Постанова

від 09.12.2020 по справі 815/7240/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2020 року

Київ

справа №815/7240/14

адміністративне провадження №К/9901/25272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Надія

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року (суддя Катаєва Е.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року (головуючий суддя Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.)

у справі № 815/7240/14

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Надія

до Саратської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Приватне сільськогосподарське підприємство Надія (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Саратської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001122200, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 425 831 грн, в тому числі 275 802 грн - за основним платежем та 150 029 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001132200, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання застосовано штрафну санкцію в сумі 378 грн, № 0001142200, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання застосовано штрафну санкцію в сумі 945 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 09.12.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 00001122200 від 13.10.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 336,47 гривень за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив .

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що підприємством не було допущено нецільового використання акумульованих сум ПДВ на спеціальному рахунку, кошти витрачались на потреби, пов`язані із сільськогосподарським виробництвом. Податковим органом неправомірно застосовано до підприємства штрафні санкції, у зв`язку з затриманням перерахування нарахованої суми ПДВ на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, оскільки в періоди, за які нараховані штрафні санкції приватним підприємством фактично зайво перераховано кошти на спеціальний рахунок податку на додану вартість

Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу Підприємства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалися.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.09.2014 року по 16.09.2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, правильність обрання спеціального режиму оподаткування, згідно з яким суми ПДВ залишаються в розпорядженні підприємства, фіксованого сільськогосподарського податку, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року за результатами якої складено акт №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 209.10 пп. а пп . 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011 року №1492 (далі Порядок №1492), в результаті чого занижено суму ПДВ по загальним деклараціям у розмірі 275 802 грн;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 209.10 пп. а пп . 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку №1492, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді залишається у розпорядженні с/г підприємства та спрямовується на спецрахунок підприємства по скороченим деклараціям на суму 276 688 грн.;

- п. 203.2 ст. 203,п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, абз.2 п.3 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках , в результаті чого несвоєчасно з затримкою встановлених строків перераховано на спеціальний рахунок нараховані суми ПДВ, які залишаються в розпорядженні с/г підприємства;

- п. 4 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках застосовано податкову пільгу у розмірі 64 862 грн не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 Податкового кодексу України .

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 13.10.2014 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 00001122200 , яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 425 831 грн (з яких 275 802 грн за основним платежем, та 150 029 грн за штрафними санкціями);

- № 0001142200, яким застосовано на підставі абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафні санкції на суму 945 грн за затримку сплати суми грошового зобов`язання;

- № 0001132200, яким застосовано на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафні санкції на суму 378 грн за затримку сплати суми грошового зобов`язання .

В ході розгляду справи Підприємство звернулось до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу по податковим зобов`язанням з податку на додану вартість визначених у податкових повідомленнях-рішеннях №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року.

Рішенням податкового органу від 31.03.2015 року №1171/2200 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу до Підприємства частково застосовано податковий компроміс до податкових зобов`язань визначених у податковому повідомленні-рішенні № 00001122200 від 13.10.2014 року в сумі 254 144 грн.

Згідно цього рішення, сплаті позивачем підлягало 5 % від суми податкового зобов`язання у розмірі 12 707 грн, після якої інша частина 95% у розмірі 241 437 грн та штрафні санкції у розмірі 63 536 грн вважатимуться погашеними.

Платіжним дорученням від 24.03.2015 року Підприємством сплачено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 13 624 грн, у зв`язку з чим податковий компроміс вважається досягнутим.

Таким чином, рішенням податкового органу від 31.03.2015 року № 1171/2200 податковий компроміс не був застосований до податкових зобов`язань з податку на додану вартість визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.10.2014 року:

- № 00001122200 на суму 108 151 грн, (з яких податкове зобов`язання в сумі 21 658 грн (заниження податкових зобов`язань на суму 18 526 грн., завищення податкового кредиту на суму 3 132 грн) та штрафних санкцій у сумі 5 415 грн та штрафної санкції у розмірі 81 078 грн з причини застосування податкової пільги не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання.

- № 0001132200 на суму 378 грн,

- № 0001142200 на суму 945 грн.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що предметом спору в даному випадку є податкове повідомлення-рішення № 00001122200 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 108 151 грн, та податкові повідомлення-рішення № 0001132200 на суму 378 грн, та № 0001142200 на суму 945 грн.

За твердженням податкового органу сільськогосподарське підприємство здійснило нецільове використання грошових коштів в сумі 50 560,70 грн, в зв`язку з перерахуванням коштів зі спеціального рахунку на власний рахунок позивача, в сумі 11 631,82 грн, в зв`язку з перерахуванням грошових коштів зі спеціального рахунку на корпоративну картку. Також підприємством порушено граничні строки сплати грошових зобов`язань, в зв`язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10% та 20 %.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство для акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням відкрило спеціальний рахунок № НОМЕР_1 .

21.11.2012 року згідно операції № 934 по спеціальному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в банку ПАТ КБ Приватбанк , позивачем перераховано кошти у сумі 50 560,70 грн з призначенням платежу перерахування на власний рахунок підприємства на рахунок № НОМЕР_2 .

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що Підприємством здійснено нецільове використання суми ПДВ, оскільки в даному випадку не встановлено, що вказана сума коштів зі спеціального рахунку використана на один з передбачених у пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничих факторів.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що сума 50 560,70 грн, яка підлягала сплаті контрагенту СВК Дружба за насіння ячменю, помилково перерахована з власного рахунку підприємства, але протягом часу вказана сума повернута на власний рахунок зі спеціального рахунку Підприємства.

В апеляційній скарзі позивач, заперечуючи проти виявленого порушення, посилався на те, що кошти в сумі 50 560,70 грн були перераховані з власного рахунку № НОМЕР_3 на рахунок СВК Дружба з призначенням платежу оплата за насіння ячменю , а вже у 16:24 цього ж дня, така ж сума була поновлена на власний рахунок приватного сільськогосподарського підприємства зі спеціального рахунку № НОМЕР_1 .

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

До матеріалів справи долучено звіти про операції на рахунках Підприємства № НОМЕР_2 (власний рахунок) та № НОМЕР_1 (спеціальний рахунок) за 21.11.2012 року.

Відповідно до звіту по рахунку № НОМЕР_2 платіжним дорученням № 932 від 21.11.2012 року о 15:33 годині, кошти у сумі 50 560,70 грн перераховані на рахунок СВК Дружба з призначенням платежу оплата за насіння ячменю .

Відповідно до звіту по спеціальному рахунку № НОМЕР_1 з зазначеного рахунку платіжним дорученням № 934 перерахована сума 50 560,70 грн на власний рахунок позивача. Кошти у сумі 50 440 грн зараховано на спеціальний рахунок платіжним дорученням № 310 з призначенням платежу акумуляція ПДВ згідно декларації ПДВ за жовтень 2012 року.

Інших коштів на вказаний рахунок, у тому числі з призначенням платежу повернення помилково перерахованих не надходило.

Призначення платежу при перерахуванні коштів зі спеціального рахунку перерахування на власний рахунок підприємства .

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спрямування коштів сільськогосподарським підприємством з окремого рахунку на власний рахунок не може вважатись використанням таких коштів для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, або використання їх на інші виробничі цілі, тобто не є цільовим використанням акумульованих коштів, виходячи з такого.

Допущена позивачем помилка при перерахуванні грошових коштів, яка в найкоротший строк була усунута самим позивачем (перераховано грошові кошти із спеціального рахунку на власний рахунок підприємства) не може кваліфікуватися як порушення за встановлених в судовому процесі обставин цільового використання вказаних грошових коштів - оплата за насіння ячменю.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.

Також, в ході перевірки встановлено нецільове використання позивачем зі спеціального рахунку суми 14 301 грн.

24.04.2013 року згідно операції №1078 по спеціальному рахунку № НОМЕР_4 перераховано кошти в сумі 14 301 грн з призначенням платежу поповнення корпоративної карти .

В ході розгляду справи підтверджено цільове використання коштів у сумі 2 669,18 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів цільового використання відповідно до п. 209.15.1 п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України суми 11 631,82 грн позивачем не надано.

До матеріалів справи позивачем долучено копії авансових звітів працівників сільськогосподарського підприємства та доданих до цих звітів документів. В касаційній скарзі позивач зазначає, що надані докази свідчать про те, що кошти з корпоративної картки використані у повній відповідності з чинним законодавством, а саме на виробничі цілі, пов`язані із здійсненням сільськогосподарської діяльності.

Оглянувши вказані документи, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з наданих документів неможливо встановити використання коштів для здійснення саме виробничих цілей, передбачених податковим законодавством та пов`язаних із здійсненням сільськогосподарської діяльності.

Крім того, до Підприємства застосовані штрафні санкції у сумі 945 грн та 378 грн за затримку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В ході проведеної перевірки встановлено, що Підприємство в порушення вимог п. 203.2 ст. 203 та п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України несвоєчасно перерахувало на спеціальний рахунок нараховані суми податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, а саме:

за лютий 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 30 календарних днів;

за березень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 58 календарних днів;

за травень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 29 календарних днів;

за червень 2013 року сума 945 грн перерахована із затримкою 29 календарних днів;

за липень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 27 календарних днів;

за серпень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 30 календарних днів;

за вересень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 29 календарних днів;

за жовтень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 26 календарних днів;

за листопад 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 30 календарних днів;

за грудень 2013 року сума 945 грн перерахована з затримкою 28 календарних днів;

за січень 2014 року сума 945 грн перерахована з затримкою 59 календарних днів;

за березень 2014 року сума 945 грн перерахована з затримкою 20 календарних днів.

В касаційній скарзі позивач не заперечує вказані обставин, проте вважає, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки на час виникнення недоплати по вказаним періодам у Підприємства рахувалась переплата акумульованої суми ПДВ на спеціальному рахунку підприємства.

Пунктом 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність коштів на спеціальному рахунку жодним чином не звільняє позивача від обов`язку у встановлені Податковим кодексом строки здійснювати перерахування акумульованих сум ПДВ на спеціальний рахунок

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № 0001132200 та № 0001142200.

Доводи касаційної скарги Підприємства зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, підприємством не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001122200 на суму 50 561 грн в частині застосування штрафних санкцій з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Надія задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року у справі № 815/7240/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001122200 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 50 561 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001122200 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 50 561 грн.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року у справі № 815/7240/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко