Ухвала

від 24.11.2015 по справі 804/4299/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 804/4299/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Комлик О. М. (дов. від 12.03.2014 р.)

відповідача: - Свиридонова К. О. (дов. від 24.07.2015 р.)

третьої особи: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року

у справі № 804/4299/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА-ЕСПАНСІЯ»

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш» звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ», в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000282202 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 22704,63 грн. (в тому числі за основним платежем - 15136,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7568,21 грн.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведені між позивачем та його контрагентом ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліках товариства, є легальними та легітимними, що виключає безтоварність відображених в обліку позивача господарських операцій. Факт використання придбаних у ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» робіт та послуг у власній господарській діяльності, тобто факт пов'язаності вказаних операцій з господарською діяльністю позивача, встановлений податковим органом в ході перевірки, тому формування податкового кредиту є правомірним, відповідає чинному законодавству. Недоліки в оформленні актів приймання-передачі робіт та відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновку про нікчемність та нереальність укладеного правочину.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача, не досліджено первинної документації позивача, а висновки відповідача ґрунтуються лише на отриманій інформації з інформаційних баз, а також податкової інформації контрагента ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ».

Сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Судом встановлено, що подані позивачем первинні документи складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують правомірність дій позивача стосовно включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість виписаним ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач зазначає, що операції з придбання позивачем послуг по ремонту електрообладнання у ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» в вересні 2014 року не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідач вказує на невідповідність основного виду діяльності ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» (неспеціалізована оптова торгівля) з наданими видами послуг відповідно до актів виконаних робіт, тобто надані види робіт та послуг не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Відповідач зазначає, що в поданих актах виконаних робіт не зазначено кількість людей зайнятих у виконанні робіт, акт містить лише назву послуг, не зазначено обсяги господарської операції (людино-години), відсутні первинні документи, які свідчать про понесені витрати виконавця в результаті виконання своїх обов'язків та ін. Також, відповідач зауважує, що позивачем не надано документи, які б підтверджували факт завантаження ремонтного фонду Замовника на транспорт Підрядника, не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому/відвантаження товару, сертифікати якості на продукцію, яка відвантажується для здійснення ремонтних робіт, інформації щодо транспортного перевезення електродвигунів для ремонту.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначає, що судом було прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Представник третьої сторони в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Нікопроммаш з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» за вересень 2014 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у періодах їх фактичного здійснення, за результатами якої складено акт перевірки № 4044/2202/33125694 від 30.12.2014.

Перевіркою встановлено, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» у вересні 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено невідповідність змісту первинних документів суті господарських операцій, які визнані не реальними по ланцюгу постачання, відсутність об'єктів оподаткування.

З цього приводу встановлено порушення підприємством ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15136,42 грн.

На підставі акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 12.02.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22704,63 грн., в т. ч. за основним платежем - 15136,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7568,21 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.3 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» (Підрядник) укладено договір про виконання робіт від 02.09.2014 №02-10/14, відповідно до якого Замовник доручає і оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати ремонт всіх видів електродвигунів і трансформаторів. Згідно з п.1.2 договору Замовник зобов'язаний своєчасно надавати електрообладнання в ремонт, приймати з ремонту, оплачувати ремонт електрообладнання і витрачених Підрядником матеріалів у термін, встановлений договором. Транспортування електрообладнання на ремонт та з ремонту здійснюється транспортом і за рахунок Підрядника (п.1.4 договору). Відповідно до п.3.1 договору оплата за ремонт електрообладнання проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника; валюта платежу по договору - українська гривня.

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: рахунком №29 від 30.09.2014 на загальну суму 28460,57 грн., актом приймання виконаних робіт по ремонту електрообладнання за вересень 2014 року №29 від 30.09.2014 на загальну суму 28460,57 грн., податковою накладною №25 від 30.09.2014 на загальну суму 28460,57 грн., в т. ч. ПДВ 4743,43 грн., рахунком №30 від 30.09.2014 на загальну суму 22936,99 грн., актом приймання виконаних робіт по ремонту електрообладнання за вересень 2014 року №30 від 30.09.2014 на загальну суму 22936,99 грн., податковою накладною №26 від 30.09.2014 на загальну суму 22936,99 грн., в т. ч. ПДВ 3822,83 грн., рахунком №31 від 30.09.2014 на загальну суму 39420,95 грн., актом приймання виконаних робіт по ремонту електрообладнання за вересень 2014 року №31 від 30.09.2014 на загальну суму 39420,95 грн., податковою накладною №27 від 30.09.2014 на загальну суму 39420,95 грн., в т. ч. ПДВ 6570,16 грн.

Також, до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі майна та товарно-транспортні накладні (а. с. 207-214), на підставі яких здійснювалось надання позивачем електрообладнання на ремонт ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» та повернення електрообладнання від ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ», що свідчить про фактичне виконання останнім робіт. Також, до матеріалів справи надано акти списання матеріалів до актів виконаних робіт.

Послуги, отримані позивачем за наведеним вище договором роботи використані ним у власній господарській діяльності, що не заперечується й податковим органом в акті перевірки (стор.6 акту).

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами - контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не приймається колегією суддів, оскільки за умовами укладеного договору транспортування електрообладнання здійснюється за рахунок та транспортом контрагента позивача - ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ». До того ж, жодна норма законодавства, зокрема, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, не визначають товарно-транспортну накладну в якості документа первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Посилання податкового органу на невідповідність основного виду діяльності ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» (неспеціалізована оптова торгівля) з наданими видами послуг відповідно до актів виконаних робіт спростовується даними нової редакції Статуту останнього, зареєстрованої 25.09.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області Шаблій М. А. за №1585100004008960, відповідно до якої предметом діяльності ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

При цьому вид діяльності вказаного підприємства не підпадає під види робіт підвищеної небезпеки згідно Переліку, визначеного в додатку до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011.

Доводи відповідача про дефектність актів виконаних робіт, що полягає у відсутності кількості людей, зайнятих у виконанні робіт, та відсутності обсягів господарської операції (людино-години), також не приймається до уваги, зважаючи на те, що при прийманні-передачі робіт використовувався лише грошовий вимірник, відтак обсяг із застосуванням будь-яких одиниць виміру робіт/послуг, в тому числі й кількості-людино-годин не вказувався.

Також, колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не встановлює необхідної кількості трудових ресурсів, власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які були б достатніми для фізичної та технічної можливості виконання умов відповідних господарських договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

На момент укладення та реалізації договору контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Доказів порушень відображення товариством вищевказаних господарських операцій з виконання робіт в бухгалтерському та податковому обліку матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання виконаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «ФОРА-ЕСПАНСІЯ», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

До того ж, колегія суддів вказує, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 804/4299/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко