Постанова

від 09.12.2015 по справі 802/3898/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р. м. Вінниця Справа № 802/3898/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В.І.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Скалецької В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фермерського господарства ОСОБА_1

до: управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось фермерське господарство ОСОБА_1 (далі ФГ ОСОБА_1, фермерське господарство, позивач) до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (далі - УПФУ у Теплицькому районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за перший квартал 2015 р. №194/06-40/03 від 25.02.2015 р., за другий та третій квартали 2015 р. №328/06-40/03 від 07.05.2015 р. та за четвертий квартал 2015 р. №581/06-40/03 від 01.10.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФГ ОСОБА_1 отримано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за перший квартал 2015 р. №194/06-40/03 від 25.02.2015 р., за другий та третій квартали 2015 р. №328/06-40/03 від 07.05.2015 р. та за четвертий квартал 2015 р. №581/06-40/03 від 01.10.2015 р. на загальну суму 34774,80 грн. Однак, з даними розрахунками позивач не погоджується, оскільки чинним законодавством передбачено, що обов'язок виплати пенсій, призначених згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" покладено на Державу. Крім того, фермерське господарство є платником фіксованого сільськогосподарського податку (трансформованого у єдиний податок), а тому, відповідно до пенсійного законодавства, не зобов'язано відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Позивач також послався й на Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України щорічно передбачати у проекті закону "Про Державний бюджет України" на відповідний рік за рахунок його загального фонду кошти для компенсації Пенсійному Фонду України суми втрат від застосування спеціальної ставки платниками фіксованого сільськогосподарського податку у сумі різниці між коштами, сплаченими за спеціальною ставкою, та коштами, які були б сплачені при застосуванні ставки, визначеної в абз. 2 п.1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, на думку позивача, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 23.11.2015 р. залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за перший квартал 2015 р. №194/06-40/03 від 25.02.2015 р. та другий і третій квартал 2015 р. №328/06-40/03 від 7.05.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовільнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити, вказуючи на правомірність прийняття оскаржуваного розрахунку. Зокрема зазначила, що абз. 4 п. 1 ст. 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених п. 1, 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи платників єдиного податку було і віднесено позивача. Тому, підстав для звільнення ФГ ОСОБА_1 від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Фермерське господарство ОСОБА_1 зареєстроване Теплицькою районною державною адміністрацією з 24.01.2001 р. та перебуває на обліку в УПФУ у Теплицькому районі Вінницької області.

1.10.2015 р. управлінням Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області сформовано та направлено фермерському господарству розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за четвертий квартал 2015 р. на загальну суму 8845,44 грн.

Вважаючи даний розрахунок протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) є платниками збору - фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 6.1. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року (далі - Інструкція), передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом №1058-ІV (з 1 січня 2004 року), а саме, відповідно до норм Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР відшкодуванню підлягали пенсії, призначені за пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Теплицькому районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств або організацій, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 "Про затвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У цих довідках повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку. При дотриманні зазначених норм чинного законодавства органами Пенсійного фонду вирішується питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Тобто, відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених громадянам, які отримують пенсію відповідно п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", незалежно від часу їхнього призначення, до досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно абзацу 4 пункту 1 статті 2 та пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" організації, підприємства, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, відшкодовують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" -"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що відповідач в 2014 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а в 2015 році є платником єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників і користується пільгами, передбаченими Податковим кодексом України.

Так, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок (ФСП).

Разом з тим, відповідно до зазначеного вище Закону, фактично ФСП замінено на єдиний податок четвертої групи.

Суд зазначає, що для платників 4 групи єдиного податку починаючи з 2015 року збережені майже всі умови їх оподаткування, які раніше були передбачені для платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Окрім того, суд зазначає, що ФГ ОСОБА_1 податкова звітність до Теплицького відділення Гайсинської ОДПІ за 2015 рік подавалась у формі податкової декларації саме з фіксованого сільськогосподарського податку, тобто, як платником фіксованого сільськогосподарського податку ( а. с. 8-9).

Слід також зазначити, що згідно пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України" (щодо податкової реформи) від 22.12.2014 року, стосовно спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, серед іншого, пропонується:

- оптимізація кількості груп платників єдиного податку до чотирьох із збереженням чинного максимального розміру доходу, який дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування;

- об'єднання спеціальних режимів оподаткування в єдиному податку шляхом введення окремої (четвертої) групи платників єдиного податку - сільськогосподарських товаровиробників, внаслідок чого скасовується фіксований сільськогосподарський податок.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми суд констатує, що наразі існує неузгодженість між нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та нормами Податкового кодексу України в частині зобов'язання сільгосппідприємств - платників єдиного податку четвертої групи відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Однак, суд відзначає, що законодавчо не скасовано пільг для платників фіксованого сільськогосподарського податку встановлених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а лише замінено фіксований сільськогосподарський податок на єдиний податок четвертої групи з метою оптимізації кількості груп платників єдиного податку.

Крім того, підпунктом 8 пункту 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлено Кабінету Міністрів України щорічно передбачати у проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік за рахунок його загального фонду кошти для компенсації Пенсійному фонду України суми втрат від застосування спеціальної ставки платниками фіксованого сільськогосподарського податку у сумі різниці між коштами, сплаченими за спеціальною ставкою, та коштами, які були б сплачені при застосуванні ставки, визначеної в абзаці другому пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Для визначення сум такої компенсації та обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) страхувальник (застрахована особа) розраховує суму страхового внеску як за загальною ставкою, так і за спеціальною ставкою, що відображається в обов'язковій звітності, та сплачує страховий внесок за спеціальною ставкою.

Дана законодавча норма виступає гарантуючою пільгою для платників фіксованого сільськогосподарського податку та підтверджує їх звільнення від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, слід зауважити, що Законом №71-VІІІ не виключено та не внесено жодних змін до підпункту 8 пункту 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині обов'язку Кабміну України передбачати кошти для компенсацій ПФУ України зазначених у ньому сум. Як і не вказано про втрату чинності пункту 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки", відповідно до якого постановлено Кабінету Міністрів України щорічно передбачати під час підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України компенсацію коштів Пенсійному фонду України на виплату пенсій сільським пенсіонерам - колишнім працівникам сільськогосподарських підприємств.

Окремо слід зазначити, що на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", а також у іншому рішенні від 7 липня 2011 року у справі "Серков проти України".

В обох справах Європейський Суд дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості закону" і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку Європейського Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".

Отже, у спірній ситуації щодо оскарження позивачем рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого здійснюється нарахування певних сум, слід застосовувати ту норму, яка найбільш сприятлива для позивача та є для нього зрозумілою.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 3, 8 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

Необхідність дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справах "Йорданова та інші проти Болгарії" та "Ліндхайм та інші проти Норвегії".

При вирішенні справи суд також керувався принципом верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, щодо права особи на "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 р. заява № 12742/87).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені у ході судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій №581/06-40/03 від 1.10.2015 р.

Відтак, адміністративний позов ФГ ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій №581/06-40/03 від 1.10.2015 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна