Ухвала

від 18.04.2018 по справі 296/3549/12-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 296/3549/12-ц

провадження № 61-1446св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Бім-Буд ,

представник відповідача - Кузьмін ДенисЛеонідович,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Бім-Буд ,

представник третьої особи - Кузьмін ДенисЛеонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2016 року в складі суддів: Талько О. Б., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Бім-Буд (далі - ТОВ Бім-Буд ) про визнання договору дійсним, стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики на суму 2 110 000,00 грн терміном до 14 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 8 договору у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення. Даною угодою також передбачено, що ТОВ Бім-Буд є майновим поручителем виконання позичальником умов договору позики, яке зобов'язується в подальшому укласти з позикодавцем договір іпотеки майнового комплексу та комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1.

13 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ Бім-Буд укладено договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну з ОСОБА_6 відповідальність за виконання останньою умов договору позики.

На цей час відповідач заперечує факт отримання коштів за спірною угодою та не повертає позику.

ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила визнати дійсним договір позики та стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_6 та ТОВ Бім-Буд борг за договором позики в сумі 2 110 000,00 грн, 60 698,40 грн пені, 3 % річних в сумі 12 140,80 грн та 48 300,00 грн інфляційних нарахувань.

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - ТОВ Бім-Буд , про визнання договору позики недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що кошти в сумі 2 110 000,00 грн їй не передавалися. Угода не була підписана поручителем ТОВ Бім-Буд , що свідчить про відсутність згоди сторін щодо істотних умов договору.

У січні 2013 року ТОВ Бім-Буд звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору позики частково недійсним, посилаючись на те, що ТОВ Бім-Буд не мало наміру виступати майновим поручителем за договором позики. Угоду товариство не підписувало, що вказує на відсутність його волевиявлення на вчинення правочину, у зв'язку із чим просило визнати недійсним пункт 9 договору позики.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року в складі судді Сингаївського О. П. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано дійсним договір позики, укладений 13 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_6, ТОВ Бім-Буд на користь ОСОБА_4 2 231 139,20 грн боргу за договором позики, з яких: 2 110 000,00 грн - основний борг; 60 698,40 грн - 15 % пені; 12 140,80 грн - 3 % річних; 48 300,00 грн - інфляційні втрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та позову ТОВ Бім-Буд відмовлено.

Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_6 та ТОВ Бім-Буд на користь ОСОБА_4 1 820 грн понесених судових витрат на оплату судового збору, а саме: по 910 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов'язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та за договором поруки, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ Бім-Буд , належним чином боржником та поручителем не виконані. Суд вважав також обґрунтованими вимоги ОСОБА_4 про визнання договору позики дійсним з огляду на те, що ОСОБА_6 не визнає цей договір, вказує на те, що вона його не підписувала та не укладала, кошти за вказаним договором не отримувала.

Щодо відмови в позові ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Житомирській області від 28 січня 2014 року № 1/1875 підтверджено, що договір позики підписаний ОСОБА_6, що за положеннями пункту 1 договору свідчить про отримання коштів ОСОБА_6

Щодо відмови в позові ТОВ Бім-Буд , суд першої інстанції мотивував рішення тим, що положення пункту 9 договору не створює для ТОВ Бім-Буд будь-яких правових наслідків та не свідчить про порушення прав останнього.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2016 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року в частині визнання договору позики дійсним, стягнення в солідарному порядку з ТОВ Бім-Буд боргу за договором позики скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову ТОВ Бім-Буд про визнання частково недійсним договору позики залишено без змін.

Рішення в частині стягнення з ТОВ Бім-Буд судового збору скасовано.

У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при вирішенні питання про визнання договору позики дійсним, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 не визнає факт укладення цієї угоди та заперечує ті обставини, що кошти їй були передані.

Цивільним законодавством України передбачені випадки, коли договір може бути визнаний дійсним, зокрема, у разі недодержання сторонами вимоги щодо письмової форми правочину, а також недодержання вимоги про його нотаріальне посвідчення (статті 218, 220 ЦК України). Вимоги щодо визнання договорів дійсними, заявлені з інших підстав, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів і не підлягають задоволенню.

Щодо солідарного стягнення суми боргу, рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, укладаючи договір поруки, сторони визначили вид та обсяг відповідальності поручителя і дійшли згоди, що ТОВ Бім-Буд відповідає перед кредитором нерухомим майном, яке передається в іпотеку та зазначене у пункті 4 договору. За змістом цієї угоди ТОВ Бім-Буд надано право у разі невиконання боржником обов'язків за договором позики, виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на майно. У цьомувипадку має місце майнова порука, що виключає можливість стягнення боргу з ТОВ Бім-Буд .

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ОСОБА_4 до ТОВ Бім-Буд про стягнення боргу в солідарному порядку , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та пору шення норм процесуального права, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми статей 553, 554 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

У іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується та відповідно в касаційному порядку не переглядається.

У жовтні 2016 року ТОВ Бім-Буд подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ запере чення на касаційну скаргу, в яких просить рішення апеляційного суду залиши ти без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

9 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, 13 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 у власність кошти в сумі 2 110 000,00 грн на умовах, викладених у договорі, а позичальник прийняв ці кошти.

Факт передачі коштів відповідно до умов пункту 2 договору підтверджується підписами сторін в цьому договорі.

Пунктом 2 договору позики визначено, що зазначену суму позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві терміном до 14 квітня 2011 року, а позикодавець - прийняти гроші.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, 13 січня 2010 року між позивачем та ТОВ Бім-Буд укладено договір поруки, згідно з умовами якого ТОВ Бім-Буд поручилось перед ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань, які виникли за договором позики від 13 січня 2010 року.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником у сумі, яка становить 2 110 000,00 грн , майном, яке поручитель передає в іпотеку, а саме: майновим комплексом та комплексом будівель, які розташованів АДРЕСА_1.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Бім-Буд до ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_6, про визнання поруки припиненою.

Згідно з розділом 3 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку з ТОВ Бім-Буд боргу за договором позики та відмовляючи в позові в цій частині, зазначав, що укладаючи договір поруки, сторони визначили вид та обсяг відповідальності поручителя і дійшли згоди, що ТОВ Бім-Буд відповідає перед кредитором нерухомим майном, яке передається в іпотеку та зазначене у пункті 4 договору. За змістом цієї угоди ТОВ Бім-Буд надано право у разі невиконання боржником обов'язків за договором позики, виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на майно. У цьомувипадку має місце майнова порука, що виключає можливість стягнення боргу з ТОВ Бім-Буд .

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного суду в цій частині з огляду на таке.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції вважав встановленим факт позичання коштів відповідачем, а також те, що ці кошти не повернуто.

Станом на дату розгляду справи, відповідачами не виконані взяті на себе зобов'язання за договором позики та поруки від 13 січня 2010 року. Доказів протилежного суду не надано, відтак вимоги позивача про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_6, ТОВ Бім-Буд боргу за договором позики від 13 січня 2010 року в сумі 2 110 000,00 грн суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням статей 549, 611, 625 ЦК України суд першої інстанції також стягнув в солідарному порядку із ОСОБА_6, ТОВ Бім-Буд на користь ОСОБА_4 пеню; 3 % річних та інфляційні втрати.

Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з ТОВ Бім-Буд заборгованості у солідарному порядку є обґрунтованими.

Відповідно до положень статей 303, 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст рішення апеляційного суду передбачено в статті 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції без встановлення факту порушення місцевим судом порядку дослідження доказів або неправомірної відмови в їх дослідженні та за відсутності нових доказів, протилежних висновкам місцевого суду, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу із ТОВ Бім-Буд .

Звернення ТОВ Бім-Буд до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору позики частково недійсним фактично є визнанням факту укладення договору поруки.

З огляду на зазначене, рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу із ТОВ Бім-Буд підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції в цій частині.

За положеннями статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Бім-Буд про стягнення боргу в солідарному порядку скасувати, залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року в цій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик