Рішення

від 08.12.2015 по справі 922/575/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р.Справа № 922/575/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск", м. Харків про стягнення 11 588350,94 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ворота", м. Харків в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ОСОБА_1 Ворота" ОСОБА_2 (позивач) 28.01.2015 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск", м. Харків про стягнення 11 588350,94 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договором про зміни № 1 до Договору № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від "27" березня 2014р., який укладено між позивачем та відповідачем 18.06.2014 року, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму строкової заборгованості за кредитом в розмірі 11 069363,23 грн., суму строкової заборгованості за відсотками в розмірі 31843,37 грн., суму простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 454298,75 грн. та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками в розмірі 32846,59 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2015 року провадження у справі 922/575/15 зупинено на п.3 ч.2 ст. 79 ГПК України.

03.12.2015 року до господарського суду Харківської області від Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" надійшла заява про поновлення провадження у справі № 922/575/15 (вх. № 48532) у якій просить суд поновити провадження у справі. В обґрунтування наданої заяви позивач постидається на те, що з моменту винесення ухвали про зупинення провадження у справі № 922/575/15 минуло більше трьох місяців, а хід процесу реорганізації відповідача триває, що значно затягує розгляд справи по суті та порушує права позивача. Позивач вважає, що прийняття рішення у справі № 922/575/15 про стягнення заборгованості з відповідача не потягне за собою порушення прав та законних інтересів жодної із сторін у справі та не завадить комісії із припинення юридичної особи внести до реєстру кредиторських вимог суму заборгованості за кредитним договором. На думку позивача проведення реорганізації на підприємстві відповідача, може тривати на протязі тривалого часу, що призведе до надто тривалого часу розгляду справи по суті для визначення обсягу відповідальності відповідача і порушує права позивача та приписи Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо розумного строку розгляду справи.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" про поновлення провадження у справі № 922/575/15 (вх. № 48532), господарський суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі з належним повідомленням учасників судового процесу про дату та час судового засідання.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2015 року провадження у справі № 922/575/15 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08 грудня 2015 р. о 12:20год.

07.12.2015 року на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області (inbox@hr.arbitr.gov.ua) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача (вх. № 1816). Вказане клопотання досліджено, долучено до матеріалів справи та задоволено судом в порядку приписів ст. 22 ГПК України.

07.12.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 48954), в яких відповідач заперечує проти клопотання позивача про поновлення провадження у справі № 922/575/15. Вказане клопотання досліджено та залишається судом без розгляду, оскільки господарським судом вирішено вказане клопотання позивача про поновлення провадження у даній справі, яке задоволено.

Позивач та відповідач в призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про розгляд даної господарської справи повідомлені своєчасно та належним чином, зокрема, шляхом отримання від господарського суду відповідних телефонограм №№ 827, 828 від 04.12.2015 року, примірники яких знаходяться в матеріалах справи.

Господарський суд констатує, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів по даній господарській справі.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/575/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, господарським судом встановлено наступне.

27 березня 2014 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Банк золоті ворота" (Банк) та ОСОБА_3 (позичальником) було укладено Договір № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної), з усіма змінами до нього, (далі-Кредитний договір, т.с. І а.с. 8-9), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках невідновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 11 800 000,00 грн. (одинадцять мільйонів вісімсот тисяч) гривень 00 коп. (ліміт), а Позичальник зобов'язався на умовах, передбачених даним Кредитним договором, повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору.

18 червня 2014 року між ОСОБА_4 та відповідачем у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Василиск" (далі - Позичальник) було укладено Договір про переведення боргу № 49/1 (т.с. І а.с. 10), відповідно до умов якого відповідач - ТОВ "Василиск" став новим боржником за зазначеним вище Договором № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (не відновлювальної) від 27.03.2014 укладеного між ОСОБА_3 та позивачем - АТ "ОСОБА_1 Ворота".

18 червня 2014 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ТОВ "Василиск" укладено договір про зміни № 1 до договору № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27.03.2014 року (т.с. І а.с. 11-12), у відповідності до умов якого, ОСОБА_3 замінено на відповідача - ТОВ "Василиск" (далі - Позичальник), та у період з 27.03.2014 р. по 26.03.2015 р. позивач - Банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 11 800 000,00 грн. (ліміт) без додаткових спеціальних переговорів, а Позичальник зобов'язується повернути у строк не пізніше 26.03.2015 р. та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

Згідно з п. 5.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 5.3.1 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, сплати неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування Позичальника за Договором у випадках, передбачених п. 5.2.5. Кредитного договору.

Згідно з п. 5.2.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1. Договору, та/або строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно з п. 7.9. Кредитного договору позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що в результаті неналежного виконання відповідачем (Позичальником) умов Кредитного договору у останнього перед позивачем утворилася заборгованість за кредитом, відсотками та неустойкою.

Так, за розрахунками позивача, станом на 16.01.2015 року заборгованість відповідача (Позичальника) перед позивачем (ОСОБА_1) за вищевказаним Кредитним договором становить 11 588 350,94 грн., а саме:

- 11069 362,23 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом;

- 31843,37 грн. - сума строкової заборгованості за відсотками;

- 454298,75 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками;

- 32846,59 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, несплата відповідачем суми заборгованості за кредитним договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами 1 і 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов кредитного договору позивачем відповідачу нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 16.01.2015 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 11 588 350,94 грн. (що складається з: 11069 362,23 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом; 31843,37 грн. - сума строкової заборгованості за відсотками; 454298,75 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 32846,59 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками).

З наявного в матеріалах господарської справи висновку судової економічної експертизи № 4020 від 10.07.2015 року, розмір заборгованості за кредитом в сумі 11069362,23 грн., розмір строкової заборгованості за відсотками у сумі 31843,37 грн. та розмір простроченої заборгованості за відсотками у сумі 454298,75 грн. в обсязі наданих матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Ворота" за договором № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 27.03.2014 р. (у редакції про зміни № 1 від 18.06.2014 р.) документально підтверджуються (т.с. 2 а.с. 70).

Враховуючи вказані обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 27.03.2014 р. (у редакції про зміни № 1 від 18.06.2014 р.) в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом, господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 11069362,23 грн., строкової заборгованості за відсотками в розмірі 31843,37 грн. та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 454298,75 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем суми пені за простроченою заборгованістю за відсотками в розмірі 32846,59 грн., господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Приписами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до приписів ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору сторони передбачили та встановили, що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1. Договору, та/або строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив, що за прострочення виконання зобов’язання (порушення строку сплати кредиту) позивач вірно нарахував відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та вірно обрав період прострочення з 16.07.2014 року по 15.01.2015 року, що відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 32846,59 грн.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт у висновку судової економічної експертизи №4020 від 10.07.2015 року щодо обґрунтованості та документального підтвердження нарахованої позивачем суми пені, у якому зазначив, що розмір пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 32846,59 грн. в обсязі наданих матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Ворота" за договором № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 27.03.2014 р. (у редакції про зміни № 1 від 18.06.2014 р.) документально підтверджуються (т.с. 2 зворотній а.с. 70).

З огляду на вищевикладені обставини, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення з відповідача пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 32846,59 грн. визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю .

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач надав необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі господарському суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 27.03.2014 р. (у редакції про зміни № 1 від 18.06.2014 р.) господарський суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості в загальному розмірі 11 588 350,94 грн. (що складається з: 11069 362,23 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом; 31843,37 грн. - сума строкової заборгованості за відсотками; 454298,75 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 32846,59 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками) обґрунтовані, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 73080,00 грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, та підлягають стягненню в дохід Державного Бюджету України, оскільки згідно з п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачем судовий збір при зверненні з даним позовом до господарського суду не сплачувався (зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 174, 179, 193, 343, 345, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" (61058, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 32031993) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ: 20015529) - заборгованість за договором № 49 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 27.03.2014 р. 11 588 350,94 грн. (що складається з: 11069 362,23 грн. - сума строкової заборгованості за кредитом; 31843,37 грн. - сума строкової заборгованості за відсотками; 454298,75 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 32846,59 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" (61058, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ: 32031993) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_5