Постанова

від 25.05.2016 по справі 911/947/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа№ 911/947/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №24 від 24.05.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року

у справі №911/947/15 (суддя А.Ю. Кошик)

за позовом Фермерського господарства "Світ м'яса", с.Жуково, Мукачівський р-н, Закарпатської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Карапиші, Київської області

про стягнення 132916,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Фермерське господарство "Світ м'яса" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 132916,25 грн.

В ході розгляду спору позивачем було подано заяву № 142 від 06.04.2015 року про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 83073,54 грн. основного боргу та 14714,17 грн. пені., прийняту судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 позов задоволено повністю. Суд вирішив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства "Світ м'яса" 83073,54 грн. основного боргу, 14714,17 грн. пені та 1955,75 грн. по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору №146 на поставку продуктів харчування від 21.04.2014 року, внаслідок чого виникла заборгованість.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2015 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Також, до апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про участь представника скаржника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому він просить доручити проведення судового засідання Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 року клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 задоволено; відновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи на 27.04.2016 року; клопотання командитного Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

25.04.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив фермерського господарства Світ м'яса вих. №188 від 20.04.2016 року на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.04.2014 року між ФОП ОСОБА_3 (відповідач) та ФГ "Світ м'яса" було укладено Договір про поставку продуктів харчування №146 (далі за текстом - Договір) (а.с. 17), у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупця (відповідача) визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати оплату в порядку, у строки та на /мовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.4.2 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 40 днів з моменту отримання товару Покупцем, і в разі надання Покупцем Продавцеві (позивачу) банківського гарантійного платежу на суму поставленого Товару. У разі ненадання банківського гарантійного платежу, повний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 3-х банківських днів.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним в період з 07.07.2014 року по 21.07.2014 року здійснено поставку продуктів харчування відповідачу на загальну суму 105 649,49 грн. згідно накладних відпуску №027472 від 07.07.2014 року на суму 42 807,14 грн. (а.с. 18); №028759 від 14.07.2014 року на суму 44 646,68 грн. (а.с. 19); №029853 від 21.07.2014 року на суму 18 195,67 грн. (а.с. 20), підписаних з боку відповідача без будь-яких зауважень.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідачем свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконано, порушено порядок і строки розрахунків за поставлений Товар в період з 07.07.2014 року по 21.07.2014 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 98 073,54 грн.

В ході розгляду спору в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем 15000 грн. 12.03.2015 року та 17.02.2015 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між Фермерським господарством "Світ м'яса" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

Як вбачається з наданого позивачем в позові та в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку, станом на 11.07.2014 року (початок розрахунку) заборгованість відповідача складала 77731,19 грн. за попередні поставки з врахуванням часткових сплат, після чого з 16.07.2015 року позивачем враховано здійснений відповідачем платіж в сумі 20000 грн. за платіжним дорученням № 33 від 16.07.2014 року та визначено заборгованість в сумі 57731,19 грн., з врахуванням подальших поставок за наведеним в позові накладними і оскільки до 25.09.2014 року платежів не здійснювалось, у відповідний період заборгованість відповідача зросла до 120573,54 грн. і з врахуванням платежу в сумі 2500 грн. за платіжним дорученням № 34 від 25.09.2014 року, з відповідної дати заборгованість визначено в сумі 118073,54 грн., також позивачем було враховано з 11.12.2014 року здійснений відповідачем платіж в сумі 20000 грн. за платіжним дорученням № 51 від 11.12.2014 року та визначено заборгованість в сумі 98073,54 грн., як заявлено в позові. В заяві про зменшення позовних вимог позивачем також враховані платежі в сумі 5000 грн. за платіжним дорученням № 70 від 17.02.2015 року та в сумі 10000 грн. за платіжним дорученням № 76 від 12.03.2015року і відповідно визначено суму неоплаченого товару 83073,54 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що строк виконання обов'язків за договором у відповідача настав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 83 073,54 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців з моменту прострочення у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і просить стягнути 14714,17 грн. пені за період з 11.07.2014 року по 10.01.2015 року (всього шість місяців на суму боргу, яка фактично існувала у відповідний період).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.6. Договору передбачено стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 5% загальної вартості товару та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 14 714,17 грн.

Щодо посилань апелянта, викладених в апеляційній скарзі стосовно відсутності підпису відповідача на видатковій накладній №027472 від 07.07.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії вказаної накладної вбачається, що вона містить печатку відповідача.

Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17 зі змінами від 07.09.2005 року № 755, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази незаконного використання печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та відсутні докази наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки.

Також, відхиляються колегією суддів доводи відповідача стосовно переплати за договором поставки, оскільки умовами договору, а саме п.4.6. визначено, що підписавши цей договір, покупець погодився з тим, що при наявності дебіторської заборгованості сплачені ним грошові кошти будуть зараховуватися продавцем в першу чергу на погашення цієї заборгованості. При цьому, призначення платежу, вказане в платіжному дорученні, до уваги не приймається. Таким чином, у відповідача відсутня переплата за поставлений товар, а сплачені кошти у відповідності до умов договору поставки було зараховано в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем 15000 грн. 12.03.2015 року та 17.02.2015 року, свідчить про визнання останнім існуючої заборгованості.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 року у справі №911/947/15 залишити без змін.

3. Справу №911/947/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко