Рішення

від 14.12.2015 по справі 637/678/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.12.2015

637/678/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ОСОБА_2Д.» про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в :

07 липня 2015 року позивач звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, якою просила суд розірвати договори оренди землі від 04 жовтня 2005 року укладені між ОСОБА_3 Єлісеєвною та ПП «ОСОБА_2Д.» Шевченківського району Харківської області, зареєстровані у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року за № 632578504000359, та за № 632578504000366.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29 лютого 2008 року померла її мати - ОСОБА_3 і вона прийняла спадщину за законом та стала законним власником земельних ділянок, які використовуються ПП «ОСОБА_2Д.» згідно договорів оренди. Просить суд розірвати договори оренди земельних ділянок з тих причин, що не бажає продовжувати господарські стосунки з орендарем.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (а.с.33) позов підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані, так як договори оренди земельних ділянок було укладено на цілком законних підставах та згідно чинного законодавства. Після смерті матері у 2008 році позивач прийняла спадщину і за розірванням договорів до ПП не зверталася на протязі 7-ми років, отримувала орендну плату, тобто своїми діями підтвердила договірні відносини по земельним ділянкам, які їй дісталися після смерті матері.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини, пов'язані з орендою землі.

ОСОБА_1 (позивач по справі) являється донькою померлої 29.02.2008 року ОСОБА_3

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 142751, виданого 10 січня 2004 року, ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,1461 га, кадастрові номери № 6325785000:01:000:0218 , № 6325785000:01:000:0219, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом .

Дані земельні ділянки ОСОБА_3 за життя передала в оренду ПП «ОСОБА_2Д.», згідно договорів оренди від 04.10.2005 року (а.с. 9-11, 15-17), на підписання яких вона виявила своє волевиявлення і які нею власноруч були підписані, після чого вона одержувала орендну плату.

29 лютого 2008 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 163701 від 01 березня 2008 року в матеріалах справи (а.с.47).

Після смерті матері позивач по справі - ОСОБА_1 оформила спадщину та стала законним власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6284 га, кадастровий № 6325785000:01:000:0218 та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,5177 га, кадастровий № 6325785000:01:000:0219 в межах згідно з планом, розташованих на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського району Харківської області, що підтверджується державними актами серії ЯЕ № 520147 та серії ЯЕ № 520148, які були зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010970400005 та за № 010970400005 (а.с.7,8) та свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.6).

Судом встановлено, що вищевказані земельні ділянки знаходяться в оренді у ПП «ОСОБА_2Д.» Шевченківського району Харківської області з 2005 року на підставі двох договорів оренди землі № 20 від 04 жовтня 2005 року строком на 30 (тридцять) років, що були зареєстровані у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року за № 632578504000359 та за № 632578504000366 (а.с.9-21).

Позивач в 2015 році звернулася до ПП «ОСОБА_2Д.» з письмовою заявою щодо розірвання договорів оренди (а.с.22).

ПП «ОСОБА_2Д.» надало до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як у разі смерті фізичної особи-наймодавця підприємство має право продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою, оскільки дія договору оренди землі не припиняється. Крім того, пояснили, що оспорювані договори оренди землі, укладені в письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, а ОСОБА_3 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення саме цих договорів оренди. При цьому спадкоємець визнала дію договорів, продовжуючи отримувати орендну плату на протязі семи років.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України В«Про оренду земліВ» , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України В«Про оренду земліВ» ).

Згідно ст.ст.13-19 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату, розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України, передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_2Д.» було укладено договори оренди 4.10. 2005 року, вони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів, що підтверджується їхніми особистими підписами в договорах, надаючи згоди встановленої форми на момент їх укладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України. В даному випадку, при укладенні договорів оренди було волевиявлення кожної зі сторін на умови і укладення на певний строк договорів оренди.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України закріплено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, аналогічна норма міститься в ч. 8 ст. 93 ЗК України. Тобто, ці норми за своєю природою є відсильними. Правовідносини, які виникають з приводу оренди земельних ділянок врегульовані ЗУ «Про оренду землі», норми якого є спеціальними. В даному випадку виступає конкуренція норм законодавства, внаслідок чого застосуванню підлягають спеціальні норми.

За нормами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз ст. ст. 1216 та 1218 ЦК України дає можливість зробити висновки про те, що при спадкуванні перехід прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємців здiйcнюєтьcя у порядку універсального (загального) правонаступництва, при цьому до спадкоємців переходять yci права та обов'язки без будь-яких застережень, окремих умов i виключень, у тому числі i по правовідносинах, учасником яких був спадкодавець.

Про це зазначено і в договорах оренди сторін в п..36, що в разі смерті фізичної особи-орендодавця право на орендовану земельну ділянку переходить до спадкоємців.

Зобов'язання припиняється смертю боржника, тільки якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч.1 ст. 608 ЦК України).

Після смерті матері, позивач, являючись обізнаною з усіма умовами договорів, виконувала умови договорів оренди і отримувала орендну плату на протязі 7-ми років після прийняття спадщини .

Отже, факт прийняття спадщини та переоформлення позивачкою права власності на вищезазначені земельні ділянки на своє ім'я після смерті спадкодавця не припинили дії укладених договорів оренди землі, а ПП правомірно користується земельними ділянками.

В ч.1,4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» зазначено, що підставою припинення договору оренди землі шляхом його розірвання є невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В частині 4 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таке саме положення закріплене і в самих договорах оренди, де в п.34 зазначено, що договір оренди може бути розірваний лише у випадках:

-за взаємною згодою сторін

-за рішенням суду на вимогу однієї сторони унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Твердження представника позивача на п. 36 договору про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку є підставою для розірвання договору оренди, не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає змісту даного пункту договору, який містить альтернативну умову (зміна умов або розірвання договору).

Дана умова договору оренди розкриває два можливих варіанти настання наслідків у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку.

Сторони по справі не надали докази того, що однією або обома сторонами договору ініціювалася зміна його умов або розірвання договору.

Крім того, ні Законом України «Про оренду землі», ні п.35 вищезазначених договорів оренди від 04.10.2005 року розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Позивачем і його представником не заперечується, що з часу відкриття спадщини з дня смерті спадкодавця з 29.02.2008 року, позивачка як власник земельної ділянки, успадкованої після смерті матері на протязі 7-ми років не зверталася до суду за розірванням договорів, а напроти погодилася з умовами договорів, що об'єктивно підтверджує отримання нею орендної плати, що вона в суді не заперечувала, а підтвердила, що на протязі 7-ми років отримувала орендну плату і нарікань у неї до відповідача не було.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення і продовження договорів позивачка виявляла на протязі 7-ми років. Тобто сторони фактично продовжують виконувати умови договорів на протязі цього часу, а позивач не зверталась до відповідача щодо безпідставного користування належними їй земельними ділянками з 2008 року, коли стала власником даних земельних ділянок, що свідчить про прийняття позивачкою умов договорів і продовження їх дії.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору і не може змінювати момент укладення договору.

Дії позивачки по одержанню орендної плати, в тому числі як власника землі з 2008 року, свідчать про її погодження з умовами договору оренди земельної ділянки та на його пролонгацію, згідно якого позивач з часу прийняття спадщини стала одним з орендодавців землі (ст.640, 770 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 01.10. 2014 року (а.с.64-65) з посиланням на постанову ВСУ від 18.12.2013 року у справі № 6-127цс 13.

Позивачка просить розірвати договори оренди, не зазначаючи в чому саме полягає порушення відповідачем її законних прав відповідно до умов договорів. За таких обставин, суд не вбачає підстав для розірвання договорів оренди, укладених між ОСОБА_3Є.і відповідачем по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 213, 215, 221 ЦПК України,

ст. ст. 24-25, 32 ЗУ «Про оренду землі», ст. 33-35 Договорів оренди, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Стеганцов