Ухвала

від 01.12.2015 по справі 815/3093/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/61118/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 815/3093/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максан»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максан» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 № 0000802220, № 0000672220, № 0000862220 Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності прийняття таких податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Максан» з питань дотримання податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з платниками податків: ТОВ «Юкмас», ТОВ «Авєс-торг», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Європейські шляхові технології», ТОВ «Ліката», за період з 01.01 по 31.12.2011, складено акт № 19/22-213/32521806/486 від 18.02.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 440 918 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 279 263 грн., за 2 квартал 2011 року - 438 325 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 865 694 грн. (в т.ч.: за 2 квартал 2011 року - 438 325 грн.), за 2-4 квартали 2011 року - 1 161 655 грн. (в т.ч.: за 2-3 квартали 2011 року - 865 694 грн.), 2011 рік - 1 440 918 грн. (в т.ч.: за 1 квартал 2011 року - 279 263 грн.; за 2-4 квартали 2011 року - 1 161 655 грн.); п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по ряд. 24/26 Декларації станом на 01.06.2011 в сумі 446 758 грн., в т.ч.: за лютий 2011 року - 81 694 грн., за березень 2011 року - 223 410 грн., за квітень 2011 року - 291 724 грн., за травень 2011 року - 446 758 грн., а також занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 786 787 грн., в т.ч.: за травень 2011 року - 24 663 грн., за червень 2011 року - 133 141 грн., за липень 2011 року - 84 479 грн., за серпень 2011 року - 145 850 грн., за вересень 2011 року - 141 296 грн., за жовтень 2011 року - 137 288 грн., за листопад 2011 року - 120 070 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000672220 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 925 870 грн., в т.ч.: 925 869 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000802220 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 691 773 грн., в т.ч.: 607 214 грн. основного платежу та 84 559 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000862220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 65 366 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом використані: декларації ТОВ «Максан» з ПДВ за період з січня по грудень 2011 року; бази даних: АІС» співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», БД «Бест - Звіт», АІС РПП; первинні документи ТОВ «Максан» по господарським взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Юкмас», ТОВ «Авєс-торг», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Європейські шляхові технології, ТОВ «Ліката», за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року (договори, накладні, податкові накладні, банківські виписки, реєстри господарських операцій); податкова інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати перевірок контрагентів ТОВ «Максан» - ТОВ «Юкмас» (акт від 12.12.2011 р. № 3029/23-5/37009873, від 18.11.2011 р. № 2934/23-5/37009873), ТОВ «Авєс-торг» (акт від 24.02.2012 р. № 518/23-50/37476554), ТОВ «Таверс» (акт від 24.02.2012 № 523/23-5/37422308), ТОВ «Маркет-строй Ко» (акт від 24.02.2012 № 506/23-5/37420365, від 01.07.2011 № 1800/23-5/37420365, від 12.04.2011 № 2059/23-4/35767700), ТОВ «Європейські шляхові технології» (акт від 24.02.2012 № 519/22-00/35503890), ТОВ «Ліката» (акт від 24.02.2012 р. № 511/23-513 )

В судовому порядку встановлено реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Юкмас» за договором купівлі-продажу товарів № 15/09/11 від 15.09.2011, з підтвердженням належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, реєстром господарських операцій, довідкою про рух коштів на рахунку ТОВ «Максан».

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 по справі № 1570/2627/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС по проведенню 18.11.2011 зустрічної звірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді червень-серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 18.11.2011 № 2934/37009873. Також цим судовим рішення визнано протиправними дії по складанню акту від 18.11.2011 № 2934/37009873, визнано протиправними дії по формуванню в акті висновків про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Юкмас» у період червень-серпень 2011 року.

Реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Авєс-торг» за договором постачання від 11.11.2011 № 11/11/11 підтверджена матеріалами справи, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, а також реєстром господарських операцій, довідкою про рух коштів на рахунку ТОВ «Максан».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 по справі № 1570/2871/2012, яка набрала законної сили 23.07.2012, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 зустрічної звірки ТОВ «Авєс-торг» за податковий період листопад, грудень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 24.02.2012 № 518/23-50/37476554. Також цим судовим рішенням визнано протиправними дії податкового органу по складанню акту від 24.02.2012 № 518/23-50/37476554, визнано протиправними дії по формуванню в акті від 24.02.2012 № 518/23-50/37476554 висновків про нереальність здійснення господарської діяльності.

Реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Таверс» за договором купівлі-продажу № 01/06/11-4 від 01.06.2011, підтверджена матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, реєстром господарських операцій, довідкою про рух коштів на рахунку ТОВ «Максан».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 по справі № 1570/2870/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 зустрічної звірки ТОВ «Таверс», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт від 24.02.2012. Також цим судовим рішенням визнані протиправними дії податкового органу по складанню акту та по формуванню в акті висновків про нереальність здійснення господарської діяльності.

Реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Маркет-строй Ко» за договором купівлі-продажу № 03/02/11 від 03.02.2011 підтверджена матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, а також реєстром господарських операцій, довідкою про рух коштів на рахунку ТОВ «Максан».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 по справі № 2а/1570/6714/2011, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року визнана нечинною у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Маркет-строй Ко», визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС щодо проведення 12.04 та 01.07.2011 документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Маркет-строй Ко», за результатами яких складені акти № 2059/23-4/35767700 та № 1800/23-5/37420365.

Оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис № 1 556 117 0008 040534 «Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом» внесена 28.02.2012, а документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маркет-строй Ко» проведена податковим органом 24.02.2012, суд апеляційної інстанцій вірно зазначив про безпідставність висновків акту перевірки ТОВ «Маркет-строй Ко» від 24.02.2012 № 506/23-5/37420365.

Факт реального здійснення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології» за договором № 1/25/04/11 від 25.04.2011 в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), а також реєстром господарських операцій, довідкою про рух коштів на рахунку ТОВ «Максан».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 по справі № 1570/2935/2012 визнані протиправними дії податкового органу щодо проведення 24.02.2012 зустрічної звірки відносно ТОВ «Європейські шляхові технології», визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту перевірки від 24.02.2012 № 519/22-00/35503890, визнані протиправними дії податкового органу щодо формування висновків про нереальність здійснення ТОВ «Європейські шляхові технології» господарської діяльності за 2011 рік.

Реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Ліката» за договором постачання № 01/11/11 від 01.11.2011 встановлена матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, а також реєстром господарських операцій.

При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 по справі № 1570/2936/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по проведенню 24.02.2012 зустрічної звірки ТОВ «Ліката за період з 01.01 по 31.12.2011, визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту від 24.02.2012 № 511/23-513, визнані протиправними дії щодо викладення висновків про неможливість підтвердження реальності угод за лютий, листопад та грудень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку; використання ТОВ «Максан» у власній господарській діяльності придбаного товару підтверджено матеріалами справи: довідкою про рух товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01 по 31.12.2011, актами списання матеріалів за 2011 рік та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналогічні положення наведені в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 138.4, 138.6 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Юкмас», ТОВ «Авєс-торг», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Європейські шляхові технології», ТОВ «Ліката», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний