Постанова

від 10.12.2015 по справі 902/1121/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 902/1121/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 року у справі №902/1121/15

за позовом приватного підприємства "Піраміда - Агро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке"

про стягнення 2 398 295,02 грн.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.10 2015 року у справі №902/1121/15 (суддя - Говор Н.Д.) позов приватного підприємства "Піраміда-Агро" задоволено частково в сумі 1157353,23 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" на користь приватного підприємства "Піраміда-Агро" 952034 грн. основного боргу, 192346,42 грн. інфляційних втрат, 12972,81 грн. річних, 23147,06 грн. судового збору. В позові в частині стягнення 643118,01 грн. основного боргу, 338709,63 грн. пені, 11499,37 грн. інфляційних втрат, 50216,93 грн. річних, 197397,85 грн. штрафу - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати відступленого права підтверджуються договором про відступлення права вимоги №8 від 16.04.2014 року, банківськими виписками, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 952034 грн. відповідно до ст. ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у договорі про відступлення права вимоги сторони не передбачили відповідальність (розмір та базу нарахування неустойки) за порушення зобов’язань новим кредитором щодо оплати відступлення права вимоги перед первісним кредитором, також у цьому договорі не передбачено збільшення розміру процентів річних, встановленого ст. 625 ЦК України.

В частині стягнення втрат від інфляції та річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: в сумі 12972,81 грн. річних та частковому задоволенню інфляційних втрат в сумі 192346,42 грн.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неукладеності договору. Суд також зазначив, що відповідно до п. 4.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох днів з дати надходження оплати за відступлене право вимоги за основним договором. Оскільки новий кредитор на час розгляду справи судом не виконав у повному обсязі свого зобов’язання по оплаті за відступлене право вимоги, він не набув цього права, а первісний кредитор не набув обов’язку передати документи, що підтверджують право вимоги до боржника. Сторонами не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів щодо розірвання договору про відступлення права вимоги та припинення встановлених ним зобов’язань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 року у справі №902/1121/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю приватному підприємству "Піраміда - Агро" у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, зазначає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано часткового виконання боржником зобов’язань на користь первісного кредитора та вважає, що суми коштів отриманих приватним підприємством "Піраміда - Агро" від державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", в тому числі стягнених у виконавчому провадженні є виконанням зобов’язання, проведеним належним чином.

Окрім того, на думку апелянта, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги, що первісний кредитор (позивач) не передав новому кредитору (відповідачу) документи, що підтверджують право вимоги до боржника, що передбачено п.4.1. договору відступлення права вимоги та ст.517 ЦК України.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції також мав би з’ясувати чи надано боржникові докази переходу таких прав до нового кредитора у зобов’язанні, а встановивши, що боржникові докази переходу таких прав не надано, суд першої інстанції мав би здійснити висновок про те, що у боржника є зобов’язання за рішенням суду, яке виконуються останнім. А тому відступлення права вимоги є таким, що не наступило.

Позивач - приватне підприємство "Піраміда-Агро", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 року у справі №902/1121/15 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" - без задоволення. Зокрема, зазначає, що твердження апелянта щодо відсутності зобов’язань перед позивачем з оплати за відступлене право вимоги у зв’язку з не передачею документів, що підтверджують право вимоги до боржника, є безпідставними. На час розгляду справи судом новий кредитор (відповідач) не виконав у повному обсязі свого зобов’язання по оплаті за відступлене право вимоги, а первісний кредитор (позивач) не набув обов’язку передати документи, що підтверджують право вимоги до боржника.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що виконавче провадження №38900032 з виконання наказу господарського суду Вінницької області у справі №902/473/13 від 01.07.2013 зупинено. КСП "Іллінецьке" та ТОВ "Іллінецьке", як сторона виконавчого провадження та заінтересована особа (відповідно), не вчинили жодних дій, направлених на заміну стягувача у виконавчому провадженні №38900032.

Окрім цього, позивач зазначає, що виконання ДП "СП "Іллінецьке" зобов’язань перед ПП "Піраміда-Агро" (первісному кредитору) після відступлення права вимоги не тягне наслідку припинення чи відмови сторін від договору про відступлення права вимоги. Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів щодо розірвання договору про відступлення права вимоги та припинення встановлених ним зобов’язань.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року залучено до участі у справі №902/1121/15 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", що є правонаступником державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке".

Від КСП "Іллінецьке" надійшли письмові пояснення по справі. Зокрема, в поясненнях зазначено, що зобов’язання КСП "Іллінецьке", яке є правонаступником ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", за договором товарного кредиту №12/100 від 08.05.2012 року продовжує існувати паралельно з зобов’язанням за договором про відступлення права вимоги №8 від 16.04.2014 року. Також, КСП "Іллінецьке" в своїх поясненнях зазначає, що ТОВ "Іллінецьке" не може вважатись кредитором стосовно боржника, доки не отримав документи, що посвідчують право вимоги, як доводи, наводить ч.1 ст. 517 ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та додаткові пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Приватне підприємство "Піраміда-Агро" та державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" 08.05.2012 року уклали договір товарного кредиту № 12/100 (далі договір товарного кредиту), відповідно до п 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар, відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар, виходячи із умов даного договору.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" не виконало своїх зобов’язань за договором товарного кредиту №12/100 від 08.05.2012 року, у зв’язку з чим приватне підприємство "Піраміда - Агро" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2013 року у справі № 902/473/13 за позовом приватного підприємства "Піраміда-Агро" до державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" позов задоволено повністю, вирішено стягнути з державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь приватного підприємства "Піраміда-Агро" 617586,76 грн. заборгованості та 12351,74 грн. судового збору.

01.07.2013 року господарським судом Вінницької області у справі №902/473/13 видано наказ, на підставі якого 17.07.2013 року державним виконавцем ДВС Іллінецького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь ПП "Піраміда-Агро" 629938,50 грн.

У процесі виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2013 року у справі № 902/473/13 на користь стягувача приватного підприємства "Піраміда - Агро" з боржника державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" здійснено стягнення у загальній сумі 68681,23 грн.

Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру вбачається, що постановою державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 16.03.2015 року зупинено виконавче провадження № 38900032 з виконання наказу господарського суд Вінницької області від 01.07.2013р. по справі № 9020/473/13.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" перерахувало на користь Приватного підприємства "Піраміда - Агро" 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 143635033 від 25.04.2014 року, з призначенням платежу "за засоби захисту згідно договору за 2012 рік" (а с. - 113).

Статтями 512, 513 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов’язанні та форма правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні. Відповідно до вказаних норм кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні, вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

В силу дії ст. 627 ЦК України, що визначає принцип свободи договору, 16.04.2014 року приватне підприємство "Піраміда - Агро" (надалі - первісний кредитор), товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (надалі - новий кредитор) та державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (надалі - боржник) уклали договір про відступлення права вимоги № 8 (далі - договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 р. (надалі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником

Відповідно до п 1.2. договору відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 93435,38 дол. США, що станом на дату укладення даного договору становить 1252034,06 грн. Крім цього, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 договору відступлення права вимоги відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за основним договором є оплатним. Оплата за відступлене право вимоги за основним договором складає суму в розмірі 93435,38 дол. США, що станом на дату укладення даного договору складає 1252034,06 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків

Відповідно до п. 3.2. договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується оплатити первісному кредитору суму коштів, зазначену в п. 2.3 даного договору, з розстроченням платежу за наступним графіком:

• 100 000 грн. - до 22 квітня 2014 року;

• 100 000 грн. - до 20 вересня 2014 року;

• 100 000 грн. - до 20 жовтня 2014 року;

• 100 000 грн. - до 20 грудня 2014 року;

• 852 034,06 грн. - в довільному графіку за вибором нового кредитора, але не пізніше 10 квітня 2015 року.

Новий кредитор свої зобов’язання з оплати первісному кредитору суму коштів відповідно до п п. 2.3, 3.2 договору виконав частково. Зокрема, перерахував на користь ПП "Піраміда - Агро" 300000 грн., в тому числі 02.10.2014 року перераховано 50000 грн., 09.10.2014 року перераховано 50000 грн., 11.11.2014 року перераховано 50000 грн., 09.01.2015 року перераховано 50000 грн., 13.02.2015 року перераховано 100000 грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи (а. с. 38-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК У країни первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, закон визначає, що укладаючи договір сторонами повинно бути досягнуто згоди про порядок передачі документів, які засвідчують права, що передаються та відповідно - порядок їх передачі, а отже робить таку умову істотною умовою правочинів про заміну кредитора в зобов’язанні, яка в обов’язковому порядку повинна бути погоджена сторонами та відображена в змісті укладеної між ними угоди.

Відповідно до п. 4.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох днів з дати надходження оплати за відступлене право вимоги за основним договором.

Предметом спору у даній справі є оплата (стягнення) за договором уступки права вимоги, умовами якого передбачено обов’язок нового кредитора оплатити первісному кредитору відступлене право вимоги за основним договором (п. п. 2.2, 2.3, 3.2 договору). Натомість, доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності переходу права вимоги до нового кредитора, а саме відсутності факту передачі документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора до боржника за п. 4.1 договору.

Вказані доводи апелянта, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, пунктом 4.1 договору уступки права вимоги сторонами погоджено умову про порядок передачі документів, які засвідчують право вимоги, однак, новим кредитором не виконано в повному обсязі умови договору про оплату права вимоги, а відтак до первісного кредитора не перейшов обов’язок про передачу документів, що засвідчують право вимоги.

Фактична відмова відповідача в односторонньому порядку від виконання зобов’язання по оплаті, що визначена пунктами 2.3, 3.2 договору про відступлення права вимоги, нівелює кореспондуючий такому обов’язку нового кредитора обов’язок первісного кредитора здійснити передачу документів, що підтверджують право вимоги, оскільки повна оплата суми визначена в п. 2.1-2.3 договору є умовою виконання первісним кредитором зобов’язання з передачі йому документів.

При цьому, колегія суддів враховує те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги зобов’язання по сплаті боргу, право на вимогу якого переходить до нового кредитора, було дійсним.

Зміна розміру (суми) зобов’язання після укладення договору, що відбулася внаслідок часткового погашення боргу боржником, не може свідчити про недійсність вимоги, що була предметом договору цесії.

Крім того, колегія суддів враховує ще й те, що проведення боржником часткової оплати після укладення договору цесії первісному, а не новому кредитору відбулось після невиконання самим апелянтом зобов’язань визначених п. п. 2.3, 3.2, договору про відступлення права вимоги в частині порушення графіку оплати.

В силу дії ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією ж статтею передбачено односторонню відмову від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Договір уступки права вимоги №8 від 16.04.2014 року не передбачає права на односторонню відмову від договору, також вказаний договір не був змінений та не був визнаний в установленому законом порядку недійсним, тобто є чинним на момент вирішення спору.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки в матеріалах справи наявні докази часткового виконання відповідачем зобов’язання за договором про відступлення права вимоги на суму 300000 грн., що не може свідчити про визнання договору неукладеним, та відсутні докази повного виконання зобов’язання відповідно до п. п. 2.3, 3.2 договору, суд першої інстанції правомірно задоволив вимогу позивача про стягнення з ТОВ "Іллінецьке" 952034 грн. основного боргу.

Зміна курсу національної валюти по відношенню до долара станом на день пред’явлення позову до суду не збільшує обсягу зобов’язань відповідача, оскільки такий обсяг зобов’язань був визначений в національній валюті станом на день укладення договору цесії.

А тому, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в стягненні основного боргу в сумі 643118,01 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору відступлення права вимоги у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п 5.2 договору відступлення права вимоги у випадку невиконання будь-якою стороною будь-яких грошових зобов'язань, передбачених даним договором, така сторона повинна сплатити стороні, на користь якої має бути виконане грошове зобов'язання, штрафні санкції, штрафи та пеню, які вказані в основному договорі (договорі товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 року).

Як вбачається з договору товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 р., в останньому визначено відповідальність сторін, що уклали договір товарного кредиту за порушення умов договору товарного кредиту, зокрема за несвоєчасну оплату товару.

Оскільки, договір про відступлення права вимоги укладений іншими сторонами, має інший предмет та умови його виконання, відмінні від умов договору товарного кредиту, тому колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що у договорі про відступлення права вимоги сторони не передбачили відповідальність (розмір та базу нарахування неустойки) за порушення зобов’язань новим кредитором щодо оплати відступлення права вимоги перед первісним кредитором, також у цьому договорі не передбачено збільшення розміру процентів річних, встановленого ст. 625 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові в частині стягнення 338709,63 грн. пені, 11499,37 грн. інфляційних втрат, 50216,93 грн. річних, 197397,85 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14).

Враховуючи положення діючого законодавства, відповідно до яких: договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України): одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України); зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), та враховуючи положення про презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 952034 грн. основного боргу, 192346,42 грн. інфляційних втрат, 12972,81 грн. річних, 23147,06 грн. судового збору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Г’ПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 року у справі №902/1121/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу №902/1121/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.