ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2015 р. Справа № 911/947/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Фермерського господарства «Світ м'яса», с.Жуково, Мукачівський р-н, Закарпатської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Карапиші, Київської області
про стягнення 132916,25 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників:
Позивача - не з'явився
Відповідача - ОСОБА_2
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Світ м'яса» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 132916,25 грн.
Провадження у справі №911/947/15 порушено відповідно до ухвали суду від 12.03.2015 року та призначено справу до розгляду на 07.04.2015 року.
В ході розгляду спору позивачем було подано заяву № 142 від 06.04.2015 року про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 83073,54 грн. основного боргу та 14714,17 грн. пені.
Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 року N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Оскільки, наведене позивачем зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, судом було прийняте зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим, нова сума позову складає 83073,54 грн. основного боргу та 14714,17 грн. пені.
Ухвалою суду від 11.06.2015 року зупинено провадження у справі №911/947/15 до одержання результатів перевірки слідчими органами наведених в ухвалі обставин; матеріали господарської справи №911/947/15 направлено до прокуратури Київської області для вирішення питання проведення слідчих дій по з'ясуванню та встановленню викладених в ухвалі фактів та відповідного реагування.
08.07.2015 року до Господарського суду Київської області від відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2014 року про скерування матеріалів справи №911/947/15 в слідчі органи.
Господарським судом Київської області витребувано матеріали справи №911/947/15 із прокуратури Київської області для скерування до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2014 року про скерування матеріалів справи №911/947/15 в слідчі органи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2014 року задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2014 року скасовано; справу №911/947/15 скеровано для розгляду до господарського суду Київської області.
У зв'язку з чим, ухвалою від 28.10.2015 року розгляд справи було призначено на 01.12.2015 року.
В судовому засіданні 01.12.2015 року позивач уточнені позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. В судовому засіданні 01.12.2015 року оголошувалась перерва до 03.12.2015 року.
В судовому засіданні 03.12.2015 року відповідач проти позову заперечував.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи,21.04.2014 року між ФОП ОСОБА_1 (відповідач) та ФГ «Світ м'яса» (позивач) був укладений Договір про поставку продуктів харчування №146 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупця (відповідача) визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати оплату в порядку, у строки та на /мовах, передбачених Договором.
Згідно з п.4.2 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 40 днів з моменту отримання товару Покупцем, і в разі надання Покупцем Продавцеві (позивачу) банківського гарантійного платежу на суму поставленого Товару. У разі ненадання банківського гарантійного платежу, повний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 3-х банківських днів.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним в період з 07.07.2014 року по 21.07.2014 року здійснено поставку продуктів харчування відповідачу на загальну суму 105 649,49 грн. згідно накладних відпуску №027472від 07.07.2014 року на суму 42 807,14 грн.; №028759 від 14.07.2014 року на суму 44 646,68 грн.; №029853 від 21.07.2014 року на суму 18 195,67 грн., підписаних з боку відповідача без будь-яких зауважень.
Однак, відповідачем свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав, порушив порядок і строки розрахунків за поставлений Товар в період з 07.07.2014 року по 21.07.2014 року, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 98 073,54 грн.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за отриманий Товар відповідно до Договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару та підписання і скріплення печаткою накладних відпуску.
Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що додані до відзиву платіжні доручення свідчать про належне виконання зобов'язань за Договором поставки продуктів харчування №146 від 21.04.2014 року. Зокрема, підтверджують, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 127 500 грн. в якості оплати за товар по Договору поставки продуктів харчування №146 від 21.04.2014 року., в той час, як згідно викладених в позові обставин за Договором поставлено Товар лише на суму 105 649,75 грн.
Також, відповідач заперечував надані позивачем товарні накладні, посилаючись на їх неналежне оформлення та відсутність довіреності на отримання Товару.
У зв'язку з чим, судом було витребувано у позивача та оглянуто в ході розгляду спору оригінали доданих до позову документів. Встановлено, що всі надані позивачем накладні скріплені печаткою відповідача, яка не ставиться відповідачем під сумнів (не заявлено про підробку чи інші підстави сумніватись в достовірності накладних).
Крім того, в ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем 15000 грн. 12.03.2015 року та 17.02.2015 року. В зв'язку з чим, заборгованість відповідача складає 83073,54 грн.
Відповідні платежі свідчать про визнання відповідачем факту поставки Товару та необхідності його оплати.
Щодо наданих відповідачем платіжних доручень, судом встановлено, що всього за відповідними платіжними дорученнями сплачено 127500 грн. за ковбасні вироби, частина платіжних доручень в призначенні платежу містить формулювання «за ковбасні вироби», частина з платіжних доручень в призначенні платежу містить також посилання на договір поставки без визначення його реквізитів.
Позивачем в позові викладено обставини лише щодо поставки за Договором в період з 07.07.2014 року по 21.07.2014 року на суму 105 649,49 грн. згідно накладних №027472від 07.07.2014 року на суму 42 807,14 грн.; №028759 від 14.07.2014 року на суму 44 646,68 грн.; №029853 від 21.07.2014 року на суму 18 195,67 грн.
Однак, Договір укладено ще в квітні 2014 року і оскільки в наданих платіжних дорученнях не визначено ні реквізитів Договору, ні накладних, не можливо встановити за який товару і щодо яких періодів поставки відбувались оплати.
Позивач зазначає, що з наведених у позові накладних, на момент звернення до суду товар з суми поставки 105 649,49 грн. було частково оплачено, і не оплаченим залишився товар на суму 98 073,54 грн.
Також, позивач зарахував здійснені відповідачем проплати в лютому 2015 року та березні 2015 року на суму 15000 грн. Крім того відповідні платежі, здійснені відповідачем в лютому 2015 року та березні 2015 року суперечать його посиланням на переплату поставленого Товару.
Як вбачається з наданого позивачем в позові та в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку, станом на 11.07.2014 року (початок розрахунку) заборгованість відповідача складала 77731,19 грн. за попередні поставки з врахуванням часткових сплат, після чого з 16.07.2015 року позивачем враховано здійснений відповідачем платіж в сумі 20000 грн. за платіжним дорученням № 33 від 16.07.2014 року та визначено заборгованість в сумі 57731,19 грн., з врахуванням подальших поставок за наведеним в позові накладними і оскільки до 25.09.2014 року платежів не здійснювалось, у відповідний період заборгованість відповідача зросла до 120573,54 грн. і з врахуванням платежу в сумі 2500 грн. за платіжним дорученням № 34 від 25.09.2014 року, з відповідної дати заборгованість визначено в сумі 118073,54 грн., також позивачем було враховано з 11.12.2014 року здійснений відповідачем платіж в сумі 20000 грн. за платіжним дорученням № 51 від 11.12.2014 року та визначено заборгованість в сумі 98073,54 грн., як заявлено в позові. В заяві про зменшення позовних вимог позивачем також враховані платежі в сумі 5000 грн. за платіжним дорученням № 70 від 17.02.2015 року та в сумі 10000 грн. за платіжним дорученням № 76 від 12.03.2015року і відповідно визначено суму неоплаченого товару 83073,54 грн.
Як визначено ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, оскільки, в призначеннях платежу не визначено за яким Договором та накладними відбувались проплати, відповідачем не надано обґрунтований контррозрахунок позову з зазначенням фактично оплачених поставок, як за спірним Договором, так і можливо за позадоговірними поставками, факт оплати товару за наведеним в позові накладними на суму 83073,54 грн., що заперечується позивачем, відповідачем не доведено.
Також, з метою досудового врегулювання спору 29.12.2014 року позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу №124 від 26.12.2014 року. Однак, відповідачем вимога № 124 від 26.12.2014 року про сплату боргу залишена без відповіді та задоволення.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 83073,54 грн., що відповідачем всупереч положенню ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України не спростовано.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.1. Договору, сторони несуть встановлену законом відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, при цьому сторона з вини якої відбулося невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, відшкодовує протилежній стороні завдані збитки.
Пунктом 7.6. Договору передбачено стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 5% загальної вартості товару та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 16 344,97 грн., інфляційні в сумі 16 511,79 грн. та 3% річних в сумі 1 985,95 грн.
В заяві про зменшення позовних вимог позивач здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців з моменту прострочення у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і просить стягнути 14714,17 грн. пені за період з 11.07.2014 року по 10.01.2015 року (всього шість місяців на суму боргу, яка фактично існувала у відповідний період).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня за всього за шість місяців на суму прострочення, яка фактично існувала, що відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені.
В заяві про зменшення позовних вимог позивач не зазначив вимог про стягнення річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (зменшені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі виходячи з нової ціни позову.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08841, Київська обл., Миронівський р-н, с.Карапиші, вул.Н.Кривошеї, 15, код НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства «Світ м'яса» (89634, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Жуково, вул. Миру, 1А, код 36732071) 83073,54 грн. основного боргу, 14714,17 грн. пені та 1955,75 грн. по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 14.12.2015 р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2015 |
Оприлюднено | 17.12.2015 |
Номер документу | 54293884 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Кошик А.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні