Ухвала

від 08.12.2015 по справі 277/305/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №277/305/15-ц Головуючий у 1-й інст. Дармограй І. І.

Категорія 39 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк - 60 календарних днів, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6, який помер 01.09.2007 року в с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зазначив, що після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок № 9 по провулку Кутузова в смт Ємільчине, Ємільчинського району Житомирської області, на земельні ділянки площею 0,15 га, 0,3158 га, 5,42 га. Крім нього, спадкоємцями є: сестра ОСОБА_2, брати ОСОБА_6 ОСОБА_7 і ОСОБА_6

У 2012 році він випадково дізнався, що батько оформив на сестру договір дарування на вищевказаний будинок та дві земельні ділянки. Рішенням Ємільчинського районного суду від 23.01.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24.12.2014 року, договір дарування визнано недійсним. Під час розгляду даної справи йому стало відомо, що сестра та брат ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадкування кожний на ? частину земельної ділянки площею 5,42 га. 20.02.2015 року він звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області, а 03.03.2015 року державний нотаріус відмовив йому у вчинення таких дій, у зв'язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначив, що строк для подання заяви про прийняття спадщини він пропустив у зв'язку з тим, що був необізнаний із порядком прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно. Він вважав, що спадщину фактично прийняв, оскільки був зареєстрований і проживав у будинку, який належав батьку. Крім того, він не знав про вищевказаний договір дарування, наявність у батька у власності земельної ділянки площею 5,42 га, що розташована на території Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області. Також, нотаріус не повідомив його про відкриття спадкової справи.

Ухвалою Ємільчинського районного суду від 19.08.2015 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3, в якості третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 70).

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 був власником:

- житлового будинку № 9 по провулку Кутузова в смт Ємільчине, Житомирської області, загальною площею 70,1 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.07.2007 року (а.с. 15-16);

- земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1821755100:07:009:0054, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЖТ №026641;

- земельної ділянки площею 0,3158 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1821755100:07:009:0055, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЖТ №026641;

- земельної ділянки площею 5,42 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЖТ №051860 (а.с. 96).

07.06.2006 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно дочці ОСОБА_2 (а.с. 93). Даний заповіт є чинним.

01.08.2007 року ОСОБА_6 подарував вищевказаний будинок та дві земельні ділянки площею 0,15 га і 0,3158 га дочці ОСОБА_2 (а.с. 15-16).

Рішенням Ємільчинського районного суду від 23.01.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24.12.2014 року, договір дарування визнано недійсним (а.с. 8-11).

01.09.2007 року ОСОБА_6 помер (а.с. 90), спадщину після нього прийняли діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ОСОБА_7, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах спадкової справи № 778 за 2008 рік (а.с. 89). ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_8 із заявами до нотаріальної контори не зверталися, разом із спадкодавцем не проживали. ОСОБА_1 подав заяву тільки 03.03.2015 року (а.с. 105), в цей же день нотаріус відмовив йому у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв'язку з пропуском шестимісячного строку на її подання (а.с. 110 зворот).

На день смерті спадкодавець був зареєстрований та постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дочкою ОСОБА_2 (а.с. 92).

08.12.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом кожний на ? частину земельної ділянки площею 5,42 га, розташованої на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області, що належала на праві власності спадкодавцю (а.с. 102-104).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснила, що вона вирішила не приймати до уваги заповіт батька та розділила спадкове майно з братом ОСОБА_4 ОСОБА_7 Інші брати за спадщиною не зверталися.

03.04.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_7 звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 9 по провулку Кутузова в смт Ємільчине, Житомирської області (а.с. 111). Постановою від 03.04.2015 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок (а.с. 116).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Законодавство при цьому не встановлює перелік поважних причин, тому вони визнаються поважними на думку суду. Поважними слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, несприятливі погодні умови.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що юридична необізнаність позивача щодо порядку прийняття спадщини, необізнаність про наявність іншого спадкового майна та договору дарування, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини (звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою), а відтак правильно відмовив у задоволенні позову. Судом також правильно стягнуто з позивача судові витрати за надання відповідачці ОСОБА_2 правової допомоги в сумі 2192 грн. 40 коп. (участь в судових засіданнях 21.09.2015 року, 07.10.2015 року та складання заяв і клопотань), враховуючи наданий розрахунок та квитанцію прибуткового касового ордеру (а.с. 145-146).

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді