Рішення

від 19.11.2015 по справі 906/1344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" листопада 2015 р. Справа № 906/1344/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №09/085-234 від 28.10.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор (наказ №10 від 09.11.2015)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш"

про стягнення 251240,99 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1.ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 87248,33 грн. - основного боргу, 75387,25 грн. - заборгованості за відсотками, 58855,55 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту, 29749,86 грн. - пені за прострочення сплати відсотків.

19.11.2015 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" про зменшення розміру пені.

Представник позивача в судовому зсіданні позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача щодо зменшення пені не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив задовольнити клопотання про зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2006 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малиш" (позичальник) укладено договір про надання кредиту №116 (а.с. 10-11), відповідно до якого ОСОБА_1 надає Позичальнику довгостроковий кредит в сумі 200000,00 грн. на строк з 29.03.2006 по 28.03.2009 на купівлю сільгосптехніки, згідно Постанови КМУ №165 від 18.02.06 (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору Позичальник сплачує Банку за користування кредитом 18% річних.

Банк нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактичної суми одержаного кредиту - в останній робочий день місяця за календарний місяць. База розрахунку - 365 (366) днів. Позичальник сплачує відсотки щомісячно, до 5 числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому Позичальник користувався кредитом, шляхом перерахування їх на рахунок № 2068.8.3159803 Банку, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку. У випадку виникнення простроченої заборгованості по кредиту ОСОБА_1 щоденно нараховує відсотки і пені за затримку платежів (п.п. 3.3. договору).

Також сторони п.п. 3.4. договору погодили, що кредит погашається Позичальником шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок №2063.9.3159801, згідно з графіком погашення, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Остаточне погашення кредиту Позичальник виконує не пізніше 28.03.2009, при цьому датою повернення кредиту вважається дата фактичного зарахування коштів на вказаний рахунок Банку.

Відповідно до п.п. 5.3. при порушенні термінів сплати відсотків або повернення кредиту сплатити пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі (п.п. 6.1. договору).

25.06.2008 між сторонами у справі укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору на надання кредиту №116 від 29.03.2006, згідно якого п.п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: "Позичальник сплачує Банку за користування кредитом 25,0% річних."

Інші пункти договору про надання кредиту №116 від 29.03.2006 не доповнені даним договором та зберегли повну юридичну силу.

28.03.2009 ПАТ "Енергобанк" (банк) та ТОВ "Малиш" (позичальник) підписано договір про внесення змін та доповнень №2 до договору на надання кредиту №116 від 29.03.2006, яким передбачено, що п.п. 1.1. договору викладено в наступній редакції:

"1.1. Банк надає Позичальнику кредит в сумі 198000,00 грн. на строк з 30.07.2007 по 01.02.2010 включно, для ведення поточної господарської діяльності з наступним графіком погашення кредиту:

- травень - липень 2009 року - по 4000,00 грн., не пізніше останнього дня поточного місяця.

- серпень - листопад 2009 - по 35000,00 грн., не пізніше останнього дня поточного місяця.

- грудень 2009 року - 30000,00 грн., не пізніше останнього дня поточного місяця.

- січень 2010 року - 16000,00 грн. не пізніше останнього дня поточного місяця."

Розділ 4 договору №116 від 29.03.2006 доповнено п.п. 4.4. наступного змісту:

"4.4. У разі невиконання або неповного виконання Позичальником п.п. 1.1, договору ОСОБА_1 встановлює відсоткову ставку в розмірі 40% річних починаючи з місяця, що слідує за місяцем невиконання зобов'язань."

Інші пункти договору про надання кредиту №116 від 29.03.2006 не змінені згаданим договором про внесення змін та доповнень та зберегли повну юридичну силу.

На виконання умов даного договору, позивач надав, а відповідач отримав кредит в сумі 200000,00 грн., шляхом оплати рахунку на придбання сільськогосподарської техніки.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту виконав частково в сумі 112751,67 грн., внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 87248,33 грн. та по нарахованим відсоткам в сумі 75387,25 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 87248,33 грн. основного боргу та 75387,25 грн. заборгованості по відсоткам обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 58855,55 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 29749,86 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що вона нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та підлягає задоволенню.

Як зазначалося раніше, 19.11.2015 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" про зменшення розміру пені.

Розглядаючи дане клопотання, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на підтвердження чого подано довідку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за вих. №172 від 11.11.2015 про рух коштів на рахунку, фінансовий звіт за жовтень 2015 та виписку по рахунку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що, в даному випадку, сплата пені у повному обсязі вплине як на майнові інтереси відповідача, так і на діяльність ПАТ "Енергобанк".

Також, суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання, а саме, погашення тіла кредиту майже на 56%.

За наведених обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача; по-друге, відповідачем частково погашено тіло кредиту, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Разом з тим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан обох сторін.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 50%. Суд вважає, що таке зменшення є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені задовольняється. Суд зменшує розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до 29427,78 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 14874,93 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 87248,33 грн. - тіла кредиту, 75387,25 грн. - заборгованості по відсоткам, 58855,55 грн. - пені за прострочення сплати кредиту та 29749,86 грн. - пені за прострочення сплати відсотків обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Також суд зменшує розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до 29427,78 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 14874,93 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Крім цього суд приймає до уваги п.п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до 29427,78 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 14874,93 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

3. Стягнути з Товариства з обмежно відповідальністю "Малиш" (13370, Житомирська область, Бердичівський район, с. Бистрик, вул. Ніни Сосніної, 15, ід. код 13556242)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (юр. адреса: 01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; фактична адреса: 01001, АДРЕСА_1, ід. код 19357762) 87248,33 грн. - тіла кредиту, 75387,25 грн. - заборгованості по відсоткам, 29427,78 грн. - пені за прострочення сплати кредиту та 14874,93 грн. - пені за прострочення сплати відсотків.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" (13370, Житомирська область, Бердичівський район, с. Бистрик, вул. Ніни Сосніної, 15, ід. код 13556242)

- в дохід Державного бюджету України 3768,61 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.