Рішення

від 10.12.2015 по справі 904/9933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.15р. Справа № 904/9933/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія", м. Дніпропетровськ

до Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання виконати певні дії

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17 від 23.11.15р.

ОСОБА_2, директор, наказ № 01 від 01.06.92р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача надати позивачу однокімнатну квартиру під вторинне заселення та стягнути витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2015 р. по справі № 904/9933/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2015 р.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі та ухвалі про відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 31).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.1992 року між позивачем (НПФ "Технологія") та відповідачем (Виконком) укладено Договір (надалі - Договір).

Виконком зобов'язується надати НПФ "Технологія" однокімнатну квартиру під вторинне заселення (п. 1.1. Договору).

Згідно умов п. 1.2. Договору НПФ "Технологія" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів 120 (сто двадцять) тисяч рублів за виділену однокімнатну квартиру під вторинне заселення.

На виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.1992 р. № 24 (а.с. 7).

Проте на теперішній час однокімнатну квартиру під вторинне заселення не було передано ТОВ "Науково-виробнича фірма "Технологія".

Таким чином, враховуючи суттєве порушення відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови Договору належним чином та у повному обсязі по наданню однокімнатної квартири під вторинне заселення позивачу, що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що під час укладання Договору сторони узгодили усі істотні умови договору, визначені з урахуванням вимог законодавства та обов'язкові для виконання сторонами в майбутньому.

На момент розгляду справи вказаний Договір від 15.06.1992 р. є діючим, зобов'язання за ним не припинилися.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України ).

Факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором укладеним між сторонами, матеріалами справи встановлено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства .

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради (49081, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 8; код ЄДРПОУ 4052465) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія" (49087, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13470760) однокімнатну квартиру під вторинне заселення, про що видати наказ.

Стягнути з Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради (49081, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 8; код ЄДРПОУ 4052465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія" (49087, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13470760) 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_3 Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України В« 15 В» грудня 2015 р.