Постанова

від 09.12.2015 по справі 910/7521/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/7521/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г. суддів:Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"І ЕЛ СІ ГРУП"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

07.10.2015 року

у справі № 910/7521/15-г Господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"І ЕЛ СІ ГРУП"

до 1. Київської міської ради

2. Департаменту комунальної власності м. Києва

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

третя особа управління з питань комунального майна, приватизації

та підприємства

Шевченківської районної у місті Києві ради

про стягнення 4 375 234,51 грн. за вилучені приміщення

у примусовому порядку

за участю представників сторін:

позивача - Стовбун О.Й. дов. від 03.12.2015 р., Кішиця В.А. дов. Від 19.03.2015 р.,

відповідача - 1- Семенюк Н.М. дов. від 24.04.2015 р.,

відповідача - 2 - Семенюк Н.М. дов. від 30.12.2014 р.,

третьої особи - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року (суддя - Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "І ЕЛ СІ ГРУП" 2 327 252 грн. 40 коп. - суми боргу та 38 872 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. (судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року г скасовано частково, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 2 327 252,40 грн. суми боргу. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року у справі №910/7521/15-г викладено в наступній редакції: "У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "І Ел Сі Груп" про стягнення 4 375 234,51 грн. за вилучені приміщення у примусовому порядку - відмовити повністю". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "І ЕЛ СІ ГРУП" на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23 272 грн. 52 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "І ЕЛ СІ ГРУП" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

У березні 2015 року ТОВ "І ЕЛ СІ ГРУП" подало позов до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 4 375 234,51 грн. за вилучені приміщення у примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "І Ел Сі Груп" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

На підставі вказаного договору позивачем було придбано нежилі приміщення № 1-28, №31-43 по пров. Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 кв.м.

11.07.2007 року позивачем перераховано грошові кошти в розмірі 2 327 252,40 грн. згідно платіжного доручення № 30 (а.с. 19) в оплату за придбане нежитлового приміщення на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення на рахунок Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 5011-19/11326-2012 (а.с. 20-25) визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2007 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві та ТОВ "І Ел Сі Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень № 1-28, № 31-43 по провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 кв.м. та зобов'язано ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення по провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.

02.12.2013 року Господарським судом міста Києва у справі № 5011-19/11326-2012 видано наказ про передачу нежилих приміщень Київській міській раді (а.с. 26).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акту державного виконавця відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 13.11.2014 року (а.с. 27) відбулось виконання судового рішення шляхом передачі від ТОВ "І Ел Сі Груп" у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлових приміщень по пров. Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 кв.м.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано звернуто увагу на те, що хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Рішенням Київської міської ради від 9 вересня 2010 року N 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" прийнято не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Шевченківську районну у місті Києві раду.

При цьому пунктом 4 зазначеного рішення припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад, зокрема: Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, Шевченківська районна у місті Києві рада не ліквідована як юридична особа, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Як правомірно зазначив апеляційний господарський суд, оскільки Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не отримував від позивача коштів за спірне майно, у Департаменту не виникло обов'язку на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України повернути кошти, сплачені за угодою, яка визнана судом недійсною.

Отже, вимоги позивача до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 4 375 234, 51 грн. за вилучені приміщення у примусовому порядку є безпідставними.

Звертаючись з позовною вимогою про стягнення коштів з Київської міської ради та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які не були сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року.

Отже, вимога про повернення одержаних коштів на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У даній справі позов було заявлено до Київської міської ради та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які не були сторонами недійсного правочину, що виключає прийняття рішення про задоволення позову саме за рахунок вказаних відповідачів.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно застосовано норми ст. 1212 Цивільного кодексу України з огляду на те, що вказана норма не була підставою позову, а позивач у позовній заяві не посилався на цю норму і відповідних клопотань про зміну підстав позову під час розгляду справи не подавав.

Місцевий господарський суд, в порушення норм ст.ст. 54, 84 ГПК України задовольнив позов з підстав, які не заявлялись позивачем.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за вилучені приміщення у примусовому порядку, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків .

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "І ЕЛ СІ ГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі № 910/7521/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський