Ухвала

від 08.12.2015 по справі 825/4474/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/34039/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Мотрного О.А., за участю секретаряТитенко М.П. та представників сторін: від позивачаЛишко В.А., Зуєва З.Н. від відповідачаБисикало Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПрилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014 у справі № 825/4474/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод новий Тростянець» доПрилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Племзавод новий Тростянець» звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000662202, №0000672202 від 05.07.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000662202 від 05.07.2013 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 651 474,77 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000672202 від 05.07.2013 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 758 900,32 грн. за основним платежем та 433 063,63 грн. за штрафними санкціями, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод новий Тростянець») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроКІМ».

Відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) його правонаступником - Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши вказані клопотання, заявлені сторонами, дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність їх задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.08.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 488/22-37199089 від 18.06.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 1 718 248 грн., п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.209.6, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 410 234 грн. та на суму 1 406 730 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000662202 від 05.07.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 718 248 грн. за основним платежем;

2) податкове повідомлення-рішення №0000672202 від 05.07.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 816 964 грн. за основним платежем та на суму 450 406,55 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій за встановлених обставин не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

В частині висновків відповідача про порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.209.6, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (спеціальна декларація) за період з 01.06.2011 по 31.12.2012 на 655 156 грн.; занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (загальна декларація) за період з 01.06.2011 по 31.12.2012 на 655 156 грн.; завищено суму податкового кредиту на 244 922 грн. (спеціальна декларація); занижено суму податкового кредиту на 244 922 грн. (загальна декларація), колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач обліковує 258 голів великої рогатої худоби. Позиція відповідача полягає в тому, що таку велику рогату худобу не може бути віднесено до власно виробленої сільськогосподарської продукції для цілей визначення об'єкта оподаткування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, оскільки Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України» листом №1750/10 від 08.05.2013 на запит відповідача повідомлено, що інформація щодо господарства позивача в Єдиному державному реєстрі тварин відсутня.

Згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За змістом п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України.

Отже, якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що відсутність державної реєстрації тварин позивача в Єдиному державному реєстрі тварин не впливає на його правовий статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагає такої реєстрації тварин як кваліфікаційної ознаки вважати їх власно виробленими - сільськогосподарськими.

В частині спірних взаємовідносин позивача з СТОВ «Батьківщина», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що договір на реалізацію товару між позивачем та СТОВ «Батьківщина» не укладався, а факт переходу права власності на товар від позивача до СТОВ «Батьківщина» не підтверджується належними та допустимими доказами по справі, дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про безпідставність доводів відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позову судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод новий Тростянець») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроКІМ».

2. Допустити заміну відповідача (Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) його правонаступником - Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

3. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

4. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014 в оскаржуваній частині залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний