Постанова

від 09.12.2015 по справі 908/64/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 908/64/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі№ 908/64/15-г Господарського суду Запорізької області за позовомУправління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" простягнення 89 739, 33 грн. та розірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЛеп'явко В.С. - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 89 739, 33 грн. заборгованості з орендної плати та розірвати договір оренди № 16-08 від 13.01.2009 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 01-32/0573-01 від 07.04.2015, яка прийнята та розглянута судом, т.2., а.с.80-81).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 (головуючий Корсун В.Л., судді: Алейникова Т.Г., Соловйов В.М.) у даній справі позов задоволено повністю. Рішення обґрунтовано неналежним виконанням умов договору в частині сплати орендної плати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (головуючий Попков Д.О., судді: Марченко О.А., Зубченко І.В.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Постанова мотивована недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

23.11.2015 на адресу суду надійшла заява від Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області про залучення до матеріалів справи постанови про відкриття виконавчого провадження № 47419827 від 05.05.2015, яка судом задоволена.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" не скористалось правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті 111 2 не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2009 між Енергодарською міською радою в особі управління комунальної власності Енергодарської міської ради, орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо", як орендарем, укладено договір оренди № 16-08, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне володіння та користування наступне майно: нежитлове приміщення, загальною площею 687,4 м 2 , розташоване за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, будинок 22, приміщення № 227.

Договір посвідчений нотаріусом 13.01.2009 та зареєстрований у державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів (т.1., а.с.15).

Власником вказаного майна, як об'єкту комунальної власності, є територіальна громада міста Енергодар в особі Енергодарської міської ради, що підтверджується відповідним свідоцтвом про власності на нерухоме майно (а.с.40 т.1) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.41 т.1).

Факт передачі майна в оренду відповідачу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 13.01.2009 (т.1, а.с.15 зі зворотної сторони).

В своїй уточненій позовній заяві позивач послався на те, що відповідач не виконує свої договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з січня по листопад 2013 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 55 354, 79 грн., яка залишилась не погашеною. Крім того, в порушення умов договору оренди відповідач не уклав договорів на централізоване водопостачання, опалення з постачальником відповідних послуг та договору страхування орендованого майна, а також здійснив незаконне перепланування об'єкта оренди. На думку позивача, вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, орендарем за погодженням з орендодавцем були здійснені невідокремлювальні поліпшення об'єкта оренди на суму 116 668,8грн. (а.с.а.с.31-50 т.2) та на суму 168 436,8грн. (а.с.а.с.51-62 т.2) - усього на суму 285 105,6грн.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заявами про зарахування вартості частини витрат на покращення орендованого майна в рахунок орендної плати від 19.07.2012 на суму 147 401,82 грн. (а.с.167 т.2) та від 16.02.2013 на суму 45 931, 48 грн. орендар намагався в порядку ст.601 Цивільного кодексу України припинити відповідні зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог, проте в межах справи № 5009/2047/12 (а.с.а.с.26-28 т.1, а.с.а.с.3-9 т.2) суд, дійшовши висновку про нікчемність таких заяв через можливість компенсації вартості поліпшень виключно у разі припинення або розірвання договору оренди (хоча і встановив факт здійснення орендарем узгоджених з орендодавцем невід'ємних поліпшень на суму 285 105,6 грн.), стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" на користь Управління комунальної власності Енергодарської міської ради Запорізької області заборгованість за договором оренди № 16-08 від 13.01.2009 в розмірі 193 333,3грн., яка утворилась станом на грудень 2012 року.

Як вбачається зі змісту складених орендодавцем рахунків (а.с.а.с.20-22 т.1), додатково до стягнутої в межах справи № 5009/2047/12 суми заборгованості, за період з січня по 24.07.2013 включно була нарахована орендна плата в сумі 55 354, 79 грн., з вимогами про сплату якої відповідачеві була надіслана (а.с.25 т.1) претензія № 01-33/1673-01 від 14.11.2014 (а.с.23 т.1), незадоволення якої разом із:

- непогашеною заборгованістю, стягнутою в межах справи № 5009/2047/12;

- невиконанням обов'язку, встановленого зазначеним вище пп.ж) п.5.1. спірного договору щодо страхування об'єкту оренди;

- здійснення без згоди Орендодавця незаконного перепланування об'єкту оренди, яке Орендодавцем підтверджується наданими документами (а.с.а.с.29-31, 33,34 т.1);

- невиконання обов'язку, встановленого пп. к) п.5.1. спірного договору щодо укладання договорів про надання комунальних послуг з виконавцем (КП "ПКВ"), визначеним рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №167 від 29.05.2013 (а.с.35 т.1),

зумовило звернення 10.12.2014 (згідно відмітки на конверті про надсилання позову - а.с.71 т.1) Управління комунальної власності Енергодарської міської ради до місцевого суду з даним позовом.

Згідно наданих відповідачем документів, апеляційним господарським судом встановлено, що за постановою Енергодарського міського відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізький області про застосування запобіжних заходів №03 від 26.02.2013 (а.с.а.с.118, 119, т.1) було призупинено експлуатацію магазину за адресою м. Енергодар, пр. Будівельників, 22 шляхом опечатування вхідних дверей та знеструмлення електромережі магазину з 25.03.2013. Дану постанову було визнано незаконною та скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі № 808/3185/13-а. Втім, зі змісту акту від 04.06.2013, складеного співробітниками ВАТ "Запоріжжяобленерго" вбачається, що фактично електропостачання на об'єкті оренди відновлено не було.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" звернулось (а.с.127 т.1) з заявою від 14.06.2013 (а.с.а.с.125, 126 т.1) про порушення законодавства про електроенергетику до начальника інспекції державного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Запорізькій області, вимагаючи вжиття заходів, спрямованих на негайне поновлення постачання електричної енергії відносно об'єкту оренди. В свою чергу, зі змісту відповіді від 07.07.2013 (а.с.67 т.2) на вказану заяву вбачається, що станом на 01.07.2013 між орендарем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" діє договір про постачання електричної енергії № 1105 від 06.04.2009, а договір про спільне використання технологічних електричних мереж між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та КП "ПКВ", від електричних мереж якого здійснюється електропостачання нежитлових приміщень орендаря, відсутній.

Апеляційною інстанцією встановлено, що листом № 01-20/1321-01 від 09.07.2013 (а.с.36 т.1), надісланим 10.07.2013 (а.с.38 т.1), орендодавець з мотивів наявності заборгованості з орендної плати за період листопад 2010, березень 2011- червень 2013 року (а.с.37 т.1) в порядку ст.782 Цивільного кодексу України заявив про відмову від договору оренди і необхідність звільнення орендованого майна із передачею його за актом приймання-передачі 24.07.2013. Наразі, доказів отримання цього повідомлення орендарем матеріали справи не містять і останнім заперечується. Однак, зі змісту висновку № 4586 від 04.09.2013 (а.с.132 т.1) за результатами розгляду заяви орендаря від 30.07.2013 про відкриття кримінального провадження за фактом протиправного знеструмлення, проникнення та заволодіння чужим майном, створенням перешкод законній господарській діяльності (а.с.а.с.129-131 т.1) вбачається, що комісією позивача з приймання об'єкту оренди 24.07.2013 було здійснено вскриття орендованих приміщень, заміна замків і опечатування вхідних дверей. За таких обставин, орендар заявою № 30/07-13 від 30.07.2013 (а.с.133 т.1) звернувся (а.с.а.с.134, 135 т.1) до Енергодарської міської ради та орендодавця про звільнення від орендної плати у зв'язку із неможливістю використання орендованого майна, однак результати розгляду такої заяви в матеріалах справи відсутні.

На запит позивача (а.с.75 т.1) визначеним 29.05.2013 виконавцем (КП "ПКВ") за комунальними послугами листом від 03.12.2014 (а.с.76 т.1) було повідомлено про не укладання з відповідачем договорів на всі види комунальних послуг.

Заявою № 01-32/0573-01 від 07.04.2015 (а.с.а.с.80,81 т.2) позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати на суму 34 384, 54грн. (до 89 739, 33грн.), нараховану за період з 25.07.2013 по листопад 2013 року (а.с.82 т.2).

Поряд із цим, під час дії договору оренди відповідач неодноразово звертався до позивача з заявами про зарахування вартості здійснених ним поліпшень об'єкту оренди в рахунок орендної плати, з приводу яких матеріали справи не містять відомості про оцінку законності в межах інших судових справ:

- від 31.05.2013 на суму 40846,41грн.(а.с.65 т.2), яка була надіслана Орендодавцю 31.07.2013 і отримана ним 06.08.2013 (а.с.66 т.2);

- від 20.05.2014 на суму 193333,3грн., стягнуту за рішенням суду в межах справи №5009/2047/12 (а.с.63 т.1), яка була надіслана Орендодавцю 20.02.2014р. (а.с.64 т.2) і отримана ним 24.02.2014 (а.с.64 зворотна сторона т.2);

- від 10.02.2015 №10-02/1-15 на суму 55 354,79грн., заявлену первісно до стягнення Орендодавцем в межах розглядуваної справи, яка була надіслана Орендодавцю 13.02.2015 (а.с.94 т.2) та отримана ним 03.03.2015 (а.с.94 зворотна сторона). За результатами розгляду означеної заяви Орендодавець у листі №01-20/0540-01 від 01.04.2015 (а.с.76 т.2) висловив заперечення, наголошуючи на відсутності зустрічних зобов'язань перед Орендарем, та зазначив про нікчемність такого зарахування.

Визнавши встановленими зазначені обставини, місцевий суд задовольнив позовні вимоги орендодавця у повному обсягу (з урахуванням збільшення стягуваної заборгованості з орендної плати до 89 739,33грн.), відхиливши доводи Позивача щодо:

- невиконання ним обов'язків за пп. ж) п.5.1. спірного договору - через невизначеність моменту виконання зобов'язання із страхування майна. Апеляційний суд з цього приводу зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення Орендодавця до Орендаря з вимогами про виконання такого обов'язку;

- здійснення перепланування об'єкту оренди без згоди Орендодавця.

В свою чергу, апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що місцевим судом не було надано правової оцінки такій підставі позову, як невиконання обов'язків, визначених пп. "к)" п.5.1. спірного договору - щодо укладання договорів про надання комунальних послуг із визначеним рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 167 від 29.05.2013 виконавцем - КП "Підприємство комунальної власності". Доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами від 20.02.2014 і 10.02.2015 відхилені з мотивів виникнення у орендодавця зобов'язань з компенсації поліпшень виключно у разі: припинення договору оренди чи його розірвання; приватизації об'єкту оренди чи проведення конкурсу, аукціону, чого у розглядуваному випадку не мало місця. Суд першої інстанції також не вбачав підстав для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України через нездійснення Орендарем звернень до суду про усунення відповідних перешкод та відсутність перешкод у користуванні через знеструмлення, яке не було зумовлено діями Орендодавця.

Правовідносини сторін регламентуються положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також відповідними приписами Господарського і Цивільного кодексів України щодо відносин оренди (найму).

Укладений між сторонами спірний договір оренди є належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зважаючи на визначені орендодавцем підстави позовних вимог щодо розірвання спірного договору, позивач наполягає на необхідності його розірвання саме з мотивів невиконання орендарем згадуваних вище обов'язків відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відхилення доводів позивача щодо нездійснення страхування об'єкту оренди через невизначеність моменту виконання такого обов'язку і відсутність доказів висування вимог з цього приводу в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України; та щодо проведення перепланування об'єкту оренди без погодження із орендодавцем, що спростовано відповідачем належними доказами наявності такої згоди.

В той же час, висновки місцевого суду щодо можливості розірвання спірного договору через наявність заборгованості з орендної плати апеляційною інстанцією визнані недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Висновок місцевого господарського суду про можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за спірним договором в силу спеціальних приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнаний судом апеляційної інстанції помилковим, оскільки ст.27 цього Закону встановлює механізм компенсації вартості узгоджених з Орендодавцем невід'ємних поліпшень у разі припинення договору, проте ці норми не містять застережень про неможливість застосування загальних положень Цивільного кодексу України.

За висновком апеляційної інстанції, невід'ємні поліпшення Орендарем на загальну суму 285 105,6 грн. були здійснені за погодженням з Орендодавцем у розумінні ч.3 ст.773 Цивільного кодексу України, він цілком управнений в порядку ч.3 ст.778 цього Кодексу на компенсацію своїх витрат, у тому числі - шляхом зарахування їх в рахунок орендної плати. Таким чином, і положення пп."е") п.5.2. спірного договору, і положення діючого законодавства, яке розповсюджується на розглядувані правовідносини, передбачають альтернативний компенсаційний механізм - відшкодування (і в такому випадку це має здійснюватися із дотриманням вимог п.п.8.3., 8.7. договору та ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як про це зазначив місцевий суд) або зарахування в рахунок орендних платежів. При цьому, обсяг цих витрат був визначений сторонами, доказів існування спору з цього приводу за матеріалами справи не вбачається, а отже - підстави для застосування ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", зміст якої не стосується випадків проведення зарахування орендної плати - наразі не вбачається.

В свою чергу, порядок зарахування понесених витрат в рахунок орендних платежів регламентується приписами ст.601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України - тобто може опосередковуватися заявою Орендаря, незалежно від згоди на це Орендодавця, а отже - саме Орендареві належить право вибору способу компенсації понесених ним витрат на здійснення узгоджених невід'ємних поліпшень. Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що діюче законодавство не містить застережень у розумінні ст.602 Цивільного кодексу України про неможливість припинення грошових зобов'язань зі здійснення орендних платежів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі - і відносно орендної плати, яку було стягнуто судовим рішенням, що цілком узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.12.2008 у справі № 3-5281к08.

Інша позиція з приводу можливості проведення зарахування вартістю здійснених поліпшень зобов'язань з орендної плати в межах цього ж самого договору, висловлена судами у справі № 5009/2047/12, є оціночним судженням, а не преюдиціальною обставиною у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України, а отже не позбавляє суд на самостійну оцінку доводів сторін з цього приводу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог опосередковує односторонній правоприпиняючий правочин у розумінні ч.ч.1-3 ст.202 Цивільного кодексу України, на який розповсюджується встановлена ст.204 цього Кодексу презумпція правомірності. В свою чергу, спростування такої презумпції має здійснюватися або чинним судовим рішенням про визнання відповідного правочину недійсним, або прямою вказівкою закону на це (нікчемність).

З урахуванням викладеного та за відсутності доказів компенсації відповідачеві вартості здійснених ним поліпшень в сумі 285 105,6грн. у будь-який інший спосіб орендар цілком був управнений звернутися до позивача із заявою від 20.05.2014 на суму 193333,3 грн., стягнуту за рішенням суду в межах справи №5009/2047/12 (а.с.63 т.1), отримання якої (заяви) останнім 24.02.2014 зумовило припинення відповідного грошового зобов'язання, а відтак - і безпідставність висування доводу про наявність такого боргу на момент подання розглядуваного позову у якості однієї з підстав вимоги про розірвання спірного договору. Доказів визнання недійсним правочину з такого зарахування - чинного судового рішення з цього приводу відносно цієї заяви - до матеріалів справи не надано.

Іншою підставою для розірвання спірного договору позивач зазначає наявність поточної (стягуваної в межах цієї справи) заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з січня по листопад 2013 року у загальному розмірі 89739,33грн.

Між тим, у світлі встановлених судом обставин незаконного та безпідставного:

- опечатування приміщень, його знеструмлення з 25.03.2013 за постановою Енергодарського міського відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізький області про застосування запобіжних заходів №03 від 26.02.2013 - адже відповідна постанова була визнана у судовому порядку незаконною та скасованою, хоча доказів відновлення електропостачання і виконання умов для цього - укладання між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та КП "ПКВ" договору про спільне використання технологічних електричних мереж - матеріали справи не містять;

- заміни Орендодавцем замків та опечатування приміщення 24.07.2013р. в супереч пп.б) п.6.1. спірного договору - адже за відсутності доказів отримання Орендарем повідомлення №01-20/1321-01 від 09.07.2013р. про відмову від договору у світлі положень ст.782 Цивільного кодексу України договір не припинив свою чинність та залишився належною підставою для здійснення Відповідачем вільного користування майном на момент вжиття Позивачем означених заходів з обмеження такого права,

Орендар з обставин, за які він не відповідає, був позбавлений можливості користуватися об'єктом оренди не тільки за його цільовим призначенням, визначеним п. 1.5. спірного договору, а взагалі - бо не мав до нього доступу.

Вказані факти зумовлюють звільнення відповідача від орендної плати за проміжок часу в межах розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості - з 25.03.2013 по листопад 2013 року на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, адже доказів відновлення доступу Орендодавця в межах цього періоду матеріали справи не містять. Висновки місцевого суду про відсутність підстав для засування такого звільнення від орендної плати є хибними та зумовлені неправильним застосуванням матеріального права, адже застування положення ч.6 ст.782 Цивільного кодексу України не перебуває у залежності від:

- необхідності подання Орендарем позову до суду про усунення відповідних перешкод в користуванні;

- можливості подання Орендарем позову про відшкодування завданих збитків такими перешкодами з боку осіб, що їх чинили;

- перебування майна Орендаря (не доведеного за матеріалами справи) у приміщенні, яким він не міг користуватися.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у відповідача грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за період з 25.03.2013 по листопад 2013 року у розмірі 67 076, 15 грн., що унеможливлює порушення такого зобов'язання і примушення до його виконання у світлі приписів ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України шляхом стягнення цієї суми за рішенням суду.

Поряд із цим, грошові зобов'язання Орендаря з орендної плати, нарахованої за період з січня 2013 до 25.03.2013 у розмірі 22663,18грн., були припинені 06.08.2013 в порядку ст.601, ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України - датою отримання Орендодавцем заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2013 на суму 40 846,41грн. (із переплатою з боку Орендаря), подання якої залишено поза правової оцінки місцевим судом. Позиція апеляційного суду щодо правомірності здійснення такого зарахування зустрічних однорідних вимог цілком тотожна до викладеної вище оцінки зарахування на суму 193333,3грн.

Відтак, на момент подання позову у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем у стягнутому місцевим судом розмірі, що зумовлює як необґрунтованість врахування факту її наявності як підстави для розірвання спірного договору згідно із приписами ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і необхідність скасування переглядуваного рішення щодо стягнення з відповідача 89 739, 33 грн. із прийняттям нового - про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки питання щодо наявності та правових підстав припинення стягуваної в межах цієї справи заборгованості, а також обставини існування та припинення інших грошових зобов'язань, що має значення для розглядуваної справи, було вирішено з урахуванням заяв про залік витрат на поліпшення в рахунок орендної плати від 31.05.2013 та 20.05.2014, остільки на момент подання заяви про зарахування від 10.02.2015 (в перебігу розгляду справи судом першої інстанції) у позивача вже не було відповідних (розглядуваних) зустрічних вимог з приводу орендної плати для їх припинення у такий спосіб - тобто залік за цією останньою заявою не відбувся.

Таким чином, єдиною підставою для розірвання спірного договору, серед вказаних позивачем, залишається доводи останнього про невиконання Орендарем обов'язку за пп.к) п.5.1. договору оренди - щодо укладання договорів на надання комунальних послуг із виконавцем, якого було визначено рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 167 від 29.05.2013.

При цьому, всупереч вимог ст.ст.43, 84 Господарського процесуального кодексу України місцевий суд залишив цей довід позивача без будь-якої правової оцінки.

З приводу цієї підстави позову позиція апеляційного суду полягає в такому: встановлені судом обставини вказують на наявність укладеного між орендарем та постачальник електричної енергії відповідного договору на її поставку № 1105 від 06.04.2009 (а.с.67 т.2), в той же час згадуваний пп.к) п.5.1. спірного договору договір про спільне використання технологічних електричних мереж відповідачем взагалі укладатися не повинен, що унеможливлює порушення цього обов'язку через неможливість його виконання.

В свою чергу, на момент визначення виконавця комунальних послуг, з яким відповідач мав укласти відповідні договори, орендар втратив доступ до об'єкту оренди та можливість його використовувати, що, за висновком апеляційної інстанції, унеможливлює твердження про те, що неукладання відповідних договорів на надання комунальних послуг є істотним порушенням з боку відповідача у розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо нездійснення надання комунальних послуг на об'єкт оренди або їх надання поза відповідних договірних відносин - відносно періоду, що передував визначення КП "ПКВ" виконавцем відповідних послуг.

Визнавши встановленими зазначені обставини, господарський суд апеляційної інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, дійшов висновку про те, що обставини, які викладені у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для прийняття нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте з неправильним застосування до спірних відносин норм матеріального права.

В своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач не є користувачем орендованого майна, на відсутність доказів проведення поліпшень майна, недоведеність припинення зобов'язань проведенням взаємозаліку, відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати та відсутність підстав для розірвання договору.

Зазначені доводи, не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

На думку колегії суддів, судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 908/64/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова