Рішення

від 10.12.2015 по справі 906/1525/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа №906/1525/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ибла" в особі Житомирської філії ТОВ "Ибла"

про стягнення 15 266,49 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Форофонтова-Гуз Г.Д. (довіреність № б/н від 31.07.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ибла" в особі Житомирської філії ТОВ "Ибла" про стягнення 15 266,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1848 від 01.12.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 906/1525/15, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2015, зобов'язано сторін надати необхідні документи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.11.2015 справу № 906/122/15 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

06.11.2015 матеріали справи № 906/1525/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Турчина С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 суддею Турчин С.О. прийнято справу № 906/1525/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 26.11.2015.

17.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі (клопотання про залучення документів до матеріалів справи б/н, б/д).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року розгляд справи відкладено на 10.12.2015р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.12.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 10.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі- постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ибла" в особі Житомирської філії ТОВ "Ибла" (далі - покупець) укладено договір поставки № 1848 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (далі - товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.

Загальна сума Договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього Договору (п. 2.3 Договору).

Положеннями п. 3.4 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 p.).

Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом плати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Положеннями п. 10.2 Договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7830,00 грн., в підтвердження чого надав видаткові накладні № 8525/7752 від 07.03.2015 р. на суму 4 952,34 грн., № 15239/13960 від 21.04.2015 р. на суму 2 877,66 грн., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей до Договору поставки.

Позивач, звертаючись до суду зданим позовом зазначає, що відповідач в порушення умов Договору за поставлений товар розрахунки не провів.

Враховуючи наявність заборгованості за Договором у розмірі 7830,00 грн. та прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 24% річних у розмірі 769,50грн., штраф у розмірі 3915,00 грн., пеня у розмірі 1923,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 828,23 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7830 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковими накладними № 8525/7752 від 07.03.2015 р., № 15239/13960 від 21.04.2015 р., які підписані уповноваженими представниками сторін, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Відповідач оплату вартості товару, в тому числі і в строки, встановлені Договором, не здійснив, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленої позивачем продукції.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по Договору поставки № 1848 від 01.12.2014 р. у сумі 7830,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, заборгованість відповідача у розмірі 7830,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем також заявлено до стягнення 24% річних у розмірі 769,50 грн., штраф у розмірі 3915,00 грн., пеня у розмірі 1923,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 828,23 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не було погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, розмір штрафу складає 3915,00 грн., а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок пені, встановив, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань складає 1923,73 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Як зазначалось вище, сторони у Договорі передбачили інший розмір процентів - 24% річних.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 24% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 24% річних у розмірі 769,50 грн. в межах заявлених вимог та 763,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 763,87 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" частково.

Зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ибла" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, код 20039085) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ибла" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська , буд. 30, код 24707365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 42, код 35871504) 7830,00 грн. - основного боргу, 769,50 грн. - 24% річних, 3915,00 грн. - штрафу, 1923,73 грн. - пені, 763,87 грн. інфляційних втрат та 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2015 р.

Суддя С.О. Турчин