернулась ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати недійсним договір позики від 13.01.2010, який укладений між нею та ОСОБА_1 з тих підстав, що грошові кошти ОСОБА_1 їй не передавала. Позивач також просила застосувати наслідки недійсності правочину.

Окрім того, до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бім-Буд» із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання недійсним пункт 9 договору позики від 13.01.2010, який укладений між Відповідачами, посилаючись на те, що в момент вчинення оспорюваного правочину не було дотримано вимог статей 203, 207, 208 ЦК України.

Вказані справи об'єднані в одне провадження.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Суд задовольняє позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Бім-Буд» про стягнення боргу за договором позики виходячи з наступного.

Судом встановлено, 13 січня 2010 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

Відповідно до даного договору, ОСОБА_1 (позикодавець) передала ОСОБА_2 (позичальник) у власність кошти в сумі 2 110 000,00 грн. на мовах, викладених у договорі, а позичальник прийняв ці кошти.

Факт передачі коштів, у відповідності до умов пункту 2 договору, підтверджується підписами сторін в цьому договорі.

Пунктом 2 договору позики визначено, що зазначену суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві в термін до 14.04.2011, а позикодавець прийняти гроші.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, 13 січня 2010 року між позивачем (позикодавцем) та ТОВ «Бім-Буд» було укладено договір поруки, згідно умов якого ТОВ «Бім-Буд» поручилось перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, які виникли за договором позики від 13.01.2010.

Згідно розділу 3 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Однак, незважаючи на досягнуті та зафіксовані в договорах позики та поруки домовленості, позичальник та поручитель свої зобов'язання по поверненню позики перед позивачкою, станом на день звернення до суду, не виконали.

Зобов'язанням же, згідно статті 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, зокрема, виникають з договорів та інших правочинів.

Як передбачено чинним законодавством, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Кодексу, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, основним юридичним фактом, на підставі якого виникають зобов'язальні правовідносини, є цивільно-правовий договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Тобто договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Дослідивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд вважає факт позичання коштів відповідачем у позивача та їх не повернення встановленим, виходячи з підписаного ОСОБА_2 договору позики, що в силу положень пункту 1 договору підтверджує факт отримання коштів.

Станом на дату розгляду справи, відповідачами не виконані взяті на себе зобов'язання по договору позики і поруки від 13.01.2010. Доказів протилежного суду не надано.

Відтак вимога позивача про стягнення боргу за договором позики від 13.01.2010 в сумі 2 110 000,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно до статей 611, 625 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею) стаття 549 ЦК України розуміє грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку, відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В свою чергу, пунктом 8 договору позики передбачено, що за порушення строків повернення позики або неповернення позики повністю або частково, позичальник сплачує позикодавцю 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Таким чином, позивач вправі вимагати стягнення з Відповідача заборгованість за договором позики та пеню за невиконання умов Договору.

У зв'язку з чим та відповідно до статті 550, 611 ЦК України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача договірної пені в сумі 60 698,40 грн. обґрунтована, відтак підлягає до задоволення.

Окрім того, відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 12 140,80 грн. та інфляційних в сумі 48 300,00 грн., суд вважає обґрунтованим та правомірним.

Положеннями ж частини 1 статті 554 ЦК України, встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, відповідно до наведеної норми у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ТОВ «Бім-Буд» основного боргу за договором позики, неустойки за порушення виконання зобов'язання у солідарному порядку є обґрунтованою.

Суд вважає також обґрунтованими вимоги позивача про визнання договору позики дійсним з огляду на те, що ОСОБА_2 не визнає даний договір, вказує на те що вона його не підписувала та не укладала, кошти за вказаним договором не отримувала.

Однак, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, договір позики підписаний безпосередньо ОСОБА_2, про що свідчить висновок експерта № 1/1875 від 28.01.2014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Житомирській області, а відтак за положеннями пункту 1 договору позики це свідчить про отримання коштів ОСОБА_2

При цьому, за приписами статті 15 Цивільного кодексу України, будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення статті 15 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями частини 2 статті 124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд відмовляє в задоволенні позову ТОВ «Бім-Буд» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 9 договору позики від 13.01.2010 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 січня 2010 року укладено договір позики.

За умовами пункту 9 договору, сторони передбачили, що майновим поручителем виконання ОСОБА_3 обов'язків за цим договором виступає ТОВ «Бім-Буд» код ЄДРПОУ 35627142, яке зобов'язується укласти з Позикодавцем договір іпотеки нерухомого майна - майновий комплекс, загальною площею 1333,5 кв. м. та комплекс будівель, загальною площею 195,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, пров. Перший Винокурний, 48 та Договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на це нерухоме майно.

Позивач вказує, як на підставу для задоволення позову, що представник ТОВ «Бім-Буд» спірний договір не підписував, що свідчить про відсутність у позивача волевиявлення на укладання договору, а відтак в момент вчинення правочину не було дотримано вимог частини 3 статті 203, частини 2 статті 207 та пункту 2 статті 208 ЦК України.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, відповідно до положень статті 511 ЦК України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи, в силу чого пункт 9 договору позики не створює будь-яких прав та обов'язків для ТОВ «Бім-Буд», а відтак не можна розглядати пункт 9 договору позики як такий, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Бім-Буд».

Завданням же цивільного судочинства, відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В пункті 11 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного суду України вказує, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, захисту підлягають тільки порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи.

Товариством у позові не наведено жодного обґрунтування в чому саме, станом на день звернення до суду, полягає порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів та які правові наслідки для Товариства матиме скасування даного пункту договору позики.

За відсутності порушеного права в задоволенні позову слід відмовити.

Не підлягають задоволенні і позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 13.01.2010, укладений між нею та ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 договору позики ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність гроші в сумі 2 110 000,00 грн. на умовах викладених у договорі, а остання прийняла ці гроші та зобов'язувалась таку ж суму коштів повернути у встановлений договором строк.

Факт передачі грошей від Позикодавця до ОСОБА_3, згідно умов абзацу 2 пункту 1 договору, підтверджується підписами сторін на цьому договорі.

У відповідності до вимог статей 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відтак, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2, як на підставу для задоволення позову те, що кошти нею отриманні не були.

Не знайшли свого документального підтвердження і посилання ОСОБА_2 на те, що вона спірного договору позики не підписувала.

Так, відповідно до висновку експерта № 1/1875 від 28.01.2014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Житомирській області, підпис, розташований в графі «ОСОБА_3 ОСОБА_2» договору позики від 13.01.2010, виконаний ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору, у сумі 1812, 00 грн., в рівних частках, по 910 гривень з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 549, 550, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України та ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» - задовольнити.

Визнати дійсним договір позики, що укладений 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» на користь ОСОБА_1 2 231 139 (два мільйони двісті тридцять одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 20 коп. боргу за договором позики від 13 січня 2010 року, з яких 2 110 000,00 грн. - основний борг; 60 698,40 грн. - 15% пені; 12 140,80 грн. - 3% річних, 48 300,00 грн. - інфляційні.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» на користь ОСОБА_1 1 820,00 гривень понесених судових витрат на оплату судового збору, а саме, по 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 коп. з кожного .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 13.01.2010 недійсним - відмовити за безпідставністю.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ-БУД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 9 договору позики від 13.01.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський