Ухвала

від 15.03.2016 по справі 815/7240/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7240/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги приватного сільськогосподарського підприємства Надія та Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Надія до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2014 року приватне сільськогосподарське підприємство Надія звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року позов приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства Надія задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області №00001122200 від 13.10.2014 року в частині збільшення ПСП Надія суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3336,47 гривен за штрафними санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, приватне сільськогосподарське підприємство Надія та Саратська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області подали апеляційні скарги на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ПСП Надія посилалось на те, що підприємством не було допущено нецільового використання акумульованих сум ПДВ на спеціальному рахунку, кошти витрачались на потреби, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом. Також апелянт посилався на те, що податковим органом неправомірно було застосовано до підприємства штрафні санкції, у зв'язку з затримання перерахування нарахованої суми ПДВ на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, оскільки в періоди, за які нараховані штрафні санкції приватним підприємством фактично було зайво перераховано на спеціальний рахунок податку на додану вартість.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року та прийняття нової, якою повністю задовольнити позовні вимоги ПП Надія .

В своїй апеляційній скарзі Саратська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області посилалась на те, що сума податку на додану вартість, яка акумулюється на спеціальному рахунку не підлягає вилученню до бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України. При цьому, податковий орган вважає, що зазначені кошти можуть використовуватись лише на виробничі фактори, визначені у п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України. В даному випадку перевіркою не було встановлено, що кошти зі спеціального рахунку було використано хоч на один із зазначених у ПК виробничих факторів, що свідчить про те, що позивач застосовував податкову пільгу не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання.

У зв'язку з вказаним апелянт ставить питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року у частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112200 від 13.10.2014 року в сумі 3336,47 грн. та прийняття нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08.09.2014 року по 16.09.2014 року Саратською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП „Надія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, правильність обрання спеціального режиму оподаткування, згідно з яким суми ПДВ залишаються в розпорядженні підприємства, фіксованого сільськогосподарського податку, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1218/2200/30500983 від 23.09.2014 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00001122200 від 13.10.2014 року про збільшення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 425 831 грн. (275 802 грн. за основним платежем, та 150 029 грн. за штрафними санкціями);

- №0001142200 13.10.2014 року про застосування на підставі абз.2 п.126.1 ст.126 ПКУ штрафних санкцій на суму 945 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання;

- №0001132200 від 13.10.2014 року про застосування на підставі абз.3 п.126.1 ст.126 ПКУ штрафних санкцій на суму 378 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання (т.1 а.с.106, 109,111).

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення ПСП Надія :

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.209.10 пп. а п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011 року №1492 (далі Порядок №1492), в результаті чого занижено суму ПДВ по загальним деклараціям у розмірі 275802грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.209.10 пп. а п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ, пп.4.5 п.4 розділу V Порядку №1492, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді залишається у розпорядженні с/г підприємства та спрямовується на спецрахунок підприємства по скороченим деклараціям на суму 276688грн.;

- п.203.2 ст.203,п.209.2 ст.209 ПКУ, абз.2 п.3 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках , в результаті чого ПСП Надія несвоєчасно з затримкою встановлених строків перераховувало на спеціальний рахунок нараховані суми ПДВ, які залишаються в розпорядженні с/г підприємства;

- п.4 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках ПСП Надія застосувало податкову пільгу у розмірі 64862грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, у тому числі у листопаді 2012 року у сумі 50516грн., у квітні 2013 року у сумі 14301 грн.

В ході розгляду справи, а саме, 18.03.2015 року ПСП Надія звернулось до Саратської ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість визначених у податкових повідомленнях-рішеннях №00001122200, №0001142200, №0001132200 від 13.10.2014 року, сплативши відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення ПКУ суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 5% -13 634 грн. відповідно до платіжного доручення №264 від 24.03.2015 року (т.2 а.с.53).

Рішенням Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 31.03.2015 року №1171/2200 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу до ПСП Надія було частково застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні №00001122200 від 13.10.2014 року в сумі 254 144 грн.

Згідно цього рішення, сплаті позивачем підлягало 5% від суми податкового зобов'язання у розмірі 12 707 грн. (254144 грн.х5%), після якої інша частина 95% у розмірі 241 437 грн. (254144 грн.-12707 грн.) та штрафні санкції у розмірі 63536 грн. вважатимуться погашеними.

Платіжним дорученням від 24.03.2015 року ПСП Надія було сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13 624 грн., у зв'язку з чим податковий компроміс вважається досягнутим.

Таким чином, рішенням Саратської ОДПІ від 31.03.2015 року №1171/2200 податковий компроміс не був застосований до податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначених у податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2014 року №00001122200 на суму 108151 грн., а саме: - до податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 21 658 грн. (заниження податкових зобов'язань на суму 18 526 грн., завищення податкового кредиту на суму 3 132 грн.) та штрафних санкцій у сумі 5 415 грн.; - штрафної санкції у розмірі 81 078 грн. з причини застосування податкової пільги у розмірі 64 862 грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, з нарахуванням штрафних санкцій відповідно до ст.123 ПКУ у сумі 16216 грн. (64 862 грн. х 25%). Також податковий компроміс не застосований до штрафних санкцій, застосованих відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0001132200 на суму 378 грн., та від 13.10.2014 року №0001142200 на суму 945 грн. (т.2 а.с.81-82).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що предметом спору в даному випадку є податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року в частині податкових зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108 151 грн., щодо яких не застосований податковий компроміс, та податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0001132200 на суму 378 грн.., та від 13.10.2014 року №0001142200 на суму 945 грн.

В свою чергу, податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року в частині податкових зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108 151 грн., було прийнято податковим органом у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання на суму 18 526 грн., завищенням податкового кредиту в сумі 3132 грн., застосуванням штрафних санкцій в сумі 5415 грн. (18 526+3132 = 21 658 х25%); застосуванням штрафної санкції у розмірі 81078 грн. через застосування податкової пільги не за призначенням.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що протягом вересня-листопада 2012 року ПСП Надія надавало послуги по обробці землі іншим підприємствам на суму 111 156 грн., в тому числі ПДВ на суму 18 526 грн., зокрема, ПП Тангра , СФГ Балкани .

Суми податку на додану вартість по вищевказаним операціям були включені до податкових зобов'язань скорочених декларацій вересня та листопада 2012 року, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до скороченої податкової декларації з податку на додану вартість, та даним скороченим декларацій з ПДВ за вересень та листопад 2012 року.

Податковий орган посилався на те, що позивачем надавались сільськогосподарські послуги в рослинництві, які не були зазначені в свідоцтві платника ПДВ спеціального режиму оподаткування, яке діяло з 07.02.2009 року по 23.01.2013 року, та відповідно ПДВ по операціям з надання зазначених послуг в сумі 18 526 грн. не було включено до складу податкових зобов'язань загальної декларації, а саме, в порушення п.209.10 пп. а п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ позивач занизив суму податкових зобов'язань в загальних деклараціях з ПДВ на загальну суму 18 526 грн., в тому силі у вересні 2012 року на суму 14167 грн. та у листопаді 2012 року - на суму 4359 грн.

Згідно п. 209.1 ст. 209 ПК резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

П. 209.2 ст. 209 ПК передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 209.7 ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД (2371б-14), та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно п. 209.10 ст. 209 ПК України для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

В свою чергу, у п. 209.17 ст. 209 ПК України встановлено, на які види діяльності поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Слід зазначити, що для отримання права на застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства сільськогосподарське підприємство зобов'язане зареєструватися платником ПДВ у загальновстановленому порядку та отримати свідоцтво про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування, в якому зазначаються види діяльності, на які поширюється спеціальний режим оподаткування.

При цьому, достовірність відомостей про види діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру, який містить відомості про основні види діяльності сільськогосподарського підприємства за КВЕД та який сільськогосподарське підприємство додає до заяви.

Як вже зазначалось, перелік видів діяльності, до яких застосовується спеціальний режим оподаткування, визначено ст. 209 Податкового кодексу, при цьому кількість видів діяльності, які можуть бути внесені до заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, не обмежена.

В свою чергу, інші види діяльності, що здійснюється суб'єктами спеціального режиму оподаткування у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, повинні оподатковуватися ПДВ поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку.

Завищення податкового кредиту у сумі 3132 грн. за квітень 2014 року по загальній декларації згідно акту перевірки розраховано, виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів, оскільки позивачем не були надані для перевірки всі первинні документи (т.1 а.с.43-44).

Згідно п.п. 209.15 ст. 209 ПК України у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою неможливо було визначити чи змінювались напрями використання товарів/робіт, основних фондів платником податків та у якому періоді, при цьому, позивачем не були надані для перевірки всі первинні документи, у зв'язку з чим розподіл, здійснювався виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів, що відповідає вимогам законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий компроміс до вказаної суми не застосований, оскільки відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення податковий компроміс застосовується за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, стосовно того, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 18 526 грн., та завищенням податкового кредиту в сумі 3132 грн. є обґрунтованим, у зв'язку з чим правомірним є і застосування штрафних санкцій у розмірі 5415 грн. (18 526+3132 = 21 658 х25%).

В свою чергу, в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення ПСП Надія п.4 постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках , що виразилось у застосуванні позивачем податкової пільги у розмірі 64862 грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ (у тому числі у листопаді 2012 року у сумі 50516 грн., у квітні 2013 року у сумі 14301 грн.)

Так, податковим органом було встановлено, що ПСП Надія для акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням відкрило спеціальний рахунок №260443054400086.

21.11.2012 року згідно операції №934 по спеціальному рахунку №260443054400086 відкритому в банку ПАТ КБ Приватбанк , ПСП Надія було перераховано кошти у сумі 50560,70грн. згідно вказаного призначення платежу перерахування на власний рахунок підприємства за №26005054402130.

Податковий орган посилався на те, що підприємством було здійснено нецільове використання суми ПДВ, оскільки в даному випадку не встановлено, що вказана сума коштів зі спеціального рахунку була використана на один з передбачених у п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України виробничих факторів.

Як встановлено судом першої інстанції, бухгалтер ПСП Надія ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала наявності вказаного порушення, проте не погоджувалась із застосуванням санкцій за вказане порушення, посилаючись на те, що сума 50560,70 грн., яка підлягала сплаті контрагенту СВК Дружба за насіння ячменю була помилково перерахована на власний рахунок підприємства зі спеціального рахунку та це було зроблено банком автоматично, але нею протягом години кошти повернути на спеціальний рахунок підприємства.

В апеляційній скарзі позивач, заперечуючи проти виявленого порушення, посилався на те, що кошти в сумі 50560,70 грн. були перераховані з власного рахунку № 26005043302130 на рахунок СВК Дружба з призначенням платежу оплата за насіння ячменю , а вже у 16:24 цього ж дня, така ж сума була поновлена на власний рахунок приватного сільськогосподарського підприємства зі спеціального рахунку №260443054400086.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. Такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку суми податку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику для здійснення інших виробничих цілей.

Представником позивача були надані до суду звіти про операції на рахунках ПСП Надія №26005054402130 та №260443054400086 за 21.11.2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до звіту по рахунку №26005054402130 платіжним дорученням №932 від 21.11.2012 року о 15:33 годині, кошти у сумі 50 560,70 грн. були перераховані з рахунку ПСП Надія №26005054402130 на рахунок СВК Дружба №2600401631073 з призначенням платежу оплата за насіння ячменю , платіжним дорученням №934 від 21.11.2012 року о 16:24 годині ПСП Надія була перерахована сума 50560,70 грн. з спеціального рахунку №26043054400086 на власний рахунок позивача №26005054402130. Відомості щодо повернення вказаної суми на спеціальний рахунок відсутні.

Відповідно до звіту по спеціальному рахунку №260443054400086 з зазначеного рахунку платіжним дорученням №934 від 21.11.2012 року о 16:24 годині ПСП Надія була перерахована сума 50 560,70 грн. з спеціального рахунку №26043054400086 на власний рахунок позивача №26005054402130. На зазначений рахунок 21.11.2012 року поступали кошти у сумі 50440грн. платіжним дорученням №310 о 10:26 години з призначенням платежу акумуляція ПДВ згідно декларації ПДВ за жовтень 2012 року. Інших коштів на вказаний рахунок, у тому числі з призначенням платежу повернення помилково перерахованих не надходило (т.2 а.с.87-89).

Слід зазначити, що призначення платежу при перерахуванні коштів зі спеціального рахунку було саме перерахування на власний рахунок підприємства .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спрямування коштів сільськогосподарським підприємством з окремого рахунку на власний рахунок не може вважатись використанням таких коштів для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, або використання їх на інші виробничі цілі, тобто не є цільовим використанням акумульованих коштів.

Крім того, в акті перевірки податковий орган також посилався на нецільове використання позивачем зі спеціального рахунку суми 14 301 грн.

Так, зазначено, що 24.04.2013 року згідно операції №1078 по спеціальному рахунку №26043054400086 ПСП Надія було перераховано кошти в сумі 14 301 грн. з призначенням платежу поповнення корпоративної карти . Будь-які пояснення з цього приводу головний бухгалтер ОСОБА_2 надавати відмовилась.

В ході розгляду справи, представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що кошти у сумі 14 301 грн. були використані для виплати заробітної плати працівникам ПСП Надія , а саме трактористам, які зайняті у виробництві сільгосппродукції, тобто використані за цільовим призначенням.

У підтвердження цьому позивачем були надані відомості на виплату заробітної плати за квітень 2013 року, згідно якої ПСП Надія було виплачено заробітну плату працівникам ПСП Надія у загальній сумі 17 217 грн., з них трактористам, які зайняті у виробництві сільгосппродукції у сумі 2 669,18 грн., а саме ОСОБА_3 в сумі 696,49 грн., ОСОБА_4 у сумі 698,53 грн. ОСОБА_5 у сумі 637,08 грн., ОСОБА_6 у сумі 637,08 грн. (т.2 а.с.95).

Таким чином, підприємством було підтверджено цільове використання коштів у сумі 2 669,18 грн.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів щодо цільового використання відповідно до п.209.15.1 п.209.1 ст.209 ПКУ іншої частини коштів, а саме 11 631,82 грн., позивачем надано не було.

Посилання позивача на надання ним відповідних доказів у вигляді копій авансових звітів працівників сільськогосподарського підприємства та доданих до цих звітів документів не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що з наданих документів неможливо встановити використання коштів для здійснення саме виробничих цілей, передбачених податковим законодавством та пов'язаних із здійсненням сільськогосподарської діяльності.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення №00001122200 від 13.10.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині штрафної санкція у розмірі 3 336, 47 грн. з причини застосування податкової пільги у розмірі 2 669,18 грн. не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 ПКУ, з нарахуванням штрафних санкцій відповідно до ст.123 ПКУ у сумі 667,29 грн. (2 669,18 грн.х25).

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0001142200 13.10.2014 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 945 грн. та №0001132200 від 13.10.2014 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 378 грн., слід зазначити наступне:

Штрафні санкції у сумі 945 грн. та 378 грн. були застосовані до ПСП Надія за затримку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України уразі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що ПСП Надія порушення вимог п. 203.2 ст. 203 та п. 209.2 ст. 209 ПК України несвоєчасно перерахувало на спеціальний рахунок нараховані суми податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, а саме: за лютий 2013 року сума 945 грн. перерахувало із затримкою 30 календарних днів; за березень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 58календарних днів; за травень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 29 календарних днів; за червень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 29 календарних днів; за липень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 27 календарних днів; за серпень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 30 календарних днів; за вересень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 29 календарних днів; за жовтень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 26 календарних днів; за листопад 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 30 календарних днів; за грудень 2013 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 28 календарних днів; за січень 2014 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 59 календарних днів; за березень 2014 року суму 945 грн. перерахувало із затримкою 20 календарних днів.

Відповідно до п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, від 12.01.2011 року №11 сільськогосподарське підприємство, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст.203 ПК, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначати реквізити спеціального рахунка.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 203 ПК податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, в даному випадку встановлення затримки у перерахуванні позивачем на спеціальний рахунок нарахованих сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, є підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій, згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, представники позивача не заперечували цих обставин, проте вважали, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки на час виникнення недоплати по вказаним періодам у ПСП Надія рахувалась переплата акумульованої суми ПДВ на спеціальному рахунку підприємства.

Зазначені доводи позивача вірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, з огляду на те, що зазначене жодним чином не звільняє позивача від обов'язку у встановлені Податковим кодексом строки здійснювати перерахування акумульованих сум ПДВ на спеціальний рахунок

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0001142200 13.10.2014 року та №0001132200 від 13.10.2014 року прийняті податковим органом правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягають.

Зважаючи на все вище зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПСП Надія .

При зверненні до Одеського апеляційного адміністративного суду Саратською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області не було сплачено судовий збір.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року Саратській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, відповідно до п.п 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 р. складала 1218 грн.

Зважаючи на зазначене, мінімальний та максимальний розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви в гривневому еквіваленті становить 1827 грн. та 4872 грн. відповідно.

В даному випадку, розмір майнових вимог становить 427154 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви згідно встановленої ставки складав - 4872 грн., а тому, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі майнового характеру, в даному випадку, складає 5359,20 грн. (110% х 4872 грн. = 5359,20 грн.).

Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області підлягає несплачена сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5359,20 грн.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги приватного сільськогосподарського підприємства Надія та Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09грудня 2015 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (68200, Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, 23, код ЄДРПОУ 38540866) до Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, одержувач УК у м. Одесі / Приморський р-н./ 22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461, код класифікації доходів бюджету 22030101 несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв