Ухвала

від 09.12.2015 по справі 826/7734/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/36508/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) відповідач у 2014 році повинен був працевлаштувати 250 інвалідів, проте не зробив цього. У зв`язку з цим відповідно до вимог статті 20 зазначеного Закону за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів ПАТ «АК «Київводоканал» самостійно зобов`язано було сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 5 923 893,74 гривень.

В добровільному порядку відповідач ці адміністративно-господарські санкції та нараховану йому за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів пеню у сумі 82 934,46 гривень не сплатив, а тому Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути їх з підприємства в примусовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 5923893,74 гривень та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 82934,46 гривень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року.

Представник відповідача ПАТ «АК «Київводоканал» у своїх запереченнях на касаційну скаргу, вказує на її необґрунтованість і просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку щодо вжиття всіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів, спрямованих на забезпечення інвалідів робочими місцями.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, зазначив, що нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а тому враховуючи те, що в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, даний позов є необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши зміст і обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів висновки суду апеляційної інстанції вважає правильними та зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «АК «Київводоканал» згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою №10-ПІ, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 6248 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 250 осіб з інвалідністю, однак відповідачем було працевлаштовано лише 144 особи.

Оскільки відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, позивач дійшов висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5923893,74 гривень та пені у розмірі 82934,46 гривень.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних норм у відповідача були вакантні посади, створені з метою працевлаштування інвалідів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до відповідних центрів зайнятості звітність у формі № 3-ПН про створення 107 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відомостей про відмову відповідача у прийнятті на роботу інвалідам позивачем не надано.

Колегія суддів також зазначає, що обов'язок підприємства створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Обов'язок щодо пошуку осіб з інвалідністю покладений на територіальний орган центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення - Київський міський центр зайнятості та його відділення в районах міста Києва.

У відповідності до п. 1 Положення «Про Київський міський центр зайнятості», Київський міський центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Діяльність центру спрямована на реалізацію заходів соціального захисту населення від безробіття, сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної орієнтації, надання роботодавцям послуг щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг, а також реалізації інших завдань, визначених законодавством у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на території міста Києва.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» основним завданням Київського міського центру зайнятості та його відділень в районах м. Києва є надання роботодавцям послуг з добору працівників та сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» Київський міський центр зайнятості та його відділення в районах м. Києва здійснює в установленому законодавством порядку збирання, опрацювання, подання та поширення адміністративних даних про попит та пропонування робочої силу на ринку праці, надання соціальних послуг населенню та роботодавцям.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 24 Закону України «Про зайнятість населення» до заходів щодо сприяння зайнятості населення належить, зокрема, сприяння зайнятості інвалідів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань . Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

У відповідності до пункту 4 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 22 листопада 2010 року № 374 «Про затвердження примірних положень про центри зайнятості» однією з основних функцій центру зайнятості є сприяння роботодавцям у доборі працівників.

Таким чином, реалізацією державної політики щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні здійснює Центр зайнятості, обов'язком якого є пошук та працевлаштування інвалідів на вакансії, надані роботодавцями, в тому числі і ПАТ «АК «Київводоканал».

Оскільки відповідачем були вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування у 2014 році у зв`язку із відсутністю у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином Київський апеляційний адміністративний суд правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, прийняв правильне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За нормами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко