Ухвала

від 18.11.2015 по справі 2270/3396/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/76763/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року

у справі № 2270/3396/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сага»

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сага» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2012 року № 0006642301/516, № 0006632301/517, від 18 листопада 2011 року № 0053931703/3375 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 21 червня 2012 року вих. № 35).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року позов був задоволений. Визнано неправомірними та скасовано: податкове повідомлення-рішення № 006642301/516 від 24 січня 2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0006632301/517 від 24 січня 2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0053931703/3375 від 18 листопада 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006642301/516 від 24 січня 2012 року, № 0006632301/517 від 24 січня 2012 року. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сага» судові витрати у розмірі 864,69 грн. шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи меж касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому провела планову виїзну перевірку ТОВ «Сага» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 червня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 7827/23-5/31218797 від 04 листопада 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 33188,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 5697,00 грн., в тому числі: за травень 2010 року - 2875,00 грн., за червень 2010 року - 2822,00 грн.; вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42533,00 грн., в тому числі: за лютий 2011 року - 2453,00 грн., за березень 2011 року - 13302,00 грн., за квітень 2011 року - 13781,00 грн., за травень 2011 року - 6631,00 грн., за червень 2011 року - 6366,00 грн.; вимоги Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 925,00 грн.; вимоги підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року встановлено заниження доходу у 2 кварталі 2011 року на загальну суму 144297,00 грн. внаслідок здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», а саме: ТОВ «Сага» включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Ільфаком» (згідно договору купівлі-продажу від 01 березня 2011 року № 14/03-11) та у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» (згідно договору купівлі-продажу від 06 червня 2011 року №06/06) товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту березня, квітня, червня 2011 року, тоді як працівниками УПМ ДПА у Хмельницькій області у червні 2011 року було викрито функціонування «конвертаційного центру», схема діяльності якого полягала в наступному: підприємства-вигодонабувачі перераховували кошти на рахунок «підконтрольних» підприємств м. Києва ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» за товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), які в подальшому перераховувалися на ТОВ «Радіосистеми» за скетч-картки, які в дійсності на підприємства не реалізовувалися, а були продані кінцевим споживачам. Отриманими коштами ТОВ «Радіосистеми» розраховувалося з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», а підприємства-вигодонабувачі отримували проконвертовані кошти (за мінусом 7-10%) та документи «прикриття» операцій з ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД». Працівниками УПМ ДПА у Хмельницькій області спільно з відділом ОСДПБВДО ГУПМ ДПА України, в ході розслідування кримінальної справи № 77-00183, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ряду суб'єктів господарської діяльності та ухилення від сплати податків, за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, статті 212 Кримінального кодексу України, проведено комплекс слідчих дій в приміщеннях підприємств-вигодонабувачів, які скористалися послугами «конвертаційного центру», та встановлено, що ТОВ «Сага» скористалося схемним податковим кредитом від ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» по операціях з придбання монтажних робіт по встановленню кондиціонерів та комп'ютерної техніки. Також, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3, який значиться директором ТОВ «Ільфаком», ОСОБА_3 надав пояснення, що будь-якого відношення до створення та діяльності зазначеного підприємства не має, про ТОВ «Ільфаком», зареєстроване на його ім'я, чує вперше, печатку товариства та бухгалтерські документи йому не передавалися, договорів від імені ТОВ «Ільфаком» він не укладав. Під час допиту свідка ОСОБА_4, який значиться директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», ОСОБА_4 надав пояснення, що він ніякого відношення до діяльності товариства не має, директором підприємства ніколи не був, товарно-матеріальні цінності від імені зазначеного товариства не поставляв, роботи не виконував, кошти не отримував та в банківських установах рахунки не відкривав. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що у ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що, як наслідок, свідчить про неможливість здійснення ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» на користь позивача поставок основних засобів та, в своєю чергу, про неможливість ідентифікувати фактичного постачальника позивача, з огляду на що отримані ТОВ «Сага» основні засоби вважаються безоплатно отриманими, а кредиторська заборгованість вказаних товариств перед позивачем, яка обліковується станом на 30 червня 2011 року, у розмірі 144297,00 грн. (у тому числі: по ТОВ «Ільфаком» - 81156,00 грн., по ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» - 63140,00 грн.) також підлягає включенню до складу доходів позивача.

Також, в акті перевірки було вказано, що відповідно до договору оренди нерухомого майна від 29 квітня 2009 року б/н номера, укладеного між позивачем (орендарем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавцем), виплачені ТОВ «Сага» на користь підприємця доходи були відображені у звіті форми № 1-ДФ за ознако доходу « 106», тоді як відповідно до Порядку заповнення форми № 1-ДФ такі доходи відображаються за ознакою « 157», що свідчить про те, що позивачем був поданий звіт форми № 1-ДФ з недостовірними відомостями, що є підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

18 листопада 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0053931703/3375, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Сага» суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

18 листопада 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005782301/3373, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Сага» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 33188,00 грн., у тому числі: 33188,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

18 листопада 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005792301/3372, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Сага» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 38282,00 грн., у тому числі: 37761,00 грн. - за основним платежем, 521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПІ у Хмельницькій області від 24 січня 2012 року № 1500/10/25-034 «Про результати розгляду первинної скарги»: було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005792301/3372 від 18 листопада 2011 року в частині застосованої штрафної санкції у сумі 289,00 грн.; було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005782301/3373 від 18 листопада 2011 року в частині застосованої штрафної санкції у сумі 1,00 грн. та збільшено основний платіж з податку на прибуток на 25508,00 грн. (внаслідок невіднесення до складу доходу вартості товарів, безоплатно отриманих від ТОВ «Ільфаком» у сумі 110903,00 грн.); податкове повідомлення-рішення №0053931703/3375 від 18 листопада 2011 року було залишено без змін.

24 січня 2012 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки та з урахування процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006632301/517, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Сага» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 58696,00 грн. - за основним платежем.

24 січня 2012 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки та з урахування процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006642301/516, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Сага» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 37993,00 грн., у тому числі: 37761,00 грн. - за основним платежем, 232,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, та не заперечувалась податковим органом, з огляду на що у позивача були відсутні підстави для включення до складу доходів вартості придбаних у ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» товарів (робіт, послуг), а також кредиторської заборгованості вказаних товариств. Крім іншого, суд виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку позивача або ж його контрагентів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при вчиненні правочинів, з урахуванням того, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Також, суд виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020, є безпідставним та необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0053931703/3375 від 18 листопада 2011 року, оскільки звіт форми № 1-ДФ за 2 квартал 2011 року був поданий позивачем з недостовірними відомостями. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Ільфаком» (згідно договору купівлі-продажу від 01 березня 2011 року № 14/03-11) та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» (згідно договору купівлі-продажу від 06 червня 2011 року № 06/06) товарів (робіт, послуг) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), банківськими виписками. Транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавців здійснювалось позивачем власним транспортом водієм, з яким у позивача укладений трудовий договір з 22 вересня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, наказом ТОВ «Сага» № 55/1 від 22 вересня 2009 року про закріплення автомобіля, наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля. Оприбуткування позивачем товарів підтверджується наказами про введення основних засобів в експлуатацію, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, вкладними листами до форми № Інв-1 про присвоєння придбаним позивачем у вказаних товариств основним засобам інвентарних номерів (т.1 арк. справи 158-250, т. 2 арк. справи 2-23, 25-30, 32-80).

Вказані обставини податковим органом не заперечувались та знайшли своє відображення у акті перевірки.

Разом з цим, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» господарських операцій з огляду на пояснення ОСОБА_3, який значився директором ТОВ «Ільфаком», та ОСОБА_4, який значився директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД».

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що договір купівлі-продажу № 14/03-11 від 01 березня 2011 року, укладений позивачем з ТОВ «Ільфаком», від імені директора ТОВ «Ільфаком» був підписаний ОСОБА_6 (т.1 арк. справи 153), який був вказаний керівником ТОВ «Ільфаком» згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств України та згідно довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про взяття ТОВ «Ільфаком» на облік як платника податків, а ОСОБА_3 був призначений на посаду директора ТОВ «Ільфаком» з 05 квітня 2011 року (т.1 арк. справи 154-155), первинні бухгалтерські документи були підписані ОСОБА_6

Також, судами було встановлено, що договір купівлі-продажу № 06/06 від 06 червня 2011 року, укладений позивачем з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», від імені директора ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» був підписаний ОСОБА_4 (т.2 арк. справи 24), який був призначений на посаду директора ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» з 05 квітня 2011 року учасниками ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 згідно протоколу загальних зборів учасників товариства № 1 від 04 квітня 2011 року (т.2 арк. справи 131), первинні бухгалтерські документи були підписані ОСОБА_7

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, яка яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів несхвалення ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» правочинів, укладених з позивачем, податковим органом судам надано не було, з урахуванням того, що на дату укладення оспорюваного договору та на дату ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій рішень у даній справі ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи.

Доказів на спростування вказаних обставин податковим органом до касаційної скарги також додано не було.

Крім іншого, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, постановлених стосовно посадових осіб позивача, ТОВ «Ільфаком» або ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача були відсутні підстави для віднесення до складу доходу кредиторської заборгованості по господарських операціях з ТОВ «Ільфаком» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» станом на 30 червня 2011 року, а також вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних товариств.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2012 року № 0006642301/516, № 0006632301/517 та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна