Ухвала

від 02.12.2015 по справі 372/1673/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1673/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В. Провадження № 22-ц/780/6506/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 02.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи його невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позики, виникненням значної заборгованості, просив в судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги, загалом просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 275,9 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 3223187703:11:001:0018, які знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Капустяна, вул. Капустяна, в рахунок погашення заборгованості в сумі 1839954,92 грн., в тому числі: несплачена сума позики у розмірі 473800 грн. (що за середньозваженим курсом в 23 грн. за долар США еквівалентно 20600 доларів США); пеня за прострочення сплати позики за період з 12.02.2015 року по 16.09.2015 року у розмірі 1023408 грн., за договором позики грошових коштів від 11.08.2015 року, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ОСОБА_2 за ціною продажу не нижче ніж 637000 грн. з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_2 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі, посилаючись на наявність заборгованості за договором позики, невиконання відповідачем умов договору, заперечив удаваність правочину, пояснив, що вартість майна оцінена сторонами в договорі, розрахунок заборгованості базується на середньозваженому курсі валют, який відповідає комерційному.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлявся належним чином, заперечень щодо позову, заяв та клопотань до суду не направив.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

11 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого позивач передав відповідачеві у власність 259560 грн., а відповідач зобов'язувався повернути позивачеві борг в гривневому еквіваленті, що становитиме 20600 доларів США за середньозваженим комерційним курсом у строк до 11 лютого 2015 року. У разі несвоєчасного повернення коштів позичальник зобов'язався сплатити пеню в розмірі 1 % за кожен день прострочки. Вказані обставини підтверджуються копією договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики, 11 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, згідно умов якого, Іпотекодавцем було передано в іпотеку, в якості забезпечення виконань своїх зобов'язань за договором позики два об'єкти нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 275,9 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 3223187703:11:001:0018, які знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Капустяна, вул.Капустяна. Вказані обставини підтверджуються копією договору, витягами з реєстру про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяження, інформаційними довідками.

16.02.2015 року та 25.03.2015 року позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою про усунення порушень умов договору, передачу оригіналів правовстановлюючих документів, укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок заставного майна, що підтверджується листами, квитанціями, описом цінного листа, відомостями із сайту «Укрпошта».

Спірне нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 275,9 кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 3223187703:11:001:0018, які знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Капустяна, вул. Капустяна належить відповідачеві ОСОБА_3, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свідоцтвом про право власності, договором купівлі-продажу земельної ділянки, інформаційними довідками.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт послався на те, що суд першої інстанції, належним чином не вивчив, всі надані сторонами докази, у звязку з чим, зробив невірні процесуальні висновки.

Натомість, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позову.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Згідно ст.ст. 11, 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання божником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, в даному випадку позивач ОСОБА_2, за загальними нормами цивільного судочинства дійсно має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Однак при вирішенні спору суд зобов'язаний дотримуватись загальних засад цивільного судочинства, зокрема щодо диспозитивності та змагальності сторін.

Колегія суддів, враховує, що позивач не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики, в межах цього спору просить лише звернути стягнення на предмет іпотеки.

Обгрунтовуючи позов апелянт посилається, що відповідач допустив виникнення заборгованості за договором позики, на підтвердження чого, не надав відповідного розрахунку, але в мотивувальній частині позовної заяви навів розрахунок, згідно якого станом на 16.09.2015 року заборгованість становить 1839954,92 грн. і складається із несплаченої суми позики у розмірі 473800 грн. (що за середньозваженим курсом в 23 грн. за долар США еквівалентно 20600 доларів США); пені за прострочення сплати позики за період з 12.02.2015 року по 16.09.2015 року у розмірі 1023408 грн.

Колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апелянта, в частині визначення розміру заборгованості за договором позики, оскільки відповідні доводи ґрунтуються на еквіваленті, який не передбачений законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Можливість розрахунків, за договором, виходячи із офіційного курсу відповідної валюти, на день платежу сторони у договорі не передбачили, позивач наполягав на розрахунку заборгованості без застосування офіційного курсу відповідної валюти.

Пункт 3 укладеного між сторонами договору позики визначає розмір пені за прострочку - 1%, однак не передбачає базові показники обрахунку від якої саме суми чи найменування або правового статусу вихідних даних слід здійснювати такий розрахунок (сума позики, сума заборгованості тощо), тому відповідні доводи позову є непереконливими.

Враховуючи відсутність належно оформленого розрахунку, неконкретизованість умов договору та вихідних даних для обрахунку боргу, колегія суддів, погоджується з висновком суду, про відсутність процесуальних можливостей, перевірити доводи позивача, в цій частині, як такі, що всупереч вимогам ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України не доведені належними і допустимими доказами.

Вартість предмету іпотеки в наданих суду доказах не визначена, однак враховуючи технічні характеристики (житловий будинок площею 275,9 кв.м та земельна ділянка площею 0,25 га в Обухівському районі Київської області), колегія суддів, має підстави, що їх вартість значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Натомість, про проведення будь-яких експертиз, клопотань, від апелянта, не надходило.

При цьому доводи представника позивача про визначення вартості предмету іпотеки сторонами в договорі від 11.08.2014 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суду не подано висновку чи іншого документа, складеного уповноваженою законодавством особою - експертом або оцінювачем, а строки чинності зазначеного у договорі звіту оцінювача станом на 07.08.2014 року сплинули.

Відомості про технічний стан будинку, стан земельної ділянки у справі відсутні, при цьому представник позивача в судовому засіданні повідомляв відомості про невідповідність дійсного технічного стану будинку зазначеному у документах правовому статусу об'єкта нерухомості. Технічний паспорт суду не подавався, достатній для ідентифікації опис об'єкта нерухомості позивач не навів.

Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що житловий будинок, на який пропонується звернути стягнення, не використовується для постійного проживання відповідачем та членами його сім'ї, тому достатніх підстав для позбавлення відповідачів конституційного права на житло, колегія суддів, не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Всупереч вимогам ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суду не подано достатніх даних та належних і допустимих доказів обставин, які підлягають обов'язковому зазначенню у рішенні суду у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, суду не подано жодних доказів вартості предметів іпотеки станом на час звернення до суду або розгляду справи, в позовних вимогах не визначено вартість майна, що позбавляє суд об'єктивно оцінити співмірність та обгрунтованість позовних вимог позивача, тому задоволення позову в межах наявних у справі доказів є неможливим.

Інших доказів або обставин, які б могли спростувати висновки суду, апелянтом не надано, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Укладений між сторонами договір не містить чітких норм, які б надавали право позивачеві вимагати задоволення своїх вимог як іпотекодержателя шляхом надання позивачеві права продажу об'єкту іпотеки «будь-яким способом», подібний спосіб купівлі-продажу не можна вважати конкретизованим і таким, що ґрунтується на законі чи договорі, тому обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не узгоджується із положеннями п.4.1 іпотечного договору. Загалом, вимоги позивача про наділення його в судовому порядку визначеними позовом повноваженнями не ґрунтуються в повній мірі, ні на договорі, ні на законі.

Також, апелянтом, жодним чином не вмотивовано і не доведено можливість відчудження майна відповідача за умови чинності внесеного до відповідного державного реєстру обтяження стосовно земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Капустяна, вул. Капустяна за постановою державного виконавця про арешт майна, що підтверджується інформаційною довідкою державного реєстратора.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Із встановлених судом фактичних обставин спору не вбачається достатніх і визначених законом підстав для покладення на відповідача в судовому порядку визначених позовом зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, на підставі поданих позивачем доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги не грунтуються на зібраних по справі і досліджених судом письмових доказах, не узгоджуються із чинним законодавством України, позивач всупереч вимогам ст.ст.10,11,60 ЦПК України не довів позовні вимоги, тому достатніх правових і фактичних підстав для задоволення позову не встановлено.

Узагальнюючи, наведене вище, колегія суддів також не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, так, викладені, апеляційні вимоги аналогічні, заявленому позивачем, позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: