Ухвала

від 26.11.2015 по справі 2а-27066/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/54752/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №2а-27066/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпаливо" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпаливо» (далі - ТОВ «Донпаливо») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Київському районі) в якому просить визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Донпаливо» задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Київському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Донпаливо».

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 02 лютого 2010 року по 12 лютого 2010 року відділом контролю за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Київському районі була проведена перевірка виконання контракту №272 від 27 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ «Донпаливо» і фірмою «ML TRADE LLP» (Великобританія), якою встановлена протермінована дебіторська заборгованість та зафіксовані порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при виконанні названого контракту за період від 19 березня 2009 року по 02 лютого 2010 року. За результатами перевірки був складений акт №948/22-0/34008160 від 12 лютого 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Донпаливо» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000172240/0-5270/10/22-013 від 25 лютого 2010 року на суму 1322583,40 грн. та №0000182240/0-5879/10/22-013 від 25 лютого 2010 року на суму 340,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Донпаливо» та фірмою «ML TRADE LLP» (Великобританія) був укладений контракт № 272 від 27 лютого 2009 року (далі - контракт), згідно з яким позивач зобов'язаний поставити фірмі «ML TRADE LLP» (Великобританія) вугілля марки «Т», «ТР» у кількості, по ціні та якісним характеристикам, обумовленим в додатках, які є невід'ємними частинами контракту. 06 березня 2009 року сторонами укладена додаткова угода до контракту, який доповнений пунктом 5.3., яким передбачено, що у разі невідповідності якості вугілля базовим значенням у розмірах, що не перевищують граничні (бракувальні) значення, договірна вартість буде визначатися з урахуванням знижок (перерахунку за якість). Відповідно до Додатків № 1-11 (Специфікацій) до контракту, базова ціна вугільної продукції складає 68,00 доларів США за тону без урахування знижок по якісним показникам, також ними встановлені базові та бракувальні показники якості, визначений розмір знижок вартості товару, які мають застосовуватися у разі невідповідності якості зазначеним базовим показникам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплено принципи свободи зовнішньоекономічного підприємства, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно виступати у зовнішньоекономічні зв'язки; права суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо незаборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Нормами ч. 4 ст. 6 вказаного закону також передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що на виконання своїх зобов'язань по контракту позивач поставив фірмі «ML TRADE LLP» (Великобританія) 2700 тон вугільної продукції, загальна вартість поставленої вугільної продукції без урахування знижок по якісним показникам (тобто виходячи з базових показників якості), яка відображена у інвойсах та періодичних вантажних митних деклараціях складає 1883600,00 доларів США. На момент оформлення даних періодичних вантажних митних декларацій сертифікати якості незалежної лабораторії «SGS» були відсутні, однак в подальшому позивачем були отримані сертифікати якості незалежної лабораторії «SGS», які підтверджують невідповідність вугільної продукції базовим показникам якості. Наявність цих сертифікатів підтверджується тим, що визначена у них якість вугілля зазначена у вантажних митних деклараціях. Після отримання сертифікатів якості незалежної лабораторії «SGS» вартість була розрахована у відповідності з ними, що підтверджується актами погодження якісних показників і вартості вугільної продукції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з умовами контракту №272 від 27 лютого 2009 року фактична вартість товару визначена з урахуванням знижок, зокрема у актах узгодження вартості вугільної продукції згідно сертифікатів якості незалежної лабораторії «SGS», тобто перерахуванню на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку належить саме виручка, визначена сторонами у контракті, а отже відповідач при нарахуванні пені неправомірно надав перевагу вартості товару, яка була визначена у вантажних митних декларацій замість контракту, оскільки таке не відповідає сфері застосування вантажної митної декларації.

Згідно з п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. №574 вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Крім того, згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09 липня 1997 року №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що виручка позивача у іноземній валюті, яка підлягає зарахуванню на його валютні рахунки, була перерахована у строки та розмірі, що встановлені контрактом, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, про наявність правових підстав задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров