Постанова

від 14.12.2015 по справі 815/7240/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7240/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Швеця В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства „Надія" до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 23.12.2014 року звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство „Надія" (далі ПСП «Надія») до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі ОДПІ), з адміністративним позовом, у якому позивач, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.3-11,159-161), просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року.

Позивач зазначив, що ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП „Надія", за результаті якої складений Акт перевірки №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року та прийняті податкові повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 425 831 грн. (275 802 грн. за основним платежем, 150 029 грн. за штрафними санкціями), №0001142200 13.10.2014 року про застосування штрафних санкцій на суму 945 грн., №0001132200 від 13.10.2014 року про застосування штрафних санкцій на суму 378 грн.

На думку позивача висновки акту перевірки про заниження суми ПДВ за перевіряємий період не ґрунтуються на первинних документах та даних бухгалтерського обліку ПСП «Надія». Відповідачем в додатках до акту перевірки невірно зроблені розрахунки щодо розподілу вхідного податкового кредиту між деклараціями за спеціальним режимом оподаткування ПДВ та загальними деклараціями з ПДВ за перевіряємий період, без врахування всіх податкових накладних, без відібрання усіх операцій з придбання товарів, послуг задекларованих сільхозпідприємством в загальних та скорочених деклараціях. Фактично за первинними документами ним занижено ПДВ на суму 36 619,10грн., що на 239182,10грн. менше, ніж зазначено у податковому повідомленні-рішенні відповідача №00001122200 від 13.10.2014 року.

Також позивач вважає не обґрунтованими висновки акту перевірки щодо нарахування штрафних санкцій на суму 945 грн. та 378 грн. за затримку до 30 днів та затримку понад 30 днів перерахування акумульованих сум ПДВ на спеціальний рахунок позивача, оскільки відповідачем не враховано, що в періоди, за які нараховані штрафні санкції, позивачем фактично було зайве перераховано на спеціальний рахунок податку на додану вартість.

Позивач зазначив, що ним були оскаржені прийняті ОДПІ податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням ГУ ДФС в Одеській області №115/10/15-32-10-02-07 від 17.11.2014 року та листом ДФС України №8029/6/99-99-10-01-02-15 від 04.12.2014 року первинну та повторну скарги позивача залишено без розгляду.

24.03.2015 року провадження по справі було зупинено за заявою представника позивача у зв'язку зі зверненням ПСП «Надія» 18.03.2015 року до ОДПІ з заявою про застосування податкового компромісу щодо неузгоджених податкових зобов'язань з ПДВ (т.2 а.с.58). Провадження по справі поновлено 08.12.2015 року.

Рішенням ОДПІ від 31.03.2015 року №1171/2200 до ПСП «Надія» частково застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні №00001122200 від 13.10.2014 року в сумі 254 144 грн.

Позивач уточнив свої позовні вимоги та посилаючись на те, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань, та такі зобов'язання після податкового компромісу не підлягають оскарженню, їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах, просив податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року на суму 275 802 грн. за основним платежем та 150 029 грн. за штрафними санкціями вважати нечинним та скасувати його, оскільки на суму 254144грн. досягнутий податковий компроміс (т.2 а.с.83-84).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що однієї з підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року, та нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 81078грн. (за основним платежем 64862грн., за штрафними санкціями 16216грн.) були висновки акту перевірки ОДПІ стосовно не цільового використання ПСП «Надія» акумульованої суми ПДВ зі спеціального рахунку у сумі 64 862 грн. Представник позивача вважав вказані висновки акту перевірки необґрунтованими, оскільки дана сума була використана на придбання товарів, які використані у виробництві сільськогосподарської продукції та виплату заробітної плати, що відповідає вимогам пп.209.1 5.1 п. 209.15 ст. 209 ПКУ, а тому, враховуючи часткове застосування податкового компромісу в сумі 254 144 грн., податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 425 831 грн. (275 802 грн. за основним платежем, 150 029 за штрафними санкціями) є незаконним та не спроможним до виконання.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та позицію представника позивача ОСОБА_2 Також представник позивача ОСОБА_5 зазначила, що вона працює головним бухгалтером ПСП «Надія» та також не згодна з висновками акту перевірки про нецільове призначення акумульованої суми ПДВ зі спеціального рахунку у сумі 64 862 грн. ОСОБА_4 не заперечувала, що дійсно, як зазначено в акті перевірки, 21.11.2012 року було перераховано зі спеціального рахунку підприємства, на якому акумулюються суми ПДВ для використання за цільовим призначенням, кошти у сумі 50560,70грн. на власний рахунок підприємства, у зв'язку з оплатою придбаного підприємством товару, але це було зроблено помилково, не вірно записаний розрахунковий рахунок, у зв'язку з чим вона в цей же день повернула кошти на спеціальний рахунок. Щодо суми 14301,00грн., яка була знята зі спеціального рахунку представник зазначила, що перерахування цих коштів з призначенням платежу «поповнення корпоративної карти» було здійснено для зняття їх готівкою, оскільки КБ «Приватбанк» для здійснення вказаної операції видає корпоративні карти, а не чекові книжки. Код ЄДРПОУ 14360570 є кодом КБ «Приватбанк» та присвоюється після зняття готівки в банкоматі. В подальшому дані кошти були використані для виплати заробітної плати працівникам ПСП «Надія», а саме трактористам, які зайняті у виробництві сільгосппродукції, тобто використані за цільовим призначенням.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, заперечував проти його задоволення, та зазначив, що після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до ОДПІ з заявою про застосування податкового компромісу. Рішенням ОДПІ від 31.03.2015 року №1171/2200 частково застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні №00001122200 від 13.10.2014 року в сумі 254 144 грн. Вказана сума, а також штрафні санкції у розмірі 63 536 грн. вважаються погашеними в зв'язку з застосуванням податкового компромісу. Податковий компроміс не застосований до визначених у податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2014 року №0001122200 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 108 151 грн., складається з податкових зобов'язань з ПДВ у сумі27073грн. (21658 грн. за основним платежем, 5415грн. за штрафними санкціями), а також до штрафної санкції у розмірі 81 078 грн. з причини застосування податкової пільги, не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ст. 209 ПКУ.

Представник відповідача зазначив, що у разі досягнення податкового компромісу не на всю суму грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні, податкове повідомлення-рішення не відкликається, у зв'язку з чим не відкликане податкове повідомленні-рішенні від 13.10.2014 року №0001122200, оскільки по визначеним у ньому податковим зобов'язанням на загальну суму 108 151 грн. податковий компроміс не застосований. Посилання позивача на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є не чинним та не може виконуватись не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки визначені контролюючим органом податкові зобов'язання підлягають оскарженню або сплаті до бюджету.

Також представник відповідача зазначив, що використання коштів спеціального рахунку не за призначенням є порушенням податкового законодавства незалежно від того було це зроблено помилково чи ні. У зв'язку з чим і зняття зі спеціального рахунку коштів на корпоративну карку є не цільовим використанням коштів. Доказів того, що ці кошти були використані на заробітку плату трактористам, які задіяні в діяльності режиму, не надано.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами письмові докази судом встановлено, що 06.12.1999 року Саратською районною державною адміністрацією було зареєстровано ПСП „Надія" запис №1 547 108 0001 000109, яке з 14.12.1999 року знаходиться на обліку у ОДПІ як платник податків. З 01.01.2009 року позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування (т.1 а.с.14-34).

З 08.09.2014 року по 16.09.2014 року на підставі наказу від 05.09.2014 року №387 ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП „Надія", за результатами якої складений Акт перевірки №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПСП «Надія» (код за ЄДРПОУ 30500983) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, правильність обрання спеціального режиму оподаткування, згідно з яким суми ПДВ залишаються в розпорядженні підприємства, фіксованого сільськогосподарського податку, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року» (т.1 а.с.35-75).

Згідно висновку Акту №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року перевіркою встановлено порушення ПСП «Надія»:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.209.10 пп. «а» п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011 року №1492 (далі Порядок №1492), в результаті чого занижено суму ПДВ по загальним деклараціям у розмірі 275802грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.209.10 пп. «а» п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку №1492, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді залишається у розпорядженні с/г підприємства та спрямовується на спецрахунок підприємства по скороченим деклараціям на суму 276688грн.;

- п.203.2 ст.203,п.209.2 ст.209 ПКУ, абз.2 п.3 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках», в результаті чого ПСП «Надія» несвоєчасно з затримкою встановлених строків перераховувало на спеціальний рахунок нараховані суми ПДВ, які залишаються в розпорядженні с/г підприємства;

- п.4 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках» ПСП «Надія» застосувало податкову пільгу у розмірі 64862грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, у тому числі у листопаді 2012 року у сумі 50516грн., у квітні 2013 року у сумі 14301грн.

Позивач надав заперечення на Акт перевірки, які відповідно до відповіді ОДПІ від 10.10.2014 року до уваги не прийняти (т.1 а.с.76-92).

На підставі Акту перевірки №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року ОДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 425 831 грн. (275 802 грн. за основним платежем, 150 029 грн. за штрафними санкціями), №0001142200 13.10.2014 року про застосування на підставі абз.2 п.126.1 ст.126 ПКУ штрафних санкцій на суму 945 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання, №0001132200 від 13.10.2014 року про застосування на підставі абз.3 п.126.1 ст.126 ПКУ штрафних санкцій на суму 378 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання (т.1 а.с.106, 109,111).

Позивач оскаржив прийняті ОДПІ податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням ГУ ДФС в Одеській області №115/10/15-32-10-02-07 від 17.11.2014 року та листом ДФС України №8029/6/99-99-10-01-02-15 від 04.12.2014 року первинну та повторну скарги позивача залишено без розгляду (т.1 а.с.93-105).

23.12.2014 року позивач оскаржив прийняті ОДПІ податкові повідомлення-рішення до суду.

18.03.2015 року ПСП «Надія» звернувся до ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість визначених у податкових повідомленнях-рішеннях №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року, сплативши відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 5% -13 634 грн. відповідно до платіжного доручення №264 від 24.03.2015 року (т.2 а.с.53).

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до Рішенням ОДПІ від 31.03.2015 року №1171/2200 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу до ПСП «Надія» частково застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні №00001122200 від 13.10.2014 року в сумі 254 144 грн., у зв'язку з чим підлягає сплаті 5% від суми податкового зобов'язання у розмірі 12707грн. (254144грн.х5%), після якої інша частина 95% у розмірі 241437грн. (254144грн.-12707грн.) та штрафні санкції у розмірі 63536грн. вважатимуться погашеними.

Згідно з Рішенням ОДПІ від 31.03.2015 року №1171/2200 податковий компроміс не застосований до податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначених у податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2014 року №00001122200 на суму 108151грн.,а саме : - до податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 21 658 грн. (заниження податкових зобов'язань на суму 18526грн., завищення податкового кредиту на суму 3132грн.) та штрафні санкції у сумі 5 415 грн. ; - штрафна санкція у розмірі 81078 грн. з причини застосування податкової пільги у розмірі 64862грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, з нарахуванням штрафних санкцій відповідно до ст.123 ПКУ у сумі 16216грн. (64862грн.х25%). Також податковий компроміс не застосований до штрафних санкцій застосований відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0001132200 на суму 378 грн., та від 13.10.2014 року №0001142200 на суму 945 грн.(т.2 а.с.81-82).

Таким чином, предметом спору є податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року в частині податкових зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108151 грн., щодо яких не застосований податковий компроміс, та податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0001132200 на суму 378 грн.., та від 13.10.2014 року №0001142200 на суму 945 грн.

В частині визначення ОДПІ податкових зобов'язань з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2014 року №0001122200 на суму 108 151 грн. судом встановлено наступне.

Згідно Акту №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року перевіркою встановлено порушення ПСП «Надія» п.44.1, п.44.6 ст.44, п.209.10 пп. «а» п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку №1492, в результаті чого занижено суму ПДВ по загальним деклараціям у розмірі 18526грн. (за вересень 2012 року у сумі 14 167 грн.; за листопад 2015 року у сумі 4 359 грн.), та завищено податковий кредит у сумі 3 132грн. за квітень 2014 року.

Завищення податкового кредиту у сумі 3 132грн. за квітень 2014 року по загальній декларації згідно акту перевірки розраховано виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів, оскільки позивачем не були надані для перевірки всі первинні документи (т.1 а.с.43-44). Податковий компроміс до вказаної суми не застосований, оскільки відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» податковий компроміс застосовується за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року.

Заниження податкових зобов'язань відбулось у результаті надання позивачем сільськогосподарських послуг в рослинництві, які не були зазначені в свідоцтві платника ПДВ спеціального режиму оподаткування №100191511, яке діяло з 07.02.2009 року по 23.01.2013 року та відповідно ПДВ по операціям з надання зазначених послуг в сумі 18526,00грн. не було включено до складу податкових зобов'язань загальної декларації.

Ці послуги були надані ПП «Тангра» (послуги з оранки землі), СФГ «Балкани» послуги з дискування землі) (т.1 а.с.38).

Позивач в позові, а також представники позивача у судовому засіданні не навели обґрунтувань та не надали жодних доказів в спростування вказаних висновків Акту перевірки, на підставі яких позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 21658грн.

Доводи позивача що податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року в частинні податкових зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 151 грн. є нечинними у зв'язку з частковим погашенням податкових зобов'язань з ПДВ шляхом досягнення податкового компромісу, суд вважає неспроможними, оскільки досягнення податкового компромісу по частині визначених контролюючим органом податкових зобов'язань не є підставою для звільнення платника податку від сплати інших визначених контролюючим органом податкових зобов'язань.

Також згідно Акту №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року перевіркою встановлено порушення ПСП «Надія» п.4 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках» ПСП «Надія» застосувало податкову пільгу у розмірі 64862грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, у тому числі у листопаді 2012 року у сумі 50516грн., у квітні 2013 року у сумі 14301грн.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В Акті перевірки №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року зазначено, що ПСП «Надія» для акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням відкрило спеціальний рахунок №260443054400086.

В ході перевірки встановлено, що 21.11.2012 року згідно операції №934 по спеціальному рахунку №260443054400086 відкритому в банку ПАТ КБ «Приватбанк», ПСП «Надія» було перераховано кошти у сумі 50560,70грн. згідно вказаного призначення платежу «перерахування на власний рахунок підприємства» за №26005054402130.

Представник відповідача ОСОБА_4, яка є бухгалтером ПСП «Надія», не заперечувало у судовому засіданні наявності вказаного порушення, проте заперечувала про застосування санкцій за вказане порушення, посилаючись на те, що сума 50560,70 грн., яка підлягала сплаті контрагенту СВК «Дружба» за насіння ячменю була помилково перерахована на власний рахунок підприємства зі спеціального рахунку та це було зроблено банком автоматично, але нею протягом години кошти повернути на спеціальний рахунок підприємства. Представник позивача надала до суду звіти про операції на рахунках ПСП «Надія» №26005054402130 та №260443054400086 за 21.11.2012 року.

Відповідно до звіту по рахунку №26005054402130 платіжним дорученням №932 від 21.11.2012 року о 15:33 годині, кошти у сумі 50 560,70 грн. були перераховані з рахунку ПСП «Надія» №26005054402130 на рахунок СВК «Дружба» №2600401631073 з призначенням платежу «оплата за насіння ячменю», платіжним дорученням №934 від 21.11.2012 року о 16:24 годині ПСП «Надія» була перерахована сума 50 560,70 грн. з спеціального рахунку №26043054400086 на власний рахунок позивача №26005054402130. Відомості щодо повернення вказаної суми на спеціальний рахунок відсутні.

Відповідно до звіту по спеціальному рахунку №260443054400086 з зазначеного рахунку платіжним дорученням №934 від 21.11.2012 року о 16:24 годині ПСП «Надія» була перерахована сума 50 560,70 грн. з спеціального рахунку №26043054400086 на власний рахунок позивача №26005054402130. На зазначений рахунок 21.11.2012 року поступали кошти у сумі 50440грн. платіжним дорученням №310 о 10:26 години з призначенням платежу акумуляція ПДВ згідно декларації ПДВ за жовтень 2012 року. Іншій коштів на вказаний рахунок, у тому числі з призначенням платежу повернення помилково перерахованих не надходило (т.2 а.с.87-89).

При цьому суд враховує та вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, щодо будь-яке перерахування коштів зі спеціального рахунку не за призначенням, що визначається у платіжному дорученні, з порушенням вимог ст.209 ПКУ не звільняє підприємство від відповідальності встановленої законодавством за нецільове використання акумульованих сум ПДВ. Наявність платіжного доручення №934 від 21.11.2012 року ПСП «Надія» про перерахування суми 50 560,70 грн. з спеціального рахунку №26043054400086 на власний рахунок №26005054402130 з призначенням платежу «перерахування на власний рахунок підприємства» спростовує доводи представника позивача, що вказане перерахування здійснено банком автоматично та підтверджує висновки Акту перевірки про нецільове використання коштів акумульованих сум ПДВ.

Також в Акті перевірки зазначено про нецільове використання зі спеціального рахунку суми 14 301 грн. Перевіркою встановлено, що 24.04.2013 року згідно операції №1078 по спеціальному рахунку №26043054400086 ПСП «Надія» було перераховано кошти у сумі 14 301 грн. з призначенням платежу «поповнення корпоративної карти».

В Акті зазначено, що від надання пояснень головний бухгалтер ОСОБА_4 відмовилась.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що зняті кошті у сумі 14 301 грн. були використані для виплати заробітної плати працівникам ПСП «Надія», а саме трактористам, які зайняті у виробництві сільгосппродукції, тобто використані за цільовим призначенням.

Представник відповідача не заперечував, що вказані кошти, якщо вони були використані на зарплату трактористам, які задіяні в діяльності режиму, можуть вважатися використаними за цільовим призначенням, проте жодного доказу щодо використання вказаної суми за цільовим призначенням під час перевірки надано не було.

Судом встановлено, що згідно відомості на виплату грошей заробітна плата за квітень 2013 року ПСП «Надія» дійсно було виплачено заробітну плату працівникам ПСП «Надія» у загальній сумі 17217грн., з них трактористам, які зайняті у виробництві сільгосппродукції, у сумі 2 669,18 грн., а саме ОСОБА_6 в сумі 696,49 грн., ОСОБА_7 у сумі 698,53 грн. ОСОБА_8 у сумі 637,08 грн., ОСОБА_9 у сумі 637,08 грн. (т.2 а.с.95).

Будь-яких доказів щодо цільового використання відповідно до п.209.15.1 п.209.1 ст.209 ПКУ іншої суми коштів з 14 301 грн., а саме 11 631,82 грн., позивач не надав.

При таких обставинах суд дійшов до висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог про відсутність з його сторони порушень при використанні податкової пільги у розмірі 64862грн. лише в частині використання суми 2 669,18 грн.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року підлягає скасуванню: у частині штрафної санкція у розмірі 3 336, 47 грн. з причини застосування податкової пільги у розмірі 2 669,18 грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, з нарахуванням штрафних санкцій відповідно до ст.123 ПКУ у сумі 667,29 грн. (2 669,18 грн.х25).

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001142200 13.10.2014 року про застосування штрафних санкцій на суму 945 грн., №0001132200 від 13.10.2014 року про застосування штрафних санкцій на суму 378 грн. , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 Порядку №11 сільськогосподарське підприємство, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст.203 ПК, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначати реквізити спеціального рахунка.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.203 ПК податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п.126.1 ст. 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно Акту перевірки ПСП «Надія» несвоєчасно перераховувало акумульовані суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок підприємства (т.1 а.с.55/зв.).

Представники позивача не заперечували цих обставин, проте вважали, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки на час виникнення недоплати по вказаним періодам у ПСП «Надія» рахувалась переплата акумульованої суми ПДВ на спеціальному рахунку підприємства. Проте такі доводи суд не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених порушень щодо строку сплати акумульованих платежів з ПДВ на спеціальний рахунок підприємства, що не пов'язано з наявною сумою на цьому рахунку.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3336,47грн. за штрафними санкціями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства „Надія" до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області №00001122200 від 13.10.2014 року в частині збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству „Надія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3336,47 гривен за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.